Справа № 640/21733/20
14 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі, відповідач-1), Державної податкової служби України (надалі, відповідач - 2), в якому просить визнати неправомірним та скасувати Рішення про результати розгляду скарги №3486/М/99-00-06-02-04-09 від 13.08.2020, визнати задоволеною скаргу ОСОБА_1 поданої в її інтересах представником Міняйло Є.В. та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.03.2020 №0005546-3314-2658, №0005547-3314-2658, №0005548-3314-2658, №0005549-3314-2658, №0005550-3314-2658, №0005551-3314-2658, №0005552-3314-2658.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає, що оскільки Рішення ДПС України, яким було відмовлено у задоволенні скарги винесено з порушенням строків, передбачених п. 56.8 Податкового кодексу України а саме 20-ти денного строку на відповідь, отож воно повинно бути визнано судом неправомірно винесеним та скасованим. Крім цього, позивач просить застосувати норму абзацу 2 п.56.9 ст. 56 Податкового кодекс України, у якій зазначено: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Таким чином, позивач вважає, що у разі порушення строків надання рішення про розгляд скарги податковим органом, скарга платника податків вважається задоволеною на користь такого платника податків, при цьому, суд повинен визнати скаргу позивача, подану до відповідача-2 задоволеною на її користь, а внаслідок цього всі податкові повідомлення - рішення (які були предметом скарги) повинні бути скасованими. Позивач просить врахувати, що відповідач - 1 формально віднісся до скарги позивача, у спірному рішенні про результати розгляду скарги не були розкриті по суті всі питання, які піднімались позивачем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління ДПС у м.Києві подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що за даними ГУ ДПС у м.Києві ІТС "Податковий блок" Мазепі Л.А. належать об'єкти нерухомого майна: садовий будинок 1/2 частини від загальної площі 700,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_2 загальною площею 17,3 кв. м. (ОНМ 3); квартира 1/2 частини від загальної площі 197,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (ОНМ 4); нежиле приміщення №4, 1/2 частини від загальної площі 106 кв.м. за адресою : АДРЕСА_4 (ОНМ 5); нежитлове приміщення №5, 1/2 частини загальної площі118 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 (ОНМ 6); нежитлове приміщення №5, загальною площею 10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 . Просить врахувати, що обчислення суми податку проведено виходячи із загальної площі об'єктів житлової нерухомості та відповідних ставок податку (п.п.266.7.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України). Крім цього, вказує, що станом на 07.10.2020 гр. ОСОБА_2 не зверталась до ГУ ДПС у м.Києві з письмовою заявою щодо проведення звірки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, просить врахувати, що відповідно до с. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право виявити і самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом України, не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем таких видів граничних строків й без проведення перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 постановлено замінити первісного відповідача-1 - Головне управління ДПС у м.Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві (04116, м.Києві, вул.Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011).
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
27.02.2025 дана справа надійшла до Тернопільського окружного адміністративного суду та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу передано на розгляд судді Дерех Н.В.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Дерех Н.В.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також, серед іншого, зобов'язати Головне управління ДПС у м.Києві подати до суду докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, в тому числі рішення територіального органу місцевого самоврядування про встановлення ставок податку, застосованих при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, відомості щодо об'єктів оподаткування - у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
13.03.2025 від представника Державної податкової служби України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Додатково просить врахувати, що позивачем до позову не було надано відповідних документів на підтвердження фактичних обставин, на які останній посилається у позові. Також, вказує, що оскаржуване рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для позивача, адже воно не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак вони безпосередньо не порушують його права та інтереси. Отож вважає, що контролюючий орган діяв виключено у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Зазначає, що позиція позивача не змінилась, ОСОБА_1 позов підтримує в повному обсязі. Вважає можливим розгляд справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДП у м.Києві прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.03.2020: №0005546-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 100 грн., за 2018 рік на суму 372,30 грн., за 2019 рік на суму 625,95 грн.; №0005547-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 3358,32 грн., за 2018 рік на суму 7814,40 грн., за 2019 рік на суму 1751,83 грн.; №0005548-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 2853,60 грн., за 2018 рік на суму 4426,65 грн., за 2019 рік на суму 7442,55 грн.; №0005549-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 4,32 грн., за 2018 рік на суму 6,70 грн., за 2019 рік на суму 644,73 грн.; №0005550-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 4,15 грн., за 2018 рік на суму 6,44 грн., за 2019 рік на суму 619,66 грн.; №0005551-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 1272 грн., за 2018 рік на суму 1973,19 грн., за 2019 рік на суму 3317,54 грн.; №0005552-3314-2658 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на суму 1423,31 грн., за 2018 рік на суму 2207,92 грн., за 2019 рік на суму 2783,89 грн.
В подальшому, позивач звернулася зі скаргою на вказані вище податкові повідомлення - рішення, однак Рішенням Державної податкової служби України від 11.08.2020 №3486/М/99-00-06-02-04-08, керуючись главою 4 ПК України, залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення, а скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За змістом підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 пункту 226.3 статті 266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 пункту 226.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно п.п. 266.4.1. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Підпунктом 266.4.3. пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (в редакції, що діяла в 2019 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. «в» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.
Згідно з п.п. «г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Згідно з п.п. «г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У спірному випадку доводи позивача загалом зводяться до того, що оскільки рішення ДПС України, яким було відмовлено у задоволенні скарги, винесене з порушенням строків, передбачених п.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, воно повинно бути визнане протиправним та скасовано, та, відповідно, й всі спірні податкові повідомлення - рішення, які були предметом скарги.
Зокрема, як слідує з матеріалів справи, та не заперечується її учасниками, позивачем подано скаргу на спірні податкові повідомлення - рішення - 26.06.2020; Державна податкова служба України отримала скаргу позивача - 30.06.2020, а Рішення про результати розгляду скарги прийнято 13.08.2020. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Відповідно до п.п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до ПК України, у тому числі розділ XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 52-8 наступного змісту: "Тимчасово, на період до 31 травня 2020 року (включно), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження), щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) до 31 травня 2020 року та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 Податкового кодексу України, статтями 52 - 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, статтями 73 та 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків до 31 травня 2020 року. З 1 червня 2020 року перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення".
Відповідно до Закону України від 13.05.2020 №591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 52-8 Податкового кодексу України викладено в такій редакції:
"52-8. Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених:
статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу;
статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі;
статтями 73 і 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення".
Як уже було зазначено судом, 26.06.2020 позивачем було направлено скаргу до ДПС України, тобто, у період зупинення дії строків в частині процедури адміністративного оскарження.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що ДПС України з урахуванням змін, внесених законами №540-IX та №591-IX до ПК України, дотримано строки розгляду скарги позивача, і у даному випадку, правові наслідки, передбачені статтею 56 Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані, так як, на думку суду, строк розгляду скарги відповідачем не пропущено, наслідки, передбачені ст.56 ПК України, не настали.
Суд зазначає, що станом на день прийняття відповідачем - 2 Рішення про результати розгляду скарги №3486/М/99-00-06-02-04-09 від 13.08.2020 дія карантину не була завершена.
Водночас, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ДПС України формально розглянуло скаргу позивача, адже як слідує з переліку додатків до скарги, позивачем не долучено жодних доказів для спростування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Крім цього, як видно з позовної заяви та матеріалів справи, стороною позивача не наведене жодних доводів, пояснень, не подано жодних доказів, які б спростовували доводи відповідачів по суті спірних податкових повідомлень - рішень. Натомість, доводи позивача загалом зводяться до процедурних порушень контролюючого органу при розгляді скарги позивача на спірні податкові повідомлення - рішення в порядку адміністративного оскарження до вищестоящого контролюючого органу.
З наведеного мотиву, суд приймає до уваги доводи представника ДПС України про те, що позивачем до позову не було надано відповідних документів на підтвердження фактичних обставин, на які останній посилається у позові.
Отже, перевіряючи спірне рішення та податкові повідомлення - рішення відповідачів на відповідність вимогам частини другої ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що при їх прийнятті відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 травня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідачі:
- Державна податкова служба України (місцезнаходження: пл. Львівська, 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43005393).
- Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ 44116011).
Головуюча суддя Дерех Н.В.