. 14 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5570/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
24.04.2025 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11 квітня 2025 року про відкриття виконавчого провадження ВП 77792501;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Е.В. від 27 березня 2025 року у виконавчому провадженні ВП 77640441 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 16 000, 00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що боржником було добровільно виконано рішення суду що вселення, а відтак правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
01.05.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позов, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову. Зазначав, що Закон України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла станом на момент відкриття виконавчого провадження № 72449999, не ставить обов'язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у залежність від фактичного вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Крім того зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження №77640441, так і не була оскаржена боржником, що підтверджує його згоду одночасно із згодою стягувача про необхідність початку примусового виконання рішення про вселення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про продовження строку розгляду справи, про виклик свідка, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
На виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 77640441 з примусового виконання виконавчого листа № 524/1010/23, виданого 18.09.2024 Автозаводським районним судом м. Кременчука про вселення ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 нечинити перешкоди ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вселенні та користуванні ними квартирою АДРЕСА_1 .
Боржником по зазначеному виконавчому проваджені визначено ОСОБА_1 , відповідно до виконавчого документу.
27.03.2025 стягувачем разом з оригіналом виконавчого листа було подано заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій він просив « прийняти до примусового виконання виконавчий лист..» .
Враховуючи надходження заяви стягувача та виконавчого документу 27.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до статей 3, 4, 24-26 Закону України «Про виконавче провадження».
27.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16 000 грн. у відповідності до вимог частин 3 та 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" - ВП № 77640441.
10.04.2025 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись пунктом 9 статті 39 Закону.
11.04.2025 державним виконавцем винесено постанову № 77792501 про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 16 000 грн. (яка є виконавчим документом, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону), на виконання вище зазначених вимог статті 40 Закону.
Незгода позивача з обґрунтованістю винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 77640441 та постанови про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 77792501 стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2020 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частинами третьою та четвертою статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи; державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, у розумінні статті 27 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов'язується із фактичним вчиненням виконавчих дії державним виконавцем у виконавчому провадженні, а обчислюється з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати та правового статусу боржника.
Частинами п'ятою, шостою, сьомою, восьмою та дев'ятою зазначеної статті передбачено випадки, у яких виконавчий збір не стягується.
Дослідивши матеріали справи, суд не встановив обставин, які б звільняли державного виконавця від обов'язку стягнути виконавчий збір у виконавчому провадженні № 72449999.
Натомість у позовній заяві ініціатор звернення вказує на добровільне виконання ним рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.03.2024 у справі №524/1010/23 до відкриття виконавчого провадження, а відтак стверджує про наявність підстав, передбачених частиною дев'ятою статті 27 Закону №1404-VIII (виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження).
Відхиляючи вказані доводи, суд наголошує на тому, що позивачу було відомо про відкриття виконавчого провадження №77640441, при цьому постанова про відкриття цього виконавчого провадження від 27.03.2025 не була оскаржена позивачем.
Висновки суду у цій справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 160/4481/20, які в силу частини другої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Крім того, слід зазначити наступне, відповідно до частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи, що на час закінчення виконавчого провадження № 77640441, тобто на 10.04.2025, виконавчий збір не було стягнуто, то державним виконавцем 11.04.2025 винесено постанову № 77792501 про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 16 000 грн. (яка є виконавчим документом, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону), на виконання вище зазначених вимог статті 40 Закону.
На дату винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору від 27.03.2025 № 77640441 не була оскаржена та скасована, а відповідно є чинною.
Відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 27 Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Саме тому, на виконання зазначеної норми права, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження було винесено оскаржувану постанову № 77640441 від 27.03.2025.
Враховуючи зазначене, відповідач, приймаючи спірну постанову про стягнення виконавчого збору від 27.03.2025 ВП77640441 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2025 ВП 77792501 за постановою про стягнення виконавчого збору, діяв на підставі, в межах і спосіб, встановлений приписами Закону №1404-VІІІ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Сердюка Ігоря, буд. 43, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ34987562) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова