14 травня 2025 року Справа № 480/4896/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, і просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС від 23.02.2024 №192218282404, №191718282404, №191518282404, №191118282404, №191318282404, №192118282404, №191918282404, №192518282404, №193618282404, №191218282404, №193518282404, №193318282404, №191418282404.
Позовні вимоги в адміністративному позові обґрунтовані тим, що Головним управління ДПС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку за результатами, якої складено акт від 12.01.2024 та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Позивач зазначає, що фактично висновки службових осіб податкового органу не ґрунтуються на реальних та фактичних обставинах. Необґрунтованість та безпідставність висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства, зумовлені тим, що фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, однак, вказані первинні документи, які використовуються позивачем в бухгалтерському та податковому обліку у відповідності до приписів чинного законодавства не обов'язкові для зберігання зі спливом 1095 днів.
Звертає увагу, що здійснювалася перевірка дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2015 року по 31.12.2022.
Як на одну з істотних підстав для винесення оскаржуваних рішень відповідачем зазначено про ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за перевіряє мий період, в т.ч. починаючи з 01.01.2017.
Втім під час перевірки позивачем було повідомлено, що позивач позбавлена можливості надати Книгу обліку доходів і витрат за період починаючи з 01.01.2017, оскільки вона не збереглася, з огляду на те, що згідно з вимогою п.8 Порядку №481 від 16.09.2013 Книга обліку доходів і витрат зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду (2017рік), шо свідчить про відсутність у платника податку обов'язку зберігання Книгу обліку доходів і витрат більше ніж 3 роки.
При цьому за п.44.3 ст.44 ПК України (у редакції, чинній на 01.01.2017) платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Зважаючи на ненадання первинної документації контролюючий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства в частині визначення загального оподатковуваного доходу, документального підтвердження витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, чистого оподатковуваного доходу фізичною особою-підприємцем, донарахування грошових зобов'язань із застосування штрафних (фінансових) санкцій оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності
Враховуючи приписи п. 44.3 ст. 44 ПК У країни, звертає увагу, що у позивача був обов'язок зберігати первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку лише три роки у зв'язку із чим, позивач об'єктивно не мала змогу надати первинні документи за 2017-2019 роки, а тому в діях позивача немає складу порушення податкового законодавства про які зазначено в акті перевірки.
Тобто на час проведення перевірки, результати якої оформлені актом перевірки, передбачений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України строк зберігання платниками податків документів вже минув. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі N820/599/16.
Тобто у контролюючого органу було відсутнє право вимагати надати такі документи для перевірки у позивача, відповідач не мав підстав використовувати факт правомірної поведінки, з метою обґрунтування незаконності дій та на підставі відсутності таких первинних документів робити висновок не на користь платника податків.
Крім цього відповідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно із п.56.21 ст.56 ПК України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
В матеріалах справи наявний наданий представником відповідача відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає наступне.
Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства, про що складено акт перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення. Разом із тим, відповідач звертає увагу, що спірні податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправними лише з огляду на те, що позивач, з огляду на п.44.3 ст. 44 ПК України, не мала обов'язку зберігати документи, які пов'язані з обчисленням та нарахуванням податків за 2017- 2019 рр.
ГУ ДПС у Сумській області не погоджується з вищезазначеним твердженням позивача, оскільки у відповідності до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності п. 44.6 ст. 44 ПК України).
При цьому, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 521 - 525.
Відповідно до абз. 10 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2022 № 591-IX до п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Зокрема, згідно з внесеними змінами в абзаці 10 слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас, згідно з п. 2 розділу II Закону України від 15.03.2022 №2120- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17 березня 2022 року) дія п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Поряд з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 такого змісту: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Тобто, з дня набрання чинності Законом № 2260-ІХ замість положення п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії карантину, застосуванню підлягав п. 102.9 ст. 102 ПК України, яким було зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України під час дії воєнного стану. Тобто перебіг строків давності (1095 днів) Законом № 2260-ІХ поновлено не було.
При цьому, в подальшому п. 102.9 ст. 102 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Більше того, Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01.08.2023, внесено зміни, зокрема, до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, який доповнено п.п. 69.2 прим. 1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України щодо проведення податкових перевірок на період з 01.08.2023 до припинення або скасування воєнного стану на території України.
При цьому, згідно з п.п. 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПКУ, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені, строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.
Таким чином, платник податків повинен зберігати документи, пов'язані із нарахуванням податків за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки, визначені ст. 102 ПК України, збільшуються на період дії положень ПК України, якими зупинено перебіг строків давності.
ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік була подана податкова декларація про майновий стан i доходи від 02.02.2018 р. № 9297844444.
Тобто, враховуючи, що податкова декларація про майновий стан і доходи №9297844444 за звітній період 2017 рік фактично подана до ГУ ДПС у Сумській області 02.02.2018, вимоги, визначені ст. 102 ПК України контролюючим органом порушені не були.
Щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки про неможливість надання документів за 2017-2019 роки, відповідач зазначає, що згідно п. 44.5 п. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV з подальшими змінами та доповненнями у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених п. 44.1 і п.44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.
Так, позивач під час проведення перевірки зазначила про часткову втрату первинних документів, що запитувались контролюючим органом. Поряд з цим, ФОП ОСОБА_1 не повідомила, коли саме стався факт втрати документів та не надала оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.
Таким чином, у зв'язку із ненаданням на перевірку документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, перевіркою встановлено відсутність їх у платника податків на час складання такої звітності, що призвело до збільшення чистого доходу та донарахування відповідних податків і зборів.
У зв'язку з неповним наданням на перевірку первинних документів, при визначенні суми валових витрат за 2017, 2018, 2019 рр. були враховані витрати, оплата яких підтверджена документально згідно даних розрахункових рахунків (часткова оплата за товар, послуги охорони, вивіз сміття, комісія за обслуговування рахунків, еквайрінгова комісія) та згідно баз даних ДПС України (оплата праці та нарахування на заробітну плату, плата за ліцензії, сплата ЄСВ від здійснення підприємницької діяльності).
Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні, просить відмовити ВФП ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надала додаткові письмові пояснення, в яких просить звернути увагу суду на той факт, що 11.12.2023 було подано заяву ( вх. ГУ ДПС у Сумській області № 3159/6 від 11.12.2023) щодо відтермінування документальної планової виїзної перевірки згідно пункту 5 статті 44 Податкового кодексу України у зв'язку з частковою втратою документів внаслідок введення військового стану у країні.
Тому, визначаючись щодо предмета доказування у цій справі, просить врахувати те, що нормою пункту 44.5 статті 44 ПК України перенесення строку перевірки поставлено у взаємозалежність від можливості/неможливості проведення документальної перевірки платника податків у зв'язку із втратою, пошкодженням або достроковим знищенням втрачених платником документів.
Також позивач просить суд врахувати висновки Верховного Суду, відповідно до яких зазначено, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов'язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом пункту 44.5 статті 44 ПК України є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.
Таким чином, обставина можливості/неможливості проведення відповідачем документальної перевірки без наявності відповідних документів, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування для цілей вирішення справи. Втрачені позивачем документи унеможливлювали проведення документальної перевірки та факт втрати документів утворював достатню підставу для висновку щодо наявності підстав для перенесення перевірки.
Однак, податковим органом проведено перевірку без врахування фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
При цьому за відсутності документів неможливо провести перевірку даних, які відображені в податковій звітності, та здійснити обґрунтовані висновки у межах предмету податкової перевірки.
Податковим органом передчасно здійснено висновок про відсутність документів, оскільки позивач зазначала про їх втрату та надання часу для їх знаходження чи відновлення, а також відсутні докази та належні обґрунтування того, що на час проведення перевірки можливо здійснити обґрунтовані висновки про порушення платником податків податкового законодавства.
Відповідачем не зазначено про відсутність у податкового органу можливості надати часу для відновлення документів для всебічного дослідження питання дотримання платником податків податкового законодавства в частині сплати податків та зборів. При цьому фактично за відсутності первинних документів податковим органом зроблено перевірку.
Крім цього перелік документів, які повинна надати позивач відсутні. Запит контролюючого органу про надання відповідної податкової інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
В акті перевірки податковий орган посилається на те, що ним було направлено лист про надання документів позивачем, який датований 21.11.2022, тобто такий лист складено не під час перевірки, прийнятий до прийняття наказу про проведення перевірки та згідно інформації зафіксованої в акті перевірки - повідомлення містить лише загальні посилання на надання первинних документів.
Неподання позивачем під час перевірки первинних документів, відсутності належних запитів про надання документів під час перевірки з метою дослідження питань, що входили до предмету документальної перевірки(за відсутності доказів того, що документи витребовувалися із зазначенням відповідного переліку таких документів у позивача саме під час перевірки) , за умови їх втрати та повідомлення про це відповідача, і не перенесення за таких обставин термінів проведення документальної перевірки у цій частині предмета податкової перевірки зумовило висновки такої перевірки у цій частині без повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження первинних документів платника податків, що мало наслідком покладення необґрунтованих висновків про порушення податкового законодавства в основу спірних донарахувань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Тобто оскаржувані рішення прийняті передчасно, без встановлення всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, ненадання доказів того, що у податкового органу була відсутня можливість перенесення терміну її проведення у зв'язку із неможливістю проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Представник відповідача надав суду пояснення, в яких зазначає, що Головним управлінням ДПС у Сумській області ФОП ОСОБА_1 було надіслано лист від 23.11.2023 за № 2119/12/18-28-24-04-05 та повторно в ході перевірки вручений лист від 04.01.2024 за № 2256/12/18-28-24-04-07 про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби пояснення та первинні документи, пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Крім того, в повідомленні про проведення перевірки від 21.11.2023 № 131/18-28-24-04 платнику податків доводилось про забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій, первинних та інших документів, які використовуються в податковому обліку та пов'язані з нарахуванням податків та зборів.
При цьому, ФОП ОСОБА_1 на перевірку не було надано первинні документи, що підтверджують задекларовані у 2017 р. та 2018 р. доходи (отримання або сплату готівкових коштів: квитанції, чеки), документи, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей у 2017 р. та 2018 р. (видаткові накладні, рахунки на сплату за придбані ТМЦ, акти взаєморозрахунків, первинні документи, які засвідчують факт отримання товарів/надання послуг, видаткових накладних), також не надані Книга обліку доходів та витрат, книги РРО. Крім того, не в повному обсязі надані документи, що підтверджують проведення розрахунків за придбані ТМЦ у 2019 році.
Водночас, згідно п. 44.5 п. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених п. 44.1 і п.44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.
Відповідач звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 у заяві від 11.12.2023, на яку ФОП ОСОБА_1 посилається, не повідомляла податковий орган, коли саме стався факт втрати документів та не надала оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.
Відтак, контролюючий орган дійшов до висновку про відсутність підстав для відтермінування проведення перевірки з метою відновлення втрачених документів, про що ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом від 15.12.2023 №2274/12/18-28-24-04-05.
Одночасно, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Також відповідач просить врахувати висновки Верховного Суду, відповідно до яких надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.
Таким чином, у зв'язку із ненаданням на перевірку документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, перевіркою встановлено відсутність їх у платника податків на час складання такої звітності, що призвело до збільшення чистого доходу та донарахування відповідних податків і зборів.
Так, внаслідок документального не підтвердження позивачем валових витрат, відповідачем за наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №193518282404 від 23.02.2024, яким збільшено суму податкового зобов'язання зі сплати з податку на доходи фізичних осіб, та №193618282404 від 23.02.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору.
Крім того, внаслідок встановлення порушення позивачем вимог ст. 44 ПК України щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, було прийнято і спірне податкове повідомлення-рішення №192118282404 від 23.02.2024.
При цьому, відповідач зазначає, що у зв'язку з неповним наданням на перевірку первинних документів, при визначенні суми валових витрат за 2017, 2018, 2019 рр. були враховані витрати, оплата яких підтверджена документально згідно даних розрахункових рахунків (часткова оплата за товар, послуги охорони, вивіз сміття, комісія за обслуговування рахунків, еквайрінгова комісія) та згідно баз даних ДПС України (оплата праці та нарахування на заробітну плату, плата за ліцензії, сплата ЄСВ від здійснення підприємницької діяльності).
Також до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення позивача стосовно позиції податкового органу, в яких зазначається, що позивачем було втрачено документи, повідомлено податковий орган, але безпідставно відповідачем не надано часу на їх відновлення та проведено перевірку.
Зазначає, що у додаткових поясненнях ГУ ДПС в Сумській області акцентувало увагу на тому, на момент проведення документальної перевірки первинні бухгалтерські документи позивачем контролюючому органу не надано. При цьому контролюючий орган вказав, що до закінчення перевірки позивачем було повідомлено контролюючий орган про втрату бухгалтерських документів.
Таким чином, ГУ ДПС в Сумській області під час перевірки було достовірно відомо про втрату позивачкою первинних документів, проте не вжито належних заходів щодо надання можливості позивачу для відновлення втрачених документів, а відтак документальна перевірка, наслідки якої слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проводилась за відсутністю всієї первинної документації.
Так, абзац третій пункту 44.5 статті 44 ПК України однозначно визначає умови для перенесення перевірки, саме це 1) повідомлення платника у встановленому порядку та у визначений строк про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів та 2) неможливість провести у зв'язку з відсутністю документів.
Отже у разі виконання платником податків вищезазначених умов податковий орган зобов'язаний перенести перевірку. Таке перенесення здійснюється до дати відновлення документів, але не більше ніж на 120 днів.
Тобто у суб'єкта владних повноважень є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки - перенести перевірку, але не більше ніж на 120 днів. Можливості вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень спеціальне податкове законодавством не містить, у зв'язку із цим позиція ГУ ДПС в Сумській області не ґрунтується на законодавстві та прямо йому суперечить.
При цьому, з урахуванням викладеного, не мають правового значення обставини втрати (пошкодження) первинної документації, адже у податкового органу в даному випадку не існує інакшої правомірної поведінки, ніж перенесення терміну проведення перевірки.
Тобто вчинивши дії по повідомленню контролюючого органу про втрату первинних документів, позивачка правомірно очікувала на надання часу для відновлення необхідних для перевірки документів та врахування даних обставин при проведенні перевірки.
При цьому презумпція правомірності рішень платника податків застосовується, коли норми податкового права прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності не є однозначними та допускають множинне трактування повноважень на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судом надавався додатковий час для позивача для надання письмових пояснень щодо суті спірних правовідносин та пояснень податкового органу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ГУ ДПС у Сумській області відповідно до наказу від 21.11.2023 №1727-кп та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2023 рік, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п. 82.1, ст. 82 п.п.69.35, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.01.2024 № 283/18-28-24- 04/2496921907/3 (далі - акт від 12.01.2024).
Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем до контролюючого органу подано заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін.
Зокрема, в ході перевірки встановлено наступні порушення , а саме
1. п. 177.1 п.177.2 ст.177 ПК України внаслідок чого нараховано податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 374734,62грн., у т.ч. по періодах: за 2017 рік - 156180,18грн., за 2018 рік -103144,78 грн., за 2019 рік - 115409,66 грн.
2. п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16-1 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України внаслідок чого нараховано зобов'язання зі сплати військового збору з чистого доходу, отриманого від підприємницької діяльності, в сумі 31227,88 грн., у т.ч. по періодах: за 2017р. - на 13015,02 грн., за 2018 р. - на 8595,39 грн., за 2019 р.- на 9617,47грн.
3. п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України внаслідок чого нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5989,00грн., у тому числі за 2018 р. - на суму 5989 грн.
4. п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 п. 203, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість за 2019 рік, що призвело до нарахування штрафних санкцій.
5. п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України внаслідок несвоєчасної реєстрації, відсутності реєстрації податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого податковим законодавством, що призвело до нарахування штрафних санкцій.
6. п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України внаслідок неподання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018, що призвело до нарахування штрафних санкцій.
7. п. 57.3 ст.57 ПК України в частині порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2017, 2019, що призвело до нарахування штрафних санкцій.
8. абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму 32720,32 грн., у т.ч. за 2017- на суму 8759,70 грн, за 2018- на суму 11262,05грн., за 2019- на суму 12698,57грн.
9. п.8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внаслідок несвоєчасного перерахованння суми зобов'язання з єдиного внеску у 2015- 2022 рр., що призвело до нарахування штрафних санкцій та пені.
10. п.п. 213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст.215, п. 216.9 ст.216, п.п. 222.1.1 п.222.1 ст.222 ПК України внаслідок чого нараховано до сплати зобов'язання зі сплати акцизного податку в сумі 2075 грн.
11. ст. 46, п. 286.2 ст.286 ПК України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з плати за землю (земельного податку) за 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
12. п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 пп. 222.3.1 п. 222.3 ст.222, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України в частині порушення законодавчо встановлених термінів сплати акцизного податку за 2022 рік.
13. п.44.3, ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України внаслідок ненадання на перевірку первинних документів (оригіналів документів чи їх копій) з питань, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків зборів, ведення яких передбачено законодавством та які пов'язані з предметом перевірки.
На підставі висновків акту від 12.01.2024 ГУ ДПС у Сумській області прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 23.02.2024 №192218282404, №191718282404, №191518282404, №191118282404, №191318282404, №192118282404, №191918282404, №192518282404, №193618282404, №191218282404, №193518282404, №193318282404, №191418282404.
ФОП ОСОБА_1 на вказані спірні податкові повідомлення - рішення 09.03.2024 р. було подано до ДПС України скаргу (вх. ДПС № 9457/6 від 13.03.2024), за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 10.05.2024 №15759/6/99-00- 06-01-03-06 спірні рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стосовно прийнятих податкових повідомлень-рішень №193518282404 від 23.02.2024 та №193618282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
Так, в акті від 12.01.2024 відображено, що перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, відображеного в деклараціях про майновий стан і доходи, встановлено його заниження на суму 2 081 859,07 грн., про що зазначено у п.2.1.2 акту перевірки.
Зазначене порушення відбулось в результаті завищення позивачем суми валових витрат на 2 112 592,62 грн., в тому числі за 2017 рік на 851 721,76 грн., за 2018 р. на 560 562,81 грн., за 2019 р. на 700 308,05 грн., внаслідок включення до їх складу вартості валових витрат, не підтверджених документально, та в результаті заниження валового доходу 28409,67 грн., в тому числі за 2017 р. на загальну суму 15945,90 грн., за 2018 р. на 12463,77 грн., завищення валового доходу за 2019 рік на 59143,21 грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України.
Зокрема, до збільшення за наслідками перевірки чистого доходу призвело документальне не підтвердження позивачем валових витрат та неповне декларування ФОП ОСОБА_1 отриманого доходу.
При цьому, згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
У відповідності до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Так, п.167.1 ст.167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування.
Як наслідок, з урахуванням наведених норм, згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 123.1 ст. 123 ПК України, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов'язання зі сплати з податку на доходи фізичних осіб в сумі 374 734,62 грн. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 37473,46 грн.
Крім того, внаслідок заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 2 081 859,07 грн. внаслідок вищенаведених порушень, з огляду на п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16-1 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 31 227,88 грн. в т.ч. по періодах: за 2017 р. на 13015,02 на грн., за 2018 р. на 8595,39 грн., за 2019 р. на 9617,47грн. (порушення детально описано у розділі 2.4 акту на стор. 32).
Щодо податкового повідомлення-рішення №193318282404 від 23.02.2024 , суд зазначає наступне.
Перевіркою своєчасності та повноти сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2017-2022 рр. встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України в результаті несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб по податковим деклараціям про майновий стан та доходи за 2017 р. та 2019 р., про що зазначено в акті від 12.01.2024.
Зокрема, на підставі ст. 122, ст. 124, п. 129.6 ст. 129 ПК України, за затримку на 8 календарні дні сплати грошового зобов'язання у сумі 5698,34 грн., задекларованого згідно Декларації №9297844444 вiд 02.02.2018, та за затримку на 6 календарні дні сплати грошового зобов'язання у сумі 3423,55 грн., задекларованого згідно Декларації №9332762381 вiд 25.01.2020, до позивача було застосовану штрафну санкцію у розмірі 5% у сумі 456,10 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №191518282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 1 025 304,87 грн.
Згідно п.181.1 ст.181 ПК України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Відповідно п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Тобто, позивач, здійснюючи оподаткування отриманих доходів за перевіряє мий період, повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість враховуючи, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів /послуг нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому, враховуючи, що перевищення граничного розміру сталося в грудні 2017 р. реєстраційна заява мала бути подана позивачем до 10 січня 2018 р. та, як наслідок, зареєструватись платником ПДВ з 11.01.2018.
Разом із тим, ФОП ОСОБА_1 як платник податку на додану вартість зареєструвалася лише 03.03.2018, про що зазначено у розділі 2.7.1 акту від 12.01.2024.
Відповідно до вимог п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
У зв'язку з недотриманням вимог п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 ПК України щодо подання позивачем заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.01.2018 р., позивачем порушено вимоги пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, пп.47.1.2 п.47.1 ст.47, п.48.1 ст.48, п.49.1, п.49.2, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України щодо обов'язку подання податкової декларації з ПДВ за звітній період.
Так, ФОП ОСОБА_1 не подано за березень 2018 р. податкову декларацію з податку на додану вартість, тому, згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 та п. 120.1 ст. 120 ПК України, контролюючим органом застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 340,00 грн.
Щодо податкових повідомлень-рішень №192518282404 від 23.02.2024 та №192218282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 встановлено їх заниження на загальну суму 36 440,00 грн., у тому числі за 2018 р.- на суму 35250 грн., 2019 р. - на суму 1190 грн. та завищення податкових зобов'язань на суму 30451,00 грн., в тому числі за 2018 рік на 29732,00 грн., за 2019 рік на суму 719,00 грн. (зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань визначено на стор. 46-47 акту перевірки).
Зокрема, вказані порушення стались у зв'язку з тим, що позивач не зареєструвалася своєчасно як платник податку на додану вартість та, як наслідок не визначала податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2018 р. у сумі 26092 грн., за березень 2018 р. у сумі 7135 грн.
Також позивачем не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ кошти, отримані за реалізацію продукції, що підтверджується сумами виторгу, та кошти за надані маркетингові послуги, які надійшли на розрахунковий рахунок платника за липень 2018 р. у сумі 48 грн., за серпень 2018 р. у сумі 583 грн., за грудень 2018 р. у сумі 1392 грн., за січень 2019 р. у сумі 980 грн., за лютий 2019 р. у сумі 210 грн.
При цьому, у зв'язку із ненаданням позивачем на перевірку первинних документів, що підтверджують задекларовані доходи у 2017-2018 рр. (отримання готівкових коштів: квитанції, чеки, книги обліку доходів та витрат, книг РРО), для визначення сум обсягу продажу за 2018, 2019 рік відповідачем використовувся виторг відповідно до інформації, що надійшла від платника податків по дротових або бездротових каналах зв'язку про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі та дані розрахунковий рахунок платника НОМЕР_1 в АТ "КРЕДI АГРIКОЛЬ БАНК", на який надходили кошти за надані маркетингові послуги.
Так, згідно таких даних база оподаткування податком на додану вартість у 2018 році складає 151 242 грн., у 2019 - 57 557,00 грн. (зведені дані щодо визначення бази оподаткування та податку на додану вартість визначені на сторінці 48 акту перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість загальну суму 36440,00 грн. та завищено податкові зобов'язання на суму 30451,00 грн., в тому числі за 2018 рік на 29732,00 грн., за 2019 рік на суму 719,00 грн.
Завищення податкових зобов'язань на суму 30451,00 грн. сталося в результаті невірно визначеної платником бази оподаткування та дати виникнення податкових зобов'язань.
Тому, згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України, контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 5989,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 3322,70 грн.
При цьому, у періоді з 01.03.2018 по 21.04.2019 позивач декларував у податковій декларації з ПДВ №9095405557 від 16.05.2028 (звітній період квітень 2018 р.) суму від'ємного значення з ПДВ (рядок 19) у сумі 281 грн. Cума від'ємного значення, була зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного та перенесена до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду (травень 2018 р.).
Перевіркою встановлено, що у зв'язку із невірним визначенням платником бази оподаткування внаслідок несвоєчасної реєстрації платником податку на додану вартість, відповідачем встановлено завищення рядка 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду) у декларації за травень 2018 року.
З урахуванням зазначеного, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №192218282404 від 23.02.2024, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 281 грн.
Щодо податкових повідомлень-рішень №191318282404 від 23.02.2024 та №191718282404 від 23.02.2024 , суд зазначає наступне.
Проведеною перевіркою встановлено, що обсяг оподатковуваних операцій, які задекларовані ФОП ОСОБА_1 у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2018-2019 р.р. не відповідає обсягу операцій, що оподатковуються за ставкою 20 % за даними податкових накладних, зареєстрованих платником податків в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму коригувань податкових зобов'язань, а саме:
- за 2018 р. платником податків задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 145724 грн., тоді ж як сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно ЄРПН за 2018 р. складає 114323 грн., відповідно різниця - 31401 грн. (незареєстровані податкові накладні);
- за 2019 р. платником податків задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 57086, сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно ЄРПН за 2019 р. - 44555 грн., відповідно, різниця складає 12531 грн. (незареєстровані податкові накладні).
Перевіркою встановлено не визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 5989,00 грн. по операціям із реалізації продукції внаслідок несвоєчасної реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість. Відповідно, податкові накладні на суму ПДВ 5989,00 грн. по операціям із продажу контрагентам-покупцям у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем не реєструвалися.
Поряд з цим, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін (п.201.1 ст.201 ПК України).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, визначених у п.201.10 ст. 201 ПК України.
Відповідно п.201.8 ст. 208 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Таким чином, на порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України, позивачем не зареєстровані у ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 43932,00 грн, у тому числі за 2018 - на суму 31401 грн., за 2019 на суму 12531 грн., внаслідок чого до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 21 966 грн. (спірне ППР №191718282404 від 23.02.2024).
Крім того, за порушення на 15 к.д. граничного строку реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2018 , про що відображено у розділі 2.7.4 акту перевірки, згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% суми ПДВ на суму 713,47 грн. (спірне ППР №191318282404 від 23.02.2024).
Щодо податкового повідомлення-рішення №191418282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
В ході перевірки встановлено, що на порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 п. 203, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України ФОП ОСОБА_1 сплачено суми податкових зобов'язань з ПДВ за 2019 р. поза межами законодавчо встановлених термінів (детально порушення відображено на сторінці 53 акту).
На підставі п.124.1 ст. 124 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 8,80 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №191118282404 від 23.02.2024 та №191218282404 від 23.02.2024 , суд зазначає наступне.
ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 по 31.12.2022 перебувала на загальній системі оподаткування та у своїй діяльності використовувала РРО/КОРО для реалізації у роздрібній мережі алкогольних напоїв та тютюновими виробами.
При цьому, перевіркою правильності визначення суми податкових зобов'язань з акцизного податку, відображених в деклараціях акцизного податку, з даними про суми податкових зобов'язань, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжності.
Так, в ході перевірки було встановлено заниження акцизного податку внаслідок неповного відображення ФОП ОСОБА_1 в додатку № 6 "Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгiвлi підакцизних товарів" Декларації з акцизного податку, суми акцизних товарів, реалізація яких підтверджується звітами РРО.
В ході перевірки встановлено, що в порушення п.п. 213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст.215, п. 216.9 ст.216, п.п. 222.1.1 п.222.1 ст.222 ПК України, за період з 01.01.2017 по 31.12.2022, позивачем занижено акцизний податок на загальну суму 2075 грн., в т. ч. за 2017 - 581,00 грн., за 2018 -1414,00 грн., за 2019 - 69,00 грн., за 2020 - 149,00 грн. (детально порушення зазначено у розділі 2.8.2 акту).
У зв'язку з зазначеним, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України, контролюючим органом збільшено суму податкового зобов'язання з акцизного податку на 2075,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 214,40 грн. (ППР №191118282404 від 23.02.2024 )
Крім того, в ході перевірки встановлено, що на порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 пп. 222.3.1 п. 222.3 ст.222, п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України, ФОП ОСОБА_1 сплачено суму грошового зобов'язання з акцизного податку по Декларації №9246980391 від 21.11.2022 р. із затримкою на 9 календарних днів, у зв'язку з чим контролюючим органом на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 56,92 грн. (ППР №191218282404 від 23.02.2024.)
Щодо податкового повідомлення-рішення №191918282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення ст. 46, п. 286.2 ст. 286 ПК України несвоєчасно подано до контролюючого органу декларації зі сплати земельного податку (порушення детально описано у розділі 2.9.1 акту).
Згідно п.285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Відповідно до п.286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
У відповідності до п. 286.4. ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У зв'язку з виявленими порушеннями, контролюючим органом згідно пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 ПК України до платника застосовано штрафні санкції на суму 680 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №192118282404 від 23.02.2024, суд зазначає наступне.
Перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлено порушення п. 44.6 ст. 44 ПК України.
Так, ГУ ДПС у Сумській області ФОП ОСОБА_1 було надіслано лист від 23.11.2023 за № 2119/12/18-28-24-04-05 та повторно в ході перевірки вручений лист від 04.01.2024 за № 2256/12/18-28-24-04-07 про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби пояснення та первинні документи, пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Крім того, в повідомленні про проведення перевірки від 21.11.2023 № 131/18-28-24-04 платнику податків доводилось про забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій, первинних та інших документів, які використовуються в податковому обліку та пов'язані з нарахуванням податків та зборів.
Проте, позивачем на перевірку не надані первинні документи, що підтверджують задекларовані у 2017 р. та 2018 р. доходи (отримання або сплату готівкових коштів: квитанції, чеки), документи, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей у 2017 р. та 2018 р. (видаткові накладні, рахунки на сплату за придбані ТМЦ, акти взаєморозрахунків, первинні документи, які засвідчують факт отримання товарів/надання послуг, видаткових накладних), також не надані книга обліку доходів та витрат, книги РРО.
Крім того, не в повному обсязі надані документи, що підтверджують проведення розрахунків за придбані ТМЦ у 2019 році.
У зв'язку з виявленими порушеннями, контролюючим органом згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 121.1 ст. 121 ПК України до платника застосовано штрафні санкції на суму 1020 грн.
Під час розгляду даної справи судом враховується, що позивачем взагалі не оспорюється суть виявлених порушень, які зафіксовані в акті перевірки, в обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові та додаткових поясненнях не зазначається.
Так, позивачем як підстава для скасування спірних податкових повідомлень-рішень в позові зазначається виключно про відсутність обов'язку зберігати первинні документи, відсутність Книги обліку доходів і витрат за період, починаючи з 01.01.2017 у зв'язку із закінченням строку зберігання, у додаткових поясненнях про обов'язок податкового органу перенести строки проведення перевірки у зв'язку із втратою документів.
Так, позивачем в адміністративному позові зазначається, що позивач позбавлена можливості надати Книгу обліку доходів і витрат за період починаючи з 01.01.2017, оскільки вона не збереглася, з огляду на те, що згідно з вимогою п.8 Порядку №481 від 16.09.2013 Книга обліку доходів і витрат зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду (2017рік), що свідчить про відсутність у платника податку обов'язку зберігання Книгу обліку доходів і витрат більше ніж 3 роки, а за п.44.3 ст.44 ПК України (у редакції, чинній на 01.01.2017) платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Стосовно зазначених підстав адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Загальний строк зберігання документів передбачений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, яким встановлено зобов'язання платника податків забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, контроль за виконанням якого покладений на контролюючі органи, не менш 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються вказані документи.
У випадку неподання звітності за відповідним податком, платник податків і зборів повинен забезпечити зберігання документів протягом 1095 днів від передбаченого Податковим кодексом України граничного строку надання такої звітності.
Якщо бухгалтерські документи пов'язані з предметом перевірки (процедурою оскаржування податкового повідомлення-рішення) або судового розгляду, то відповідно пункту 44.4 Податкового кодексу України, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки (строку оскарження прийнятих за її результатом рішень) і/або судового рішення (вищої судової інстанції), але не менш 1095 днів.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному в постанові від 20 червня 2023 року по справі № 820/599/16 адміністративне провадження № К/9901/19806/18, яку позивач просить врахувати під час розгляду даної справи.
Разом із тим, слід зазначити, що зазначені висновки суду касаційної інстанції стосуватися спірних правовідносин в період до введення в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) та введення в Україні воєнного стану.
Судом враховується, що абзацами першим четвертим пункту 102.1 статті 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПКУ (пункт 113 1 статті 113 ПКУ).
Підпунктом 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Кодексу передбачено, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого, зокрема, контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.
Слід зауважити, що пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
При цьому дію пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підсумовуючи викладене, з урахуванням абзацу четвертого підпункту 44.3.4 пункту 44.3 статті 44 ПК України передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності в тому числі і на період з 18 березня 2020 року.
В даному випадку, перевіряє мий період з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства зазначений податковим органом з 01.01.2017 по 31.12.2022.
Таким чином строк зберігання первинних документів, що стосуються перевіряє мого періоду та діяльності позивача з 01.01.2017 до 31.12.2022, припав на введення в Україні дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому зупинився перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
Проведеної перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік була подана податкова декларація про майновий стан i доходи № 9297844444 від 02.02.2018.
Тобто, враховуючи, що податкова декларація про майновий стан і доходи №9297844444 за звітній період 2017 рік фактично подана до ГУ ДПС у Сумській області 02.02.2018, вимоги, визначені ст. 102 ПК України відповідачем порушені не були.
За приведених обставин, суд відхиляє доводи позивача про закінчення строків, встановлених п. 44.3 ПК України для зберігання позивачем, як платником податків документів, визначених пунктом 44.1 статті 44 ПК України .
Зазначене обґрунтування адміністративного позову не може бути визнано судом як підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 44 ПК України.
Так, відповідно до пункту 44.1 вказаної норми для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в межах справних правовідносин відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку, позивачу було надіслано наказ та повідомлення про початок проведення перевірки, отримано документи позивачем 27.11.2023, перевіряючих допущено до проведення перевірки, позивачем надавалися документи та письмові пояснення, складено відповідний акт перевірки.
Враховуючи прийнятий наказ відповідачем від 28.12.2023 №1931-кп про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки перевірка проводилася в строк з 20.12.2023 до 09.01.2024.
Таким чином позивач була проінформована як про період перевірки, так і про підстави такої документальної планової перевірки та на перевірку зобов'язана надати всі документи, які стосуються дотримання позивачем податкового обліку за період з 01.01.207 до 31.12.2022.
Разом із тим, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 не виконала обов'язок надати під час перевірки в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані такі документи під час перевірки, не надано до матеріалів справи.
Таким чином суд зазначає, що позивачем ні під час перевірки, ні до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ні в порядку адміністративного оскарження, не були в повному обсязі підтверджені дані бухгалтерського та податкового обліку за перевіряє мий період з 01.01.2017, що не спростовано в ході розгляду справи.
Стосовно подання до податкового органу заяви від 11.12.2023 про відтермінування проведення документальної планової виїзної перевірки у зв'язку із частковою втратою документів, причиною якої стали форс-мажорні обставини, а саме введення воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено у пункті 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Аналіз змісту наведених норм ПК України свідчить про те, що обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів платника податків. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.
За загальним правилом, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч.3 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).
Зокрема, необхідність зберігати документи передбачена пунктом 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (далі положення №88): первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку бухгалтерські та інші звітності до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Редакцію абзацу 1-2 пункту 44.5 статті 44 ПК України було змінено згідно із Законом №466, яка набрала чинності 23 травня 2020 року, відповідно до якої у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Таким чином алгоритм дій при втраті документів визначений п. 44.5 ст. 44 ПК України.
Щодо необхідності дотримання платником податків алгоритму дій у випадку втрати документів зазначається у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі №420/9587/20.
Вирішуючи спірне питання щодо правових підстав для перенесення документальної перевірки у межах предмету спору у цій справі слід врахувати й те, що згідно з актом перевірки в основу висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни за оскаржуваними у справі індивідуальними актами покладено висновки саме про не підтвердження документально витрат платника податків.
Тому, визначаючись щодо предмета доказування у цій справі, судом враховується, що нормою пункту 44.5 статті 44 ПК України перенесення строку перевірки поставлено у взаємозалежність від можливості/неможливості проведення документальної перевірки платника податків у зв'язку із втратою, пошкодженням або достроковим знищенням саме втрачених платником документів.
Як передбачено у пункті 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
А відповідно до пункту 85.6 цієї ж статті ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Разом з тим, як передбачено у абзаці другому пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
В свою чергу єдиним повідомленням про часткову втрату документів, була заява позивача від 11.12.2023, яка була надана ГУ ДПС у Сумській області.
У зазначеній заяві позивач повідомила, що частково втратила документи, через форс мажорні обставини, а саме введення військового стану у країні, є можливість деякі втрачені документи поновити, але недостатньо часу до початку перевірки.
При цьому, позивач не наводить конкретні дати втрати документів, обставини втрати відповідних документів, не зазначається жодного переліку документів , які втрачені, і що саме такі документи мають відношення до періоду проведення перевірки. Жодної інформації позивачем в заяві не зазначено. Крім того, не зазначено ні орієнтовного строку, на який позивач просить відтермінувати провадження перевірки, не зазначається строк, за який позивач має намір відносини втрачені документи.
Як зазначено вище, позивачем ні під час перевірки, ні до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ні в порядку адміністративного оскарження, не були підтверджені дані податкового та бухгалтерського обліку, висновки акту перевірки не спростовано позивачем в ході розгляду справи.
Крім того, під час надання заперечення на акт перевірки, в скарзі, поданій до ДПС України, позивач посилалася не на втрату документів, а на ту обставину, що Книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017, первинні документи за 2017-2019 роки не зберігалися та відсутні виключно з тих підстав, що закінчилися строки зберігання, а саме 3 роки, а тому у позивача взагалі відсутній обов'язок на їх зберігання. Жодних посилань щодо втрати первинних документів, в т.ч. і Книги обліку доходів і витрат з 01.01.2017 позивачем не зазначалося у запереченнях та скарзі.
Будь-яких копій первинних документів щодо перевіряє мого періоду до контролюючого органу надано не було ні до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ні під час адміністративного оскарження, ні під час розгляду справи в суді. Доказів вчиненні дій щодо відновлення документів первинного обліку позивачем не надано до матеріалів справи.
Аналіз змісту наведених норм ПК України свідчить про те, що обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондується з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів платника податків.
Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.
За змістом закріплених у нормі пункту 44.5 статті 44 ПК України положень щодо необхідності подання контролюючому органу підтверджуючих настання відповідної події документів та повною мірою відповідають правовому висновку Верховного Суду у постанові від 17 серпня 2021 року у справі №420/6598/20, за яким п'ятиденний строк для повідомлення контролюючого органу рахується з моменту події, яка призвела до втрати документів, та, по-друге, платник зобов'язаний надати документи, які підтверджують саме факт такої події.
Такі висновки відповідають й правилам проведення документальних перевірок у разі ненадання платником податків під час перевірки документів для їх здійснення, закріпленим у пункті 1.4.7 Розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 4 вересня 2020 року №470.
Так, відповідно до підпункту 1.4.7.1 пункту 1.4.7 Методичних рекомендацій у разі надходження до органу ДПС за основним місцем обліку від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу) такий орган ДПС не пізніше наступного робочого дня повідомляє про такий факт відповідний територіальний орган ДПС, що здійснює (очолює) перевірку (у разі її проведення іншим органом ДПС, ніж орган ДПС за основним місцем обліку), та у разі необхідності передає йому копії наведених вище повідомлень та отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів тощо (за наявності).
У разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДПС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість надалі проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів (відповідному електронному журналі засобами Інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС) у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.
В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, і робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДПС за основним місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.
Отже, обставини щодо втрати документів відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України вимагають відповідного документального підтвердження.
У справі №420/741/20 Верховний Суд у постанові від 11 травня 2022 року звернув увагу на те, що редакцію абзацу першого пункту 44.5 статті 44 ПК України було змінено згідно із Законом №466, яка набрала чинності 23 травня 2020 року, й вказані зміни встановлювали певну процедуру повідомлення податкового органу про втрату первинних документів (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів), а саме відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88.
Щодо достатності зробленого позивачем повідомлення про втрату документів для перенесення строку проведення податкової перевірки суд звертає увагу позивача на те, що у відповідності до редакції абзацу першого пункту 44.5 статті 44 ПК України таке відповідне письмове повідомлення подається «… із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів..». Не визначення способу фіксування фізичною особою-підприємцем втрат первинних документів не звільняє від обов'язку підтвердження платником податків належними доказами таких витрат.
Судом враховується, що вказані зміни встановлюють певну процедуру повідомлення податкового органу про втрату первинних документів (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів).
Слід зазначити, що податковим органом у листі від 15.12.2023 на заяву позивача від 11.12.2023 повідомило позивача про те, що позивач не повідомила коли саме стався факт втрати документів, та те, що позивач не надала жодних підтверджуючих документів такої витрати, а тому податковий орган зазначив про відсутність підстав надання строку для відновлення документів.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивач виконала вимоги ст.. 44.5 ПК України та надала до контролюючого органу оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.
Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача, яка перебувала на загальній системі оподаткування , а відповідно здійснення нею певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, Книга обліку доходів та витрат.
Згідно з п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно п.177.1. ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Приписами п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4. ст.177 Податкового кодексу України визначено які витрати належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Разом з тим, п. 177.4.5. ст.177 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця, зокрема: документально не підтверджені витрати.
На час здійснення позивачем підприємницької діяльності в перевіряє мий період був чинним Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, який передбачав, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п.1). Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (п.9).
З сукупного аналізу вказаним правових норм, слідує, що для підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника сум на включення до складу витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного обліку відповідних господарських операцій.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Стосовно посилання позивача у заяві від 11.12.2023 на те, що документи позивачем втрачені у зв'язку із введенням воєнного стану, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
В даному випадку, подана позивачем до початку проведення перевірки заява не стосується підстав втрати документів у відповідності до підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, позивачем не зазначається, заява позивача не містить обставин втрати первинних документів.
Стосовно посилання на практику Верховного Суду, в межах якої судом зазначено про наявність підстав для податкового органу щодо перенесення строків перевірки у випадку втрати документів, відсутність обов'язку у платника податків зберігати документи поза межами трирічного строку, суд зазначає, що висновки суду касаційної інстанції не є релевантними для розгляду даної справи, податкові повідомлення-рішення прийняті за інших обставин.
Стосовно посилання позивача на те, що податковий органом не було направлено запитів про надання позивачем переліку документів, суд зазначає, що такий запит було направлено позивачу як до початку проведення перевірки (лист від 23.11.2023) , так і під час проведення перевірки (лист від 04.01.2024, який особисто отримано позивачем). Також відповідачем було складено акт про ненадання платником податків документів для проведення перевірки (від 02.01.2024, який отримано позивачем). Крім того, матеріалами справи підтверджується, що під час перевірки позивачем на лист ГУДПС в Сумській області від 23.11.2023 були надані письмові пояснення від 08.01.2024, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином податковим органом проведено перевірку із врахуванням наданих позивачем на запити податкового органу, в т.ч. і під час перевірки, документів, письмових пояснень, документів, перелік яких зазначено в листі позивача від 21.12.2023, із врахуванням наявної фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 226-234).
Як свідчить акт перевірки, податковим органом також було використано відомості з інформаційних ресурсів ДПС, ІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО, інформація з Державних реєстрів, інформація про виторг позивача, що надійшла від платника податків по дротових або бездротових каналах зв'язку про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або безготівковій формі за даними АІС «Податковий блок», дані розрахункових рахунків, податкова інформація, що відображено в акті перевірки.
Крім того, відповідачем при визначенні суми валових витрат за 2017, 2018, 2019 рр. були враховані витрати, оплата яких підтверджена документально згідно даних розрахункових рахунків (часткова оплата за товар, послуги охорони, вивіз сміття, комісія за обслуговування рахунків, еквайрінгова комісія) та згідно баз даних ДПС України (оплата праці та нарахування на заробітну плату, плата за ліцензії, сплата ЄСВ від здійснення підприємницької діяльності), що відображено в акті перевірки.
Крім того, суд звертає увагу, що відсутність Книги обліку доходів і витрат чи інших документів, посилання позивача на відсутність обов'язку зберігати первинні документи поза межами трирічного строку, жодним чином не можуть спростувати виявлені податковим органом порушення та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкцій, а саме за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з акцизного податку по Декларації №9246980391 від 21.11.2022 р. із затримкою на 9 календарних днів (ППР№191218282404 від 23.02.2024 на суму 56,92 грн.), несвоєчасне подано до контролюючого органу декларації зі сплати земельного податку (ППР №191918282404 від 23.02.2024 на суму 680 грн.), не забезпечення зберігання первинних документів (ППР №132118282404 від 23.02.2024 на суму 1020 грн.), порушення граничного строку реєстрації податкової накладної №1 від 31.03.2018 (ППР №191318282404 від 23.02.2024 на суму 713,47 грн.), заниження акцизного податку шляхом заниження бази оподаткування акцизним податком (ППР №191118282404 від 23.02.2024 на суму 2075,00 грн. та штрафну (фінансову санкцію) у розмірі 214,40 грн.), не подання за березень 2018 р. податкову декларацію з податку на додану вартість (ППР№191518282404 від 23.02.2024 на суму 340,00 грн.), відсутність складення та реєстрації податкових накладних (ППР №191718282404 на суму 21966 грн.), сплата суми податкових зобов'язань з ПДВ за 2019 р. поза межами законодавчо встановлених термінів (ППР №191418282404 від 23.02.2024 на суму 8,80 грн.), несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб по податковим деклараціям про майновий стан та доходи за 2017 р. та 2019 р (ППР №193318282404 на суму 456,10 грн.).
Суд зазначає, що позивачем не спростовуються належними до допустимим доказами виявлені вищезазначені порушення, в позові взагалі не обґрунтовується неправомірність зазначених податкових повідомлень-рішень, прийняті спірні рішення не стосуються строків зберігання Книги обліку доходів і зборів платника податків, про що зазначається позивачем в обґрунтування позовних вимог, втрата чи відсутність позивачем первинних документів не вплинула на факт встановлення податковим органом вказаних порушень, не можуть бути підставою для скасування таких податкових повідомлень-рішень.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України, позивачу не підлягає відшкодуванню сума судового забору, сплачена при зверненні до суду.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС від 23.02.2024 №192218282404, №191718282404, №191518282404, №191118282404, №191318282404, №192118282404, №191918282404, №192518282404, №193618282404, №191218282404, №193518282404, №193318282404, №191418282404 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета