про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі
14 травня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/6337/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.2025 через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 775 від 28.11.2022 “Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» за період з 19.12.2023 по 12.01.2024 та з 11.05.2024 по 19.05.2024 з розрахунку на день пропорційно часу його участі у бойових діях у тому числі за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час його переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 775 від 28.11.2022 “Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» за період з 19.12.2023 по 12.01.2024 та з 11.05.2024 по 19.05.2024, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час його переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивачем долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 будучи поліцейським штурмової бригади Національної поліції України «Лють», та у зв?язку з воєнним станом, був залучений до виконання обов?язку із захисту Батьківщини, 19.12.2023 та 11.05.2024 позивачем було отримано вибухові травми лікування, яких проводилося у стислі терміни, через потребу в захисті Батьківщини. У липні 2024 року позивач буз звільнений зі служби в поліції та у серпні 2024 року ним було підписано контракт із Збройними Силами України, після чого був направлений на перекваліфікацію (підготовці збори) та з 20.12.2024 почав він проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується витягом із наказу ОШБ НПУ "Лють" N?1013 від 09.07.2024 та довідкою військової частини НОМЕР_3 N? 1288/179/1/1/85/4107/ПС. У квітні 2025 року позивач довідався, що за весь час його стаціонарного лікування з 19.12.2023 по 12.01.2024 та з 11.05.2024 по 19.05.2024 від отриманих поранень йому мало бути нараховано та виплачено додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N? 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України N? 775 від 28.11.2022 «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)», яку ним отримано не було. Таким чином, в силу обставин та участі в бойових діях позивач не міг своєчасно дізнатися про порушення свої соціальних прав та відповідно своєчасно звернутися до суд для відновлення своїх прав.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати (19 липня 2022 року) строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 сформував такі висновки щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний з призовом до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Водночас, у своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).
Вивчивши доводи позивача суд дійшов висновку, що наведені ним причини пропуску строку звернення з даним позовом однозначно негативно вплинули на можливість реалізації позивачем своїх процесуальних прав та обов'язків.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на даній стадії відсутні, з урахуванням чого суд вважає за можливе прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
В силу положень пункту 1 частини шостої статті 12, частин першої, другої статті 257 КАС України дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому суд вважає за можливе здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною першою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із частиною 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Відтак, суд вважає за можливе витребувати у відповідача докази по справи для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Керуючись статтями 12, 77, 80, 121, 171, 257, 260, 262, пунктом 5 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/6337/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Роз'яснити відповідачу, що:
відповідно до частини третьої статті 79 КАС України відповідач має подати суду усі наявні в нього докази разом із поданням відзиву;
відповідно до статті 162, частини першої статті 261 КАС України відповідач має право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи;
у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 КАС України.
Витребувати від відповідача:
- наказу про прийняття позивача на службу та включення його до списків особового складу;
- наказу про звільнення позивача зі служби;
- наказу про виключення позивача зі списків особового складу;
- документів, що підтверджують нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану" за спірний період;
- інших матеріалів, що стосуються цього позову.
Витребувані докази надати до суду у строк для подання відзиву.
Встановити позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву відповідача для подання відповіді на відзив у відповідності до вимог статті 163 КАС України.
Встановити відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь у відповідності до вимог статті 164 КАС України.
Роз'яснити учасникам справи, що розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів після відкриття провадження у справі, справу буде розглянуто без виклику учасників справи в судове засідання (у порядку письмового провадження) протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Повідомити учасників справи, що:
процесуальні права та обов'язки визначені статтями 44, 47 КАС України;
письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України;
копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними;
у разі невиконання процесуальних обов'язків суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу;
інформація у справі розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Надати учасникам справи дозвіл на подання до суду заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів у паперовій формі.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя Г.В. Костенко