14 травня 2025 року м. Рівне №640/8169/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин"
доГоловного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4495/0902, складене ГУ ДПС у Київській області 24 листопада 2020 року.
Ухвалами суду: від 31.03.2021 - відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; від 07.04.2021 - залишено позовну заяву без руху у зв'язку зі сплатою судового збору в меншому розмірі.
На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2021 представником позивача 14.04.2021 подано заяву про усунення недоліків та платіжне доручення від 12.04.2021 №290 про сплату судового збору в розмірі 5330,00 грн.
Ухвалою від 16.04.2021 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного положення Державна судова адміністрація України наказом №399 від 16.09.2024 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду №45-0д/ка від 31.12.2024, затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протокол №3 від 21.11.2024 та №4 від 13.12.2024), комісією прийнято справи, а Відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №640/8169/21 визначено суддю Греська О.Р.
Ухвалою від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/8169/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" до Головного управління ДПС у Київській область про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Розгляд справи вирішено здійснювати суддею одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 22.04.2025 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса: вул. С. Хороброго, 5, корпус А, м. Київ, 03151).
Ухвалою від 13.05.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд адміністративної справи №640/8169/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
На обґрунтування позовних позивач зазначив, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні та застосуванні норм податкового законодавства та неналежному встановленні фактичних обставин справи, а тому у відповідача, на думку позивача, були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Також позивач зазначив, що ним було вжито заходів для отримання ліцензії на право зберігання пального, сплативши відповідний платіж та подавши до податкового органу відповідну заяву засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису, однак, на думку позивача, через бездіяльність відповідача та неналежну правову поведінку, а також через оголошенням в Україні карантину, така ліцензія на момент проведення контролюючим органом перевірки видана не була.
Головне управління ДПС у Київській області проти позову заперечило, подавши відзив на адміністративний позов. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме - зберігання пального за відсутності ліцензії, у зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" штрафну (фінансову) санкцію у сумі 500 000,00 грн.
На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з мотивами відповідача з підстав, наведених у позові. Додатково зазначає, що відповідач жодним чином не зазначив будь-яких аргументів щодо підстав та причин порушення ним встановлених законодавством строків розгляду та прийняття рішення щодо видачі ліцензії.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Працівниками ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 02.10.2020 №1483 та направлень на перевірку від 09.10.2020 №№990, 991 з 19.10.2020 по 22.10.2020 проведена фактична перевірка місця зберігання
ТОВ «Шевченківський млин» за адресою: Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Вокзальна, 1 А, за результатами якої складено акт №79/10-36-09-00-10/43392671 від 22.10.2020.
На підставі видаткової накладної від 27.04.2020 №РН-0001854 та товарно- транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 27.04.2020 №27/04 перевіркою встановлено факт придбання ТОВ «Шевченківській млин» 27.04.2020 у ТОВ «УКР- ОЛЕУМ ОВ» (код ЄДРПОУ 40089346) дизельного палива у кількості 4930 л.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.04.2020 відбулось розвантаження дизельного палива у кількості 4930 л. за адресою ТОВ «Шевченківський млин»: Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Вокзальна 1-А, та подальше зберігання без отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Вказане, на думку податкового органу, є порушення вимог статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», з урахуванням змін та доповнень (далі - Закон №481).
На підставі акта перевірки №79/10-36-09-00-10/43392671 від 22.10.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2020 №4495/0902.
Оспорюване рішення податкового органу позивачем оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 23.02.2021 №4189/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 24.11.2020 №4495/0902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 листопада 2020 року №4495/0902 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до вимог п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України, за приписами пункту 81.1 якої (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактична перевірка здійснена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 02.10.2020 №1483.
Факт доведення до відома представнику позивача копії зазначеного наказу ( з витягом №1) та пред'явлення направлень на перевірку та службових посвідчень перед початком перевірки підтверджується особистим підписом представника товариства Савченко І.В.
Оцінюючи доводи відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд виходить з наступного.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону № 481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481/95-ВР.
Згідно із частинами 1, 6, 8, 16, 19, 39 ст. 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.
Як зазначалося вище, перевіркою встановлено, що ТОВ «Шевченківський млин» на порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР здійснювалось зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання пального.
Стаття 15 цього Закону зобов'язує суб'єктів господарювання, зокрема які зберігають пальне, отримувати на це ліцензію. При цьому, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Винятки щодо відсутності обов'язку у суб'єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання пального передбачені статтею 15 Закону № 481/95-ВР, а не Податковим кодексом України. Тобто, Законом № 481/95-ВР передбачено обов'язок суб'єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання пального, яке знаходиться на території, на якій розташовані стаціонарні споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, при цьому такий обов'язок не залежить від віднесення таких територій чи об'єктів, зокрема обладнання та/або ємностей, до акцизних складів.
У позовній заяві позивачем визнано ту обставину, що товариство не отримувало від відповідача будь-якого письмового документу, який би підтверджував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" на момент проведення перевірки мало ліцензію на зберігання пального, при цьому, стверджуючи, що останнім було вжито всіх заходів для її отримання, а саме - сплачено відповідний бюджетний платіж та подано до податкового органу відповідну заяву для отримання такої ліцензії засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт зберігання позивачем пального за відсутності відповідної ліцензії, а тому Головне управління ДПС у Київській області правомірно застосувало до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 500 000 грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення рішення від 24.11.2020 №4495/0902.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з підстав вжиття ним заходів з отримання ліцензії, оскільки податковим законодавством чітко визначено, що право на зберігання пального виникає лише після її отримання ліцензії, а не після початку процедури по її отриманню.
Решта доводів позивача не спростовують протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 24.11.2020 №4495/0902, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський млин" (вул. Попудренко. буд. 52, офіс 408а,Київ 94,02094. ЄДРПОУ/РНОКПП 43392671)
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (44096797, адреса: вул. С. Хороброго, 5, корпус А, м. Київ, 03151).
Повний текст рішення складений 14.05.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО