14 травня 2025 року м. Рівне №460/14349/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 279 від 05.10.2024 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 жовтня 2024 року близько 20.00 ОСОБА_1 був затриманий невстановленими працівниками патрульної поліції спільно із невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відразу по затриманню йому було вручено виписану на місці повістку№ 438/7 та в примусовому порядку доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано мобільний телефон та проведено медичний огляд, з метою визначення придатності до військової служби під час загальної мобілізації, який проводився Військоволікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами огляду, Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла рішення про придатність позивача до військової служби за мобілізацією Відразу по проходженню вказаного вище медичного огляду, відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, однак саме мобілізаційне розпорядження йому вручене не було, та доставлено позивача у місце дислокації військової частини НОМЕР_1 . Ще в момент затримання позивач повідомляв працівників відповідача, що працює у закладі загальної середньої освіти на повну ставку педагогічним працівником, а відтак є особою, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Дана інформація була проігнорована працівниками відповідача в момент затримання і надалі ігнорувалась під час перебування ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час прийняття рішення відповідачем про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву на його обґрунтування останній зазначає, що 05.10.2024 позивач прибув в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такий, що підлягає призову на військову службу по мобілізації. Під час проведення медичного огляду лікарі військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ознайомилася з медичними записами щодо позивача в ЕСОЗ, та визнали його придатним до військової служби. На підставі чого 05.10.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до ВЧ НОМЕР_1 . Відповідач 1 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач 2 відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №279 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу та направлено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Незгода із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2024 №279 в частині призову та направлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025.
У відповідності до пункту 15 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач зауважує, що його призов на військову службу під час мобілізації є протиправним, оскільки він відповідає умовам, наведеним у пункті 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
На підтвердження цих тверджень до матеріалів справи надано, копію наказу від 21.08.2023 №181 комунального закладу Новомиколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Паросток» ЗОР що ОСОБА_1 є основним працівником з 21.08.2023 з тижневим навантаженням згідно тарифікації.
Також в матеріалах справи наявна довідка комунального закладу Новомиколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Паросток» ЗОР від 24.09.2024 №01/35-294 про те що ОСОБА_1 дійсно працює в комунальному закладі Новомиколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Паросток» ЗОР на педагогічній посаді з 25.08.2009 року на ставку.
Разом із тим, частиною 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно пункту 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Згідно з копії витягу із застосунку «Резерв+» інформації про надання відстрочки ОСОБА_1 відсутня.
Також, суду не заявлено клопотань про витребування від уповноваженого органу такої інформації стосовно позивача.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур ОСОБА_1 надавав ІНФОРМАЦІЯ_1 документи для підтвердження наявності у нього підстав для відстрочки та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Стосовно доводів позивача про те, що обов'язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації покладено на відповідача 1, суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку. Натомість, фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дозволяють суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 наголосив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
На цій основі суд доходить висновку, що оскаржувані у цій справі накази прийняті відповідачами правомірно та підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 14 травня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Суддя У.М. Нор