Справа № 500/148/25
06 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою призначення пенсії за віком, досягнувши віку 65 років, у відповідності до норм ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 20.08.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) № 11 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи (військовий квиток, трудову книжку, паспорт громадянина України, РНОКПП) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийняте рішення від 27.08.2024 № 19195002674 про відмову у призначенні їй пенсії за віком.
Позивач вважає дане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 28.01.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
При підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Позивач ОСОБА_1 20.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж роботи Позивача ОСОБА_1 становить 02 роки 00 місяців 08 днів, якого не достатньо для призначення пенсії за віком.
До загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки де на титульній сторінці внесено запис про зміну прізвища “ ОСОБА_2 » (рос.) не відповідає паспортним даним “ ОСОБА_3 », оскільки не зазначена повна інформація документу (дата видачі та ким виданий документ). Стаж згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, не взято до уваги, оскільки зазначено прізвище “ ОСОБА_3 », що не відповідає даним паспорта “ ОСОБА_3 », необхідно внести коригуючі зміни в індивідувальні відомості про застраховану особу.
Отже, виходячи з вищевикладеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області правомірно прийнято рішення від 27.08.2024 №191950026740 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до викладеного вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Ухвалою суду від 14.03.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом, а саме надіслано через електронний суд уточнену позовну заяву.
Ухвалою суду від 27.03.2025 продовжено процесуальний строк розгляду даної справи до 20.04.2025.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою призначення пенсії за віком, досягнувши віку 65 років, у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 20.08.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) № 11 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи (військовий квиток, трудову книжку, паспорт громадянина України, РНОКПП) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було прийняте рішення від 27.08.2024 № 19195002674 про відмову у призначенні їй пенсії за віком.
Відмова мотивована відсутністю у ОСОБА_1 страхового стажу, підтвердженого у встановленому законодавством порядку. До страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем зараховано 2 роки 8 днів військової служби з 13.11.1978 по 20.11.1980. Водночас, як зазначено в оскаржуваному рішенні, до загального страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно трудової книжки, де на титульній сторінці внесено запис про зміну прізвища « ОСОБА_2 » (рос.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », оскільки не зазначена повна інформація документу (дата видачі та ким виданий документ). Стаж згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, не взято до уваги, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 », необхідно внести коригуючі зміни в індивідуальні відомості про застраховану особу.
Не погодившись із протиправними діями Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неврахування до загального стажу періодів його роботи згідно із трудової книжки НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право па призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право па призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право па призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року страхового стажу передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право па призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страховою стажу:
- з 1 січня 2024року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 років.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону 1058 наявність страховою стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV визначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, згідно пункту 3 вищезазначеної постанови за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Водночас, Порядок № 637, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Ним передбачені наслідки відсутніх, неправильних чи неточних записів про періоди роботи, тоді як останні узагалі не вказані підставою для їх не зарахування до стажу та відмови позивачу призначенні пенсії за віком. Тому посилання відповідача на Порядок № 637 є безпідставним.
Згідно п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
На її першому титульному аркуші трудова книжка НОМЕР_1 містить запис прізвища російською мовою « ОСОБА_3 » закреслений однією рискою та записано нове «Кошевой». Внутрішній бік обкладинки трудової книжки містить посилання «Прізвище змінено на « ОСОБА_3 » згідно з паспортом НОМЕР_2 , завірене підписом та печаткою Комунального підприємства «Житлово експлуатаційна контора № 1». Запис про нове прізвище позивача « ОСОБА_3 » збігається із його прізвищем у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 04.11.1997 року, серія та номер якого зазначений на обкладинці трудової книжки.
Вищевказаною трудовою книжкою підтверджуються періоди роботи позивача:
- з 15.06.1976 по 16.06.1976 у Тернопільській державній сільськогосподарській станції;
- з 15.03.1978 по 09.11.1978 у Гусятинському райоб'єднанні «Сільгосптехніка»;
- з 06.01.1981 по 06.06.1981 у Хоростківському комбінаті хлобопродуктів;
- з 08.06.1981 по 25.10.1985 у Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції;
- з 25.11.1985 по 31.05.1986 у Пересувній механізованій колоні - 327;
- з 01.04.1986 по 29.11.1986 у Гусятинській міжгосподарській пересувній механізованій колоні № 5;
- з 01.12.1986 по 16.01.1988 у Колгоспі «Дружба»;
- з 22.02.1988 по 05.05.1989 у Тернопільському ЖЕО (ЖЕУ -1).
За змістом п. 1.1 та 2.2-2.4 розділів 1 та 2 вказаної Інструкції ведення трудової книжки, внесення до неї записів покладено на роботодавця, як і виконання змін записів про прізвище працівника відповідно до п. 2.13.
Відповідно до п.4 Постанови КМ України №301 від 27 квітня 1993 р. «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, з вищенаведених норм випливає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права останньої. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021р. по справі № 300/860/17, від 09.08.2019 р. по справі № 654/890/17.
Також, варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою.
Крім того, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 31 березня 2020 року у справі № 127/16245/17.
Таким чином, оскільки інші підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком в оскаржуваному рішенні відповідача відсутні, до страхового стажу зарахуванню підлягають періоди трудової діяльності позивача, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 . Її приналежність позивачу не викликає жодного сумнівів. Оформлення запису про зміну прізвища дає можливість достовірно встановити прізвище власника та правові підстави запису про зміну прізвища особи.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 23.12.2024.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у неврахуванні до загального стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно записів про трудову діяльність, які містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , а саме:
- з 15.06.1976 по 16.06.1976 у Тернопільській державній сільськогосподарській станції;
- з 15.03.1978 по 09.11.1978 у Гусятинському райоб'єднанні «Сільгосптехніка»;
- з 06.01.1981 по 06.06.1981 у Хоростківському комбінаті хлібопродуктів;
- з 08.06.1981 по 25.10.1985 у Тернопільській державній сільськогосподарській дослідній станції;
- з 25.11.1985 по 31.05.1986 у Пересувній механізованій колоні - 327;
- з 01.04.1986 по 29.11.1986 у Гусятинській міжгосподарській пересувній механізованій колоні № 5;
- з 01.12.1986 по 16.01.1988 у Колгоспі «Дружба»;
- з 22.02.1988 по 05.05.1989 у Тернопільському ЖЕО (ЖЕУ -1).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавський р-н, Полтавська обл.,36000 код ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927).
Головуючий суддя Подлісна І.М.