Рішення від 14.05.2025 по справі 460/1368/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Рівне №460/1368/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (далі - позивач) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2024 №UA204150/2024/000066/1; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2024 №UA204150/2024/000316; Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 03.01.2025 № UA204150/2025/000001/1; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2025 №UA204150/2025/000004.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом документами, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах неточностей та розбіжностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом винесені Рішення про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість товарів визначено за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вказує, що митний орган безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили неточності та розбіжності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані. Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесені Рішення про коригування митної вартості товарів та Картки відмови, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржувані рішення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2025 клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання - залишене без задоволення.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (Покупець) та нерезидентом - фірмою «Haining Hisener Trade Co., Ltd; 13th Floor, Tower B, Jinhui Building, No.486, South Haichang Road, Haining, Zhejiang, China (Продавець) укладений Контракт від 18.06.2024 №18-06/24 (далі - Контракт №18-06/24) (а.с. 65).

27.12.2024 з метою митного оформлення в режимі імпорту товару «Гвинти самонарізні. Торговельна марка: Haining Hisener; Країна виробництва: CN; Виробник: Haining Hisener Trade Co.,Ltd», що надійшли з Китайської Народної Республіки, за Контрактом №18-06/24 з продавцем «Haining Hisener Trade Co., Ltd; 13th Floor, Tower B, Jinhui Building,No.486, South Haichang Road, Haining, Zhejiang, China», декларантом подана митна декларація № 24UA204150004073U6 із заявленням митної вартості товару із застосуванням основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Митним органом сформоване Повідомлення від 27.12.2024 із зазначенням того, що подані декларантом документи містять неточності:

поданий до митного оформлення рахунок від 25.09.2024 №24HS10127F не містить відомостей про реквізити контракту, на виконання якого вона укладена;

в графі 44 МД зовнішньоекономічний контракт від 18.06.2024 №18-06/24 зазначений під кодом документа «4104» та позиціонується декларантом як зовнішньоекономічний договір, який укладений з виробником товару. Разом з цим, декларантом документально не підтверджено відомості про виробника товару;

рахунок від 20.12.2024 № LS-4611763 та довідка від 20.12.2024 №447919 не містять відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо;

довідка від 20.12.2024 №447919 містить інформацію, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту призначення включені в рахунок, однак, не конкретизовано в яку статтю витрат та у якому розмірі;

відповідно до коносаменту від 27.09.2024 №WMSS24091044 портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 18/12/2024 №06515 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков- Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;

пунктом 4.1.3.1 договору про перевезення від 17.03.2023 №23 передбачена оплата за надані транспортно-експедиційні послуги. До митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати;

до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 25.09.2024 № 298120240000081245 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній;

в графі 44 митної декларації за кодом 3014 заявлено документ прайс, однак до митного оформлення даного документа не надано, натомість долучено документ-довідка про транспортні витрати;

до митного оформлення надано платіжні інструкції від 11.07.2024 №143JBKLO7, від 19.11.2024 № 164JBKLOB, від 19/11/2024 №б/н, від 11/07/2024 №б/н, у яких зазначено лише реквізити контракту від 18.06.2024 №18-06/24; таким чином, вищезазначені платіжні інструкції неможливо пов'язати з оцінюваним товаром; наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару;

у відповідності до вимог статей 54, 58 Митного кодексу України, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

в Експертному висновку І-213 від 24.12.2024 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим за відсутності перекладу комерційного інвойсу від 25.09.2024 №24HS10127F. Також експертом не долучено витяги джерел щодо цінової інформації, яка використана для підготовки Висновку. Експертом вказано, що оцінку проведено станом на 24.12.2024;

вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів та стосовно числових значень складових ціни товарів та визначеної митної вартості;

запропоновано надати: висновки про якісні та вартісні характеристики товару; виписку з бухгалтерської документації продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; банківські платіжні документи; переклад митної декларації країни відправлення від 25.09.2024 (а.с. 62).

Листом від 27.12.2024 декларант повідомив митний орган про те, що при поданні МД надані належні документи відповідно до графи 44; будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору відсутні та не сплачувалися; страхові платежі відсутні і не сплачувалися (а.с. 64).

Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000066/1 від 27.12.2024 (далі - Рішення №UA204150/2024/000066/1), яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України (а.с. 55).

Графа 33 Рішення №UA204150/2024/000066/1:

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності:

Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом: Товар №1 - 1,93 дол.США/кг за митною декларацією від 05.11.2024 №24UA209150012867U1;

Митну вартість товару №1 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом за митною декларацією від 05.11.2024 №24UA209150012867U1 - 1,93 дол.США/кг.

Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2024/000316 (далі - Картка відмови), в якій зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000066/1 від 27.12.2024 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12). Підстава: Розділ ІІІ (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12) - відомості про виробника товару та торгівельну марку заявлені у гр 31 МД документально не підтверджені - не надано документ «прайс» у гр 44 за кодом 3014 (а.с. 58).

Також, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (Покупець) та нерезидентом - фірмою «NEO SPARK SYNERGY SDN BHD; 66-2, LORONG BATU NILAM 4B BUKIT TINGGI, 41200 KLANG, SELANGOR, MALAYSIA» укладений Контракт від 07.10.2024 №07-10/24 (далі - Контракт №07-10/24) (а.с. 143).

03.01.2025 з метою митного оформлення в режимі імпорту товарів «Болти з різьбою з головками, DIN603, оцинковані (товар № 1); Болти з шестигранною головкою, оцинковані, з межею міцності на розтягування до 800МПа (товар № 2); гайки з внутрішнім діаметром не більш як 12мм (товар № 3); гайки з внутрішнім діаметром понад 12мм (товар № 4). Торговельна марка: NeosparkSynergy; Країна виробництва: MY; Виробник: NEO SPARK SYNERGY SDN BHD», що надійшли з Малайзії, за Контрактом № 07-10/24 з продавцем «NEO SPARK SYNERGY SDN BHD; 66-2, LORONG BATU NILAM 4B BUKIT TINGGI, 41200 KLANG, SELANGOR, MALAYSIA», декларантом подана митна декларація №25UA204150000023U0 із заявленням митної вартості товарів із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

Митним органом сформоване Повідомлення від 03.01.2025 із зазначенням того, що подані декларантом документи містять неточності:

поданий до митного оформлення рахунок від 07.10.2024 № 24001/3TCK-M не містить відомостей про реквізити контракту, на виконання якого він укладений;

рахунок від 12.12.2024 № LS-4609929 та довідка від 12.12.2024 № 448777 не містять відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо;

банківські платіжні документи містять посилання тільки на контракт №07-10/24 від 07.10.2024, у якому відсутні ціни на оцінювану партію товарів, а інших документів, що стали підставою для платежів, не вказано; наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару;

відповідно до коносаменту від 25.10.2024 № MSPKGGDN2410474 товар з Малайзії надійшов до порту Гданськ, далі, відповідно до рахунку про транспортно-експедиційні послуги від 12.12.2024 № LS-4609929 та довідки від 12.12.2024 № 448777, доставка відбувалася залізничним транспортом, однак в накладній УМВСУ від 16.12.2024 № 065946 зазначена станція відправлення - Шебжешин, проміжна станція Хрубешов, відповідно товаротранспортні документи за маршрутом Гданськ-Шебжешин-Хрубешов - відсутні; даний факт свідчить про можливе невключення вартості транспортування за вказаним маршрутом до розрахунку митної вартості товарів, що є порушенням частини 10 статті 58 Митного кодексу України;

у Висновку Рівненської ТПП від 13.12.2024 № І-207 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим згідно комерційного інвойсу від 07.10.2024 № 24001/3TCK-M. Також експертом не долучено витяги джерел щодо цінової інформації, яка використана для підготовки Висновку Рівненської ТПП від 13.12.2024 № І-207;

запропоновано надати: висновки про якісні та вартісні характеристики товару; виписку з бухгалтерської документації продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс листи) виробника товару; товаро-транспортні документи за маршрутом Гданськ-Шебжешин-Хрубешов (а.с. 140).

Листом від 03.01.2025 декларант повідомив митний орган про те, що при поданні МД надані належні документи відповідно до графи 44; будь-які рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору відсутні та не сплачувалися; страхові платежі відсутні і не сплачувалися (а.с. 142).

Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000001/1 від 03.01.2025 (далі - Рішення №UA204150/2025/000001/1), яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України (а.с. 133).

Графа 33 Рішення №UA204150/2025/000001/1:

Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом: Товар №1 - 1,9362 USD/кг за МД від 22.10.2024 №UA209190/2024/026598; Товар №2 - 1,93 USD/кг за МД від 11.11.2024 №UA500580/2024/003616; Товар №3 - 1,93 USD/кг за МД від 05.12.2024 №UA100060/2024/234332; Товар №4 - 1,93 USD/кг за МД від 05.12.2024 №UA100060/2024/234332.

Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2025/000004 (далі - Картка відмови), в якій зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000001/1 від 03.01.2025 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12). Підстава: Розділ ІІІ (статті 49-66), статті 256, 257 Митного кодексу України (ЗУ №4495-VI від 13.03.12) (а.с. 136).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Рішення №UA204150/2024/000066/1, Рішення №UA204150/2025/000001/1 та Карток відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».

Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою».

Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».

Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Вказані норми МК України визначають обов'язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».

Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу».

Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».

Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні».

Частина п'ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».

Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:

документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

наявність у документах ознак підробки;

документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

При цьому, частина третя статті 53 МК України не визначає такої підстави для витребування додаткових документів, як наявність у поданих декларантом документах «неточностей».

Опис підстав для витребування у декларанта додаткових документів відповідно до Повідомлень від 27.12.2024 та від 03.01.2025 фактично дублюється в графах 33 оскаржуваних Рішень №UA204150/2024/000066/1, Рішення №UA204150/2025/000001/1.

Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.

Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.

Щодо рішення №UA204150/2024/000066/1, суд зазначає, що декларантом надані такі документи:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) №18-06/24 від 18.06.2024;

Додаткова угода № 1 від 07.11.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 18-06/24 від 18.06.2024;

Експортна митна декларація країни-відправлення № 298120240000081245 від 25.09.2024;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 24HS10127P від 18.06.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 24HS10127F від 25.09.2024;

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 25.09.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) №143JBKLO7 від 11.07.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) № 164JBKLOB від 19.11.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 11.07.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.11.2024;

Висновок про вартісні характеристики товару № І-213 від 24.12.2024;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 24C3304A1377/50146 від 25.09.2024;

Накладна ЦІМ/УМВС № 06515 від 20.12.2024;

Коносамент (Bill of lading) № WMSS24091044 від 27.09.2024;

Прейскурант (прайс-лист) б/н від 17.06.2024;

Лист виробника від 07.08.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4611763 від 20.12.2024;

Довідка про транспортні витрати № 447919 від 20.12.2024;

Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023;

Заявка № 447919 від 24.09.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023.

Щодо рішення №UA204150/2025/000001/1, суд зазначає, що декларантом надані такі документи:

Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 07-10/24 від 07.10.2024;

Експортна митна декларація країни-відправлення № B18210010948 від 09.10.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 24001/3TCK-M від 07.10.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 04.11.2024;

Висновок про вартісні характеристики товару № І-207 від 13.12.2024;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № MCCM M 111518 від 08.11.2024;

Накладна ЦІМ/УМВС № 065946 від 16.12.2024;

Коносамент (Bill of lading) № MSPKGGDN2410474 від 25.10.2024;

Прейскурант (прайс-лист) б/н від 04.10.2024;

Лист виробника від 23.12.2024;

Лист ТПП № 2918/11.0-7.1 від 20.12.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4609929 від 12.12.2024;

Довідка про транспортні витрати № 448777 від 12.12.2024;

Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023;

Заявка № 448777 від 10.10.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023.

В оскаржуваному Рішенні № UA204150/2024/000066/1 зазначено, що поданий до митного оформлення рахунок від 25.09.2024 №24HS10127F не містить відомостей про реквізити контракту на виконання якого вона укладена.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2025/000001/1 зазначено, що поданий до митного оформлення рахунок від 07.10.2024 № 24001/3TCK-M не містить відомостей про реквізити контракту, на виконання якого він укладений.

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що Інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. Інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати; ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, та інші реквізити. Отже, обов'язково зазначати відомості щодо реквізитів контракту в інвойсі немає необхідності, оскільки це не є обов'язковим реквізитом цього документу та ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товару.

З наданих декларантом документів чітко вбачається, що рахунок від 25.09.2024 №24HS10127F стосувався саме Контракту №18-06/24, а рахунок від 07.10.2024 №24001/3TCK-M - Контракту №07-10/24, оскільки визначені в них суми (вартість товару) відповідають сумам, які відображені у наступних послідовних документах, наданих митному органу.

В оскаржуваному Рішенні № UA204150/2024/000066/1 зазначено, що рахунок від 20.12.2024 № LS-4611763 та довідка від 20.12.2024 №447919 не містять відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо; довідка від 20.12.2024 №447919 містить інформацію, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту призначення включені в рахунок, однак, не конкретизовано в яку статтю витрат та у якому розмірі.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2025/000001/1 зазначено, що рахунок від 12.12.2024 № LS-4609929 та довідка від 12.12.2024 № 448777 не містять відомостей про розмір інших додаткових витрат, які зазвичай присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо.

Суд зазначає, що такий вид перевезення - це транспортування вантажів за одним договором, але виконане принаймні двома видами транспорту; перевізник несе відповідальність за все перевезення, навіть якщо це транспортування виконується різними видами транспорту. Таке перевезення може виконуватися суб-перевізниками. Перевізник, що відповідає за все перевезення є транспортним оператором.

У Рахунку-фактурі від 20.12.2024 № LS-4611763 зазначено найменування наступних послуг: - автотранспортні послуги на території України; - міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України; - міжнародне автоперевезення по території України; - транспортно-експедиторське обслуговування на території України; - морське перевезення вантажу за межами державного кордону України; - експедиторська нагорода.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 20.12.2024 № 447919, до витрат включено: морське транспортування контейнера 1*20GP, MEDU2901377 по коносаменту WMSS24091044 по маршруту морський торговий порт Жапу (Китай) - морський торговий порт Гданськ (Польща); міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України Гданськ (Польща) - п/п Володимир-Волинський; міжнародне залізничне перевезення вантажу по території України по маршруту п/п Володимир-Волинський, Україна - ст. Клевань; автотранспортні послуги на території України по маршруту ст. Клевань - м. Рівне, та вказано, що навантажувально-розвантажувальні роботи в порту прибуття включені в рахунок.

Отже, вищезгадані рахунок та довідка містять інформацію щодо вартості витрат, пов'язаних із здійсненням мультимодального перевезення.

В матеріалах справи містяться документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару:

щодо Рішення №UA204150/2024/000066/1: Накладна ЦІМ/УМВС № 06515 від 20.12.2024; Коносамент (Bill of lading) № WMSS24091044 від 27.09.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4611763 від 20.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 447919 від 20.12.2024; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023; Заявка № 447919 від 24.09.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023;

щодо Рішення №UA204150/2025/000001/1: Накладна ЦІМ/УМВС № 065946 від 16.12.2024; Коносамент (Bill of lading) № MSPKGGDN2410474 від 25.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4609929 від 12.12.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 448777 від 12.12.2024; Договір про перевезення № 23 від 17.03.2023; Заявка № 448777 від 10.10.2024 до договору про перевезення № 23 від 17.03.2023.

Оплата послуг щодо транспортування товарів підтверджується документами: Копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4611763 від 20.12.2024 на суму - 226089,24 грн.; Копія платіжної інструкції № 1795 від 23.01.2025 на оплату суми - 226 089,24 грн.; копія Акту надання послуг № ЛШ00-012849 від 27.12.2024 року; копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4609929 від 12.12.2024 на суму - 212 191,61 грн.; Копія платіжної інструкції № 1773 від 14.01.2025 р. на оплату суму - 212 191,61 грн.; копія Акту надання послуг № ЛШ00-000349 від 03.01.2025.

Нормами МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.

В матеріалах справи міститься інформація, що позивач імпортував товар на умовах поставки FOB (згідно з Інкотермс), що означає не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами ч. 10 ст. 58 МК України.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг та банківські документи про оплату є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2024/000066/1 зазначено, що «в графі 44 митної декларації за кодом 3014 заявлено документ прайс, однак до митного оформлення даного документа не надано, натомість долучено документ довідка про транспортні витрати».

З матеріалів справи слідує, що у графі 44 МД № 24UA204150004073U6 від 27.12.2024 р. під кодом «3007» (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) вказано документ №447919 від 20.12.2024, а під кодом «3014» (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) - прайс від 17.06.2024.

При цьому, митному органу було надано і прайс-лист від 17.06.2024 і довідку про транспортні витрати № 447919 від 20.12.2024, про що вказано й у картці відмови №UA204150/2024/000316 від 27.12.2024.

Тобто вказане твердження митного органу не відповідає дійсності та є безпідставним.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2024/000066/1 зазначено, що в Експертному висновку І-213 від 24.12.2024 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим за відсутності перекладу комерційного інвойсу від 25.09.2024 №24HS10127F. Також експертом не долучено витяги джерел щодо цінової інформації, яка використана для підготовки Висновку. Експертом вказано, що оцінку проведено станом на 24.12.2024.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2025/000001/1 заначено, що у Висновку Рівненської ТПП від 13.12.2024 № І-207 вказані товари з артикулами, описом, що неможливо однозначно кореспондувати із імпортованим згідно комерційного інвойсу від 07.10.2024 №24001/3TCK-M. Також експертом не долучено витяги джерел щодо цінової інформації, яка використана для підготовки Висновку Рівненської ТПП від 13.12.2024 № І-207.

Щодо такої позиції митного органу, суд зазначає що вимоги щодо висновків ТПП регулюються п. 60 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 Про затвердження Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, а саме: 60. Висновок про вартість майна повинен містити відомості про: - замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна; назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику; мету і дату оцінки; вид вартості, що визначався; використані методичні підходи; величину вартості, отриману в результаті оцінки.

Отже, вимог щодо обов'язкової наявності додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки не встановлено.

Натомість, митному органу надані Експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати №I-213 (а.с. 90) та № І-207 (а.с. 160), які підготовлені належним органом та з урахуванням усіх вимог щодо таких документів.

Слід зауважити, що експертний висновок за загальним правилом не може містити документального підтвердження числових значень вартості товарів, оскільки митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.

Натомість, частиною першою статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» визначено, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Тому, митний орган не мав правових підстав для неврахування наданих декларантом Експертних висновків №I-213 та № І-207, вказуючи на їх неповноту чи неточності.

В оскаржуваному рішенні №UA204150/2024/000066/1 митний орган зазначає, що «до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 25.09.2024 № 298120240000081245 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній».

Щодо таких доводів суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Вказаним вище переліком документів не визначено як обов'язковий до надання митному органу такий документ, як митна декларація країни відправлення. Такий документ надається митному органу виключно у випадках, коли документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

При цьому, подані до митного оформлення документи, зокрема, митна декларація країни відправлення, потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення (а.с. 83) містить відомості щодо вартості товару, які повністю відповідають відомостям, зазначеним в Інвойсі від 25.09.2024 (а.с. 77, 78), що виключає необхідність у її перекладі.

Суд зазначає, що приписи МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.

Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».

Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».

Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду».

Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».

Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».

Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Проте, оскаржувані Рішення №UA204150/2024/000066/1, Рішення №UA204150/2025/000001/1 не містять чіткої інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.

Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2024/000066/1 зазначено, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом: Товар №1 - 1,93 дол.США/кг за митною декларацією від 05.11.2024 №24UA209150012867U1.

В оскаржуваному Рішенні №UA204150/2025/000001/1 зазначено, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом: Товар №1 - 1,9362 USD/кг за МД від 22.10.2024 №UA209190/2024/026598; Товар №2 - 1,93 USD/кг за МД від 11.11.2024 №UA500580/2024/003616; Товар №3 - 1,93 USD/кг за МД від 05.12.2024 №UA100060/2024/234332; Товар №4 - 1,93 USD/кг за МД від 05.12.2024 №UA100060/2024/234332.

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі - Правила).

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».

При здійсненні коригуванням митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), митний орган повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною МД не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, оскаржувані Рішення №UA204150/2024/000066/1, Рішення №UA204150/2025/000001/1 не містять ані порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».

Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».

Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».

З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.

Суд констатує, що оскаржувані Рішення №UA204150/2024/000066/1, Рішення №UA204150/2025/000001/1 не відповідають критерію «обґрунтованості».

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 9471,28 грн, сплачена відповідно до Платіжних інструкцій від 21.01.2025 №1784 та від 21.01.2025 №1785.

Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій № R(81)7Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.

Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

У пункті 1 Резолюції № (78)8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов'язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні докази (документи), оформлені в установленому законодавством порядку.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката - розмір гонорару визначається двома способами: (1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг - розміру гонорару не потребується); (2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.

Позивач надав суду документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката:

Договір про надання правової допомоги від 19.12.2022, укладений з Адвокатським бюро «Олени Кононенко»;

Ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1803857 адвокатом Кононенко Оленою Сергіївною;

Додаткова угода №1 до Договору: правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією - 2500,00 грн; досудове оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державних органів - 10000,00 грн; підготовка та подача позову до суду I інстанції - 20000,00 грн; підготовка та подача апеляційної скарги - 10000,00 грн; підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - 5000,00 грн; підготовка та подача касаційної скарги - 10000,00 грн; представництво в суді I інстанції - 3500,00 грн за одне засідання; представництво в суді II інстанції - 5000,00 грн за одне засідання; представництво в суді III інстанції - 5500,00 грн за одне засідання; представництво в суді через систему Easycon - 2000,00 грн; усна консультація за одну годину - 1000,00 грн; письмова консультація - 500,00 грн; подання заяв, клопотань, листів, пояснень та інших документів правового характеру - 500,00 грн;

Додаткова угода №4, відповідно до якої продовжено дію Договору до 19.12.2025;

Акт наданих послуг від 10.04.2025: підготовка позовної заяви у справі №460/1368/25 - 20000,00 грн;

Платіжна інструкція №1827 про сплату послуг у розмірі 20000,00 грн.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат, в якому зазначив, що на обґрунтування вказаних витрат позивач надав рахунок-фактуру від 06.02.2025 №06/02/25; Акт наданих послуг від 10.04.2025; платіжну інструкцію АТ «СЕНС БАНК» № 1827 від 06.02.2025; виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро «ОЛЕНИ КОНОНЕНКО»; Додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 19/12/22 від 19.12.2022, Додаткові угоди № 2 від 19.01.2023, № 3 від 18.12.2023, № 4 від 18.12.2024. Так, згідно з актом наданих послуг від 10.04.2025, адвокатом в межах даної справи надано позивачу послуги на загальну вартість 20000 грн: підготовка і подання до суду позовної заяви, письмового підтвердження, клопотання про витребування доказів, відповіді на відзив. Крім того, не зазначено кількості затраченого часу на дані послуги. Відповідач вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений розмір витрат у сумі 20000 грн не є співмірними з огляду на те, спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Окрім того, щодо аналогічних правовідносин існує численна судова практика, де Верховним Судом з окремих питань уже були висловлені відповідні правові позиції.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не зазначено кількості затраченого часу на дані послуги - 20000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору вартість послуг з підготовки позовної заяви становить 20000,00 грн, та не визначає прив'язки до затраченого адвокатом часу на підготовку такого позову; вартість визначено, як сталу - незалежно від затраченого часу.

Суд зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб'єктів владних повноважень.

Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість:

1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу;

2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом;

3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді;

4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо»; «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 8000,00 грн, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» (вулиця Григорія Сковороди, 23, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 39870614) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2024 №UA204150/2024/000066/1; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2024 №UA204150/2024/000316; Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 03.01.2025 №UA204150/2025/000001/1; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.01.2025 №UA204150/2025/000004.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» суму судового збору у розмірі 9471 грн 28 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.

У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн 00 коп - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 травня 2025 року

Суддя К.М. Недашківська

Попередній документ

127339025

Наступний документ

127339027

Інформація про рішення:

№ рішення:	127339026
№ справи:	460/1368/25
Дата рішення:	14.05.2025
Дата публікації:	16.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Рівненський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (01.07.2025)
Дата надходження:	06.06.2025
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій