про повернення позовної заяви
14 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5375/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої абзацом сьомим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень в розрахунку на місяць за період 03.08.2023 по 14.01.2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену абзацом сьомим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень в розрахунку на місяць за період 03.08.2023 по 14.01.2024 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
09.05.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій викладено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що строк звернення до суду не було пропущено, оскільки відповідь Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит щодо нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 була надана 14.02.2025. ОСОБА_1 вказував, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків.
Оцінюючи доводи позивача, викладені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є нарахування та виплата позивачеві додаткової грошової винагороди з за період з 03.08.2023 по 14.01.2024 року.
Суд бере до уваги, що 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України.
Чинна станом на дату звернення до суду і вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі редакція статті 233 КЗпП передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отож, з 19.07.2022 законодавцем передбачено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 року № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Натомість позов подано до суду 21.04.2025, що є підставою для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Отже, про нарахування чи про не нарахування грошового забезпечення, його розмір та складові, зокрема, про виплату чи невиплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та розмір такого виду грошового забезпечення за період з 03 серпня 2023 року по 14 січня 2024 року позивач повинен був дізнатися щомісячно після отримання грошового забезпечення відповідно у вересні 2023 року - лютому 2024 року.
При цьому позивач не заперечує факту ознайомлення з грошовим атестатом після звільнення з Військової частини НОМЕР_1 14.01.2024, в якому мали бути детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 21 квітня 2025 року, тобто з пропуском трьохмісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом, який закінчився відповідно щомісячно 01 лютого 2024 року, 01 березня 2024 року, 01 квітня 2024 року, 01 травня 2024 року, 01 червня 2024 року.
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що ним не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Отримання листа від Військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2025 на адвокатський запит щодо нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, на переконання суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Стосовно посилань позивача на введення воєнного стану, суд зазначає наступне.
Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України, якими продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. На даний час воєнний стан в Україні триває.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Таким чином, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Однак, позивачем не наведено жодних обставин, які були б об'єктивно непереборними, які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду у трьохмісячний строк, встановлений законом, та у період після його закінчення до дати звернення до суду з позовом. Натомість, наведені позивачем у заяві обставини, що зводяться до тверджень про те, що позивачем не порушено строк звернення до суду, носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 09 травня 2025 року.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 09 травня 2025 року, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121-123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 09 травня 2025 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол