14 травня 2025 року м. Рівне №460/6045/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 20100грн з розрахунку на місяць за час перебування у розпорядженні командира внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з 15.06.2024р. по 10.02.2025р.; 2) зобов'язати Військову частину Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 20100грн з розрахунку на місяць за час перебування у розпорядженні командира внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини з 15.06.2024р. по 10.02.2025р. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що під час проходження військової служби 17.12.2023, отримав тяжке вогнепальне поранення пов'язане із захистом Батьківщини. Внаслідок отриманого поранення довготривалий час перебував на лікуванні в різних медичних закладах. У зв'язку із тривалим лікуванням 15.04.2024 позивача вивели у розпорядження командира Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач перебував у розпорядженні командира з 15.06.2024 до 10.02.2025. При цьому, до 15.06.2024, позивач отримував належну суму грошового забезпечення, що включало посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода в розмірі 20100грн згідно пунктом 1-1, абзацом сьомим Постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». 13.05.2024р. довідкою ВЛК № 11960 було визначено що отримана травма позивача є тяжка та така що пов'язана із захистом Батьківщини, на підставі 75Б, 75 В, 39 Г Розкладу хвороби графи ТДВ визначено, що він приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. З 15.06.2024 позивачу не виплачували додаткову винагорода в розмірі 20100грн згідно пунктом 1-1, абзацом сьомим Постанови. № 168, оскільки 13.05.2024р висновком ВЛК позивач не був визнаний обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби. 10.02.2025р. Наказом № 41 позивач був звільнений із військової служби та виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Вказану суму додаткової винагороди позивачу не виплатили і після звільнення. В подальшому відбулися зміни в законодавстві і поняття обмежено придатний скасовано. Однак зміни в постанову № 168 та Порядок № 260 внесені не були. Тому, позивач вважає, що фактично термін «приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони» є тотожним терміну «обмежено придатний», тому відповідач безпідставно не виплатив йому додаткову винагороду за час перебування у розпорядженні командира військової частини з 15.06.2024 по 10.02.2025. Просить позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог. На обґрунтування відзиву зазначає, що правових підстав для виплати додаткової винагороди за час перебування у розпорядженні командира військової частини з 15.06.2024 по 10.02.2025 немає. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа надала письмові пояснення в яких зазначає, що дійсно, відповідач знаходиться у неї на фінансовому забезпеченні, проте, всі нарахування та виплати військовослужбовцям здійснюються на підставі облікових даних та наказів, зокрема, відповідача. Стверджує, що позивач не має права на додаткову винагороду у розмірі 20100грн за період з 15.06.2024 по 10.02.2025, оскільки згідно довідки ВЛК, яку подав особисто позивач, він визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. До пояснень третя особа подала відповідні докази.
Позивач подав відповідь на відзив в якій наводить тотожні за змістом позовної заяви доводи та аргументи.
Ухвалою суду від 01.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 08.04.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Військова частина НОМЕР_1 , знаходиться у підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та на підставі рішення Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.07.2022 № 760/15/5662 та від 16.08.2022 № 760/15/8735 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 як розпорядника коштів третього ступеня.
При цьому, Військова частина НОМЕР_1 утримується на окремому штаті, самостійно веде облік її особового складу, володіє необхідною інформацією щодо її особового складу, забезпечує внесення необхідних відомостей щодо військовослужбовців в обліково-послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського особового складу та отримання від них необхідних документів, що підтверджують ці відомості.
Отже, підставою для виплати Військовою частиною НОМЕР_2 , як органом фінансового забезпечення усіх виплат, належних позивачу протягом строку проходження ним військової служби, є розрахункові та інші документи з визначенням видів та належних до виплати сум, які надаються підпорядкованою військовою частиною НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 6 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця третього стрілецького відділення третього стрілецького взводу четвертої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.01.2023 № 27 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 січня 2023 року № 5-РС на посаду командира третього стрілецького взводу четверної стрілецької роти, визначено вважати таким, що з 27 січня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
17.12.2023 позивач отримав тяжке поранення, пов'язане з захистом Батьківщини. Внаслідок отриманого поранення довготривалий час перебував на лікуванні в різних медичних закладах.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 14.04.2024 № 35-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 , звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження командира цієї самої військової частини. Встановлено, що на час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, залишається у списках військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України.
На виконання зазначеного вище наказу командира військової частини НОМЕР_2 по особовому складу, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.04.2024 № 105, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира другого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , з 15 квітня 2024 року звільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.02.2025 № 41, молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 08 січня 2025 року № 5-РС у запас за підпунктом «б» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, за наявності інвалідності) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 10.02.2025 проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
Як наведено вище по тексту, 17.12.2023 позивач отримав тяжке поранення, пов'язане з захистом Батьківщини.
Згідно довідки ВЛК від 13.05.2024 № 11960 позивачу встановлено, що отримана травма позивача є тяжка та така що пов'язана із захистом Батьківщини, на підставі 75Б, 75 В, 39 Г Розкладу хвороби графи ТДВ визначено, що він приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
17.03.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо, зокрема, нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 15.06.2024 по 10.02.2025 у розмірі 20100грн згідно постанови КМУ від 280.02.2022 № 168.
За результатами розгляду вказаного запиту, відповідач листом від 27.03.2025 повідомив, що правових підстав для виплати такої винагороди немає.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив йому додаткову винагороду за час перебування у розпорядженні командира в/ч, звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі -Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За змістом абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому, строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався і станом на час розгляду цієї справи, воєнний час не припинений і не скасований.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1-1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Аналогічного змісту має і абзац 29 ч. 2 Розділу XXXIV Наказу Міністерства оброни України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260, яким встановлено, що військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Аналіз змісту вказаних положень права дає підстави для висновку про те, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень після спливу двох місяців перебування у розпорядженні мають військовослужбовці за дотримання таких умов: отримали поранення (контузію, травму або каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини та визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців і зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці.
Судом встановлено, що позивач отримав вогнепальне поранення і згідно довідки ВЛК від 13.05.2024 № 11960, отримана травма позивача є тяжка та такою, що пов'язана із захистом Батьківщини, на підставі 75Б, 75 В, 39 Г Розкладу хвороби графи ТДВ визначено, що позивач приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Отже, відповідно до змісту зазначеної довідки ВЛК, позивач визнаний таким, що приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується із твердженнями відповідача та третьої особи, що позивач не має права на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень відповідно до положень постанови КМУ № 168 та Порядку № 260 у період часу перебування у розпорядженні командира військової частини з 15.06.2024 по 10.02.2025.
Водночас суд не погоджується із доводами позивача щодо ототожнення термінів «обмежено придатний» та «приданий для проходження служби у військових частинах забезпечення ТЦК, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах медичних підрозділів, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
Так, 04.05.2024 набрав чинності Закон № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким, серед іншого, скасовано статус «обмежено придатний».
Міноборони наказом від 27.04.2024 № 262 затверджено зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, які також набрали чинності 04.05.2024.
Відповідно до внесених змін до цього Положення, визначено такі категорії придатності:
непридатні до військової служби з виключенням із військового обліку;
придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов'язків;
придатні.
За наведеного, суд уважає, що на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, існує лише три варіанти висновку ВЛК, який відображатиметься у формі статусу придатності, непридатності до військової служби чи тимчасової непридатності.
При цьому, визначення "придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони", не є «обмежено придатними» і на них наведений Закон не розповсюджується.
За наведених обставин, твердження позивача щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови у нарахуванні і виплаті додаткової винагороди у спірний період, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що незважаючи на встановлений частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, визначеного частиною 1 згаданої статті щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не належать.
Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 Адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя Т.О. Комшелюк