14 травня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14297/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати основного розміру пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області" №6488/Д від 30 травня 2023 року про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області" №6488/Д від 30 травня 2023 року про розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/14297/23 залишено без змін.
Рішення суду набрало законної сили 30.01.2024, виконавчий лист не видавався.
06.05.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
У поданій заяві позивач, посилаючись на невиконання ГУПФ України в Донецькій області судового рішення у справі №440/14297/23 в частині виплатити заборгованості у розмірі 417926,48 грн тривалий час після набрання рішенням суду законної сили, просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на «стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 417926,48 грн».
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника на 14 травня 2025 року.
14.05.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надано до суду відзив на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення, у якому зазначено, що Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 440/14297/23. А неотримання позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсійних виплат, які належать позивачу, не є власністю Головного управління, та не перебувають на його рахунках або в його розпорядженні. Отримання ОСОБА_1 суми заборгованості з пенсійних виплат у розмірі 417926,48 грн можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 440/14297/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу захисту.
Сторони про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд встановив наступне.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.10.2024 №26905-25476/Б-02/8-0500/24 виплату коштів, обчислених ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/14297/23, яке набрало законної сили 30.01.2024 у загальній сумі 417926,48 грн, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 440/14297/23 не виконано в частині виплати перерахованої пенсії у розмірі 417926,48 грн.
Складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тож обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
На виконання рішення суду позивачу нарахована доплата до пенсії у розмірі 417926,48 грн, фактичну виплату якої наразі не проведено.
Відповідач зазначив, що нарахована заборгованість підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" (заява №18966/02) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, пар. 66, ЄСПЛ 1999-V). Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана (там же пар. 69).
Принцип обов'язковості судового рішення, внаслідок набрання законної сили яким у боржника в особі компетентного державного органу виник обов'язок сплатити певну суму коштів на користь особи, зобов'язує такий орган демонструвати добросовісне ставлення до свого обов'язку, зокрема шляхом вжиття належних заходів з метою якнайшвидшого виконання приписів судового акта.
Водночас матеріали справи, що розглядається, не містять доказів, що свідчили б про вжиття боржником дієвих заходів з метою виконання судового рішення в частині виплати стягувачу заборгованості.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
У силу частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою та третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд враховує, що Законом №4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отож законодавець визначив, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення суду про зобов'язання виплатити нараховану пенсію протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд враховує, що спір у цій справі стосувався перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ..
З дати набрання рішенням суду законної сили пройшло два місяці.
Заборгованість у розмірі 417926,48 грн, нарахована на виконання судового рішення, позивачу не сплачена.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судове рішення, яким зобов'язано орган Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу (стягувачу), не було виконано протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, суд, керуючись приписами частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX, дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у цій справі.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 440/14297/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі №440/10987/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії у розмірі 417926,48 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва