Справа № 500/1276/25
09 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.01.2025 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - Відповідач 2) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
24 січня 2025 року Позивач отримала лист Відповідача 2, до якого долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2025 № 192050004922 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Позивач вважає вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 протиправними, що і стало причиною звернення до суду.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 25.03.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 11 місяців 07 днів (з урахуванням додаткових років за Список № 1 - 22 роки 05 місяців 06 днів), якого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 15 років 11 місяців 17 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 55 років. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 04 роки 10 місяців 04 дні.
До загального страхового стажу зараховано періоди згідно наданих документів та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 192050004922 від 23.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в призначенні пенсії дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 2 статті 114 закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням відповідного віку та дату подання заяви та у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
До загального страхового стажу, згідно рішення про відмову у призначенні пенсії 23.01.2025 року № 192050004922 зараховано періоди згідно наданих документів та за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Підсумовуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомляє, що на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України Позивач не набула права на пенсійну виплату, оскільки не досягла необхідного для цього пенсійного віку (вік на дату звернення 49 років 11 місяців) та на дату подання заяви не має необхідного загального страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Тому, відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах Головне управління Пенсійного фонду України діяло в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Крім того, представник відповідача вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, справа № 1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII суд вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Таким чином існує колізія в законодавстві, оскільки є неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами та протиріччя з одного й того самого предмета регулювання прийнятими з одного і того ж питання.
На підставі викладеного представник відповідача вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надіслано на електронну пошту суду клопотання про долучення додаткових доказів.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через електронний суд із відповідними письмовими доказами 02.04.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.01.2025 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
24 січня 2025 року позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, до якого долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2025 №192050004922 про відмову у призначенні пенсії за віком.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2025 № 192050004922 зазначено, що страховий стаж Позивача становить 18 років 11 місяців 07 днів, з врахуванням додаткових років за список № 1 страховий стаж становить 22 роки 05 місяців 06 днів; пільговий стаж по Списку № 2 становить 15 років 11 місяців 17 днів, з нього пільговий за Списком №1- 04 роки 10 місяців 04 дні.
Враховуючи той факт, що Позивач не досягла віку 55 років Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовив їй у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Так, статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції від 02.03.2015 р. № 213- VIII, який набрав чинності з 01.04.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До внесення змін Законом № 213-VIII у ст. 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років.
У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII), Закон № 1058-IV доповнено розділом XTV1 «ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН».
Так, зокрема, згідно пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-V111, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього
Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» ст. 13 Закону
України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 № 1 -р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII» (далі - Рішення № 1-р/2020).
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав
реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону
№ 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими,
що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, частину 2 ст. 14, пункта «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...».
Проаналізувавши вищенаведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (моменту прийняття цього рішення Конституційним Судом України) існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 2 щодо вікового цензу, який складає 50 років, за пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, та - 55 років за пунктом 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
При вирішенні цього спору слід враховувати такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Гака оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява № 31443/96, пункт 115).
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-V1II. Позивач вважає, що застосуванню підлягає найбільш сприятливий для нього підхід.
Тобто, у розглядуваній справі, до спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для Позивача, а саме пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, яке підтримано постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосовувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, беручи до уваги правову позицію, закріплену у Рішенні № 1-р/2020, зазначив, що ідентична викладена у Законі № 213-VIII правова норма щодо збільшення пенсійного віку, яка міститься у Законі № 2148-V1II та якою доповнено Закон № 1058-1V, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
За висновком суду, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст. 13 Закону 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФУ за призначенням пенсії.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзаців 9-10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
На момент звернення до Відповідача 2 із питанням призначення пенсії, Позивач досягнула віку 50 років; мала стаж роботи за Списком №2- 15 років 11 місяців 17 днів, з нього - 15 років 11 місяців 17 днів до 01.04.2015; загальний страховий стаж - 22 роки 05 місяців 06 днів, що Відповідачем 1 не заперечується у рішенні від 23.01.2025 № 192050004922 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право).
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2025 № 192050004922 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII, то суд зазначає таке.
Питання про призначення пенсії позивачу має вирішувати ГУ ПФУ в Полтавській області, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 15.01.2025. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прав позивача не порушено.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 28.01.2025.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.01.2025 № 192050004922 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплачений судовий збір в розмірі 605 грн (шістсот п'ять) 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавський р-н, Полтавська обл.,36000 код ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.