Справа № 420/4812/25
14 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Одеської митниці Держмитслужби про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000429/1 від 17.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000873, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, до відповідача, Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000429/1 від 17.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000873.
ІІ. Аргументи сторін.
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач зазначив, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Більш того, на запит відповідача були надані додаткові документи, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів основним методом - за ціною договору.
(б) Позиція відповідача
11.03.2025 від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому, у рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
ІІІ. Процедура та рух справи
24.02.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Позивачем разом із продавцем компанією SRSS AGRO PVT LTD (м. Делі, Індія) було погоджено поставку товару на територію України згідно контракту № SRSS/ESC/23-24/234 від 15.03.2024 року.
З метою митного оформлення поставленого за вказаним контрактом товару разом з митною декларацією позивачем до митного органу були подані наступні документи: контракт на поставку товару SRSS/ESC/23-24/234 від 15.03.2024 року; проформа інвойс № PI-234/23-24 від 15.03.2024 року з перекладом на українську мову; комерційний інвойс № G-120/24-25 від 06.05.2024 року з перекладом на українську мову; сертифікат якості № FL/FA/02052024-009 від 07.05.2024 року з перекладом на українську мову; сертифікат якості №№ AR-24KV-010042-01 від 13.05.2024 року з перекладом на українську мову; сертифікат про походження товару № 1806395 від 06.05.2024 року з перекладом на українську мову; пакувальний лист № G-120/24-25 від 06.05.2024 року з перекладом на українську мову; морський коносамент № FW00052024 від 18.05.2024 року з перекладом на українську мову; договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ПП14/01 від 14.08.2023 року; заявка № FW2722024 від 22.07.2024 року до договору № ПП14/01 від 14.08.2023 року; рахунки на оплату № 3145 від 29.07.2024 року та № 3211 від 07.08.2024 до договору № ПП14/01 від 14.08.2023 року; платіжна інструкція № 3118 від 09.08.2024 року; договір № 0106/24 від 01.06.2024 року про перевезення багажу автотранспортом; платіжні інструкції в іноземній валюті № 34 від 21.03.2024 року та № 56 від 14.06.2024 року; митна декларація № 24UA500500028557U0 від 16.08.2024, за якою було відмовлено; договір про надання послуг митного брокера 00108/23 від 01.09.2023 року; довідка про транспортні витрати № 961 від 16.08.2024 року; міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 7099 від 16.08.2024 року; міжнародна товарно-транспортна накладна (CRM) № 4845 від 16.08.2024 року.
На запит Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем були надані наступні документи: прейскурант виробника з перекладом на українську мову; декларація країни відправлення із перекладом на українську мову; каталог виробника з перекладом на українську мову; калькуляція собівартості виробника з перекладом на українську мову; довідкова інформація з мережі інтернет; висновок профільного експерту; біржовий онлайн витяг; виписки з бухгалтерської документації, що включають копії оборотно-сальдової відомості та виписки по рахунку 632, SWIFT-повідомлення банку Покупця (на повну вартість поставки) від 21.03.2024 р. та 14.06.2024 р., заяви на купівлю іноземної валюти (на повну вартість поставки) № 33 від 21.03.2024 року та № 53 від 14.06.2024 року, офіційно зареєстровані податкові накладні, що підтверджується листом від 16.08.2024 року.
17.08.2024 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000429/1, у п.33 якого зазначено:
1) У проформі інвойс від 15.03.2024 № PI-234/23-24 зазначено що передоплата за товар здійснюється у розмірі 24108 дол. США але у наданих банківських документах від 21.03.2024 № 34 та від 16.06.2024 № 56 суми переказу не відповідають даним умовам.
2) Відповідно до п. 1.1 контракту від 15.03.2024 № SRSS/ESC/23-24/234 продавець зобов'язуєтеся поставити, тоді як покупець прийняти та оплатити товар відповідно до погоджених сторонами найменування, технічних характеристик, параметрів якості та кількості, що затверджено окремими специфікаціями до контракту. Проте специфікації до контракту не надавались.
3) В СМR від 16.08.2024 № 4845 та від 16.08.2024 № 7099 зазначено, що перевізником є «КП ТРАНС СЕРВІС», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий ПП «ФЕРСТ ВЕЙ».
4) Наданий Висновок індійського експерта має виключно інформаційний характер та не може бути прийнятий до уваги оскільки у митниці відсутня інформація щодо осіб уповноважених надавати послуги з оцінки майна у Республіці Індія.
5) У наданій копії декларації країни відправлення зазначено, що електронний підпис документа не верифікований, що не дає змогу підтвердити автентичність даного документу.
6) У наданій калькуляції виробника відсутня інформація щодо сушки та сортувальної очистки насіння яку повинен був пройти товар якщо брати до уваги інформацію щодо товару зазначену у сертифікаті походження.
7) Надані банківські платіжні документи (SWIFT) не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій.
8) Наданий біржовий витяг представляє собою фото різних веб сторінок, що не може бути прийнято до уваги оскільки не мають відомостей щодо надавача даної інформації.
Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000873: «РОЗДІЛ III. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст.52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - за ціною угоди (вартість операції) щодо подібних товарів. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000429/1 від 17.08.2024. Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VI «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».
V. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі № 815/5791/17.
Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що у проформі інвойс від 15.03.2024 № PI-234/23-24 зазначено що передоплата за товар здійснюється у розмірі 24108 дол. США але у наданих банківських документах від 21.03.2024 № 34 та від 16.06.2024 № 56 суми переказу не відповідають даним умовам, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за платіжною інструкцією № 34 від 21.03.2024 року позивачем здійснено оплату по 2 контрактам одночасно, а саме за Контрактом № SRSS/ESC/23-24/234 від 15.03.2024 р. здійснено передоплату у розмірі 24 108 дол. США та за Контрактом № SRSS/ESC/23-24/233 від 15.03.2024 р. - 25 676 дол. США.
Суд погоджується з позивачем, що такий розрахунок не суперечить правилам бухгалтерського обліку та валютному чи митному законодавству.
Отже, позивачем було перераховано 24 108 дол. США за кунжут у відповідності до проформи інвойсу від 15.03.2024 р. № РІ-234/23-24.
Щодо твердження відповідача про те, що специфікації до контракту не надавались, то суд погоджується з позивачем, що у тексті договору не міститься жодної прив'язки до специфікації, а всі параметри і характеристики поставленого товару зазначені у самому договорі.
Тобто, вказана обставина не може бути підставою для коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості поставленого товару.
Щодо посилань відповідача у спірному рішенні, що в СМR від 16.08.2024 № 4845 та від 16.08.2024 № 7099 зазначено, що перевізником є «КП ТРАНС СЕРВІС», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий ПП «ФЕРСТ ВЕЙ», суд вказує на таке.
Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що перевезення товару здійснювалось в два етапи, а саме: з порту Мундра, Індія до порту Одеса, Україна морським транспортом згідно з укладеним договором між Підприємством “Флагман» у формі ТОВ та ПП “Ферст Вей», морським транспортом; з порту Одеса, Україна на митний термінал в м. Одеса, саме автомобільним транспортом.
Позивачем було укладено договір з ПП “Ферст Вей» № ПП14/01 від 14.08.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування, в рамках цього договору виконавець ПП “Ферст Вей» зобов'язувалось здійснити навантажувально-розвантажувальні роботи в порту України, а також транспортування товару для Підприємства “Флагман» у формі ТОВ, в тому числі, і по митній території України.
Суд погоджується з позивачем, що законом не передбачено обов'язок Виконавця за цим договором особисто виконувати перевезення вантажу та він може залучати для цього третіх осіб.
Так, ПП “Ферст Вей» уклало договір з “КП ТРАНС СЕРВІС», яке безпосередньо здійснювало таке перевезення товару і, як наслідок, підтвердженням такого перевезення стала товарно-транспортна накладна (CRM) від 16.08.2024 року № 4845, де вантаж отримувачем є Підприємство “Флагман» у формі ТОВ.
Щодо твердження відповідача про те, що наданий висновок індійського експерта має виключно інформаційний характер та не може бути прийнятий до уваги оскільки у митниці відсутня інформація щодо осіб уповноважених надавати послуги з оцінки майна у Республіці Індія, суд погоджується з позивачем, що митні органи наділені повноваженнями звернутися до вказаної країни для верифікації документів, зокрема і Висновків експертів цієї країни, і встановити повноважень експертів згідно Договору між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу у цивільних і господарських справах, ратифікованого 05.11.2023 року.
Щодо посилань відповідача у спірному рішенні, що у наданій копії декларації країни відправлення зазначено, що електронний підпис документа не верифікований, що не дає змогу підтвердити автентичність даного документу, суд вказує на те, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
Щодо твердження відповідача про те, що у наданій калькуляції виробника відсутня інформація щодо сушки та сортувальної очистки насіння яку повинен був пройти товар якщо брати до уваги інформацію щодо товару зазначену у сертифікаті походження, суд вказує на наступне.
Позивач вказує, що інформація щодо сушки та сортувальної очистки насіння включена в надану калькуляцію. Ця інформація є складовою технологічних витрат. Своєю чергою, технологічні витрати складаються із цін, які закладені під конкретний ЛОТ, в наданій калькуляції є посилання на такий ЛОТ, тобто на окрему товарну позицію з характерними для неї властивостями та якості, і конкретно вказано, що такий Товар проходив сушку та сортувальне очищення.
Також, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалася морським транспортом на умовах поставки FOB у редакції INCOTERMS-2020, згідно яких витрати на сушку та сортувальну очистку насіння є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що надані банківські платіжні документи (SWIFT) не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій, то суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT-повідомленні або будь-яких інших відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій.
При цьому, відмітки надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій містяться, в свою чергу, на платіжних дорученнях, які разом із SWIFT повідомленнями подаються до митного оформлення, що й було виконано позивачем в даному випадку.
Щодо твердження відповідача про те, що наданий біржовий витяг представляє собою фото різних веб сторінок, що не може бути прийнято до уваги оскільки не мають відомостей щодо надавача даної інформації, то суд погоджується з позивачем, що національним законодавством не регламентовано форму та порядок надання інформації з біржі, а витяги з біржі - це онлайн інформація, яка береться з професійних сайтів, яка носить рекомендаційний характер, та є додатковим доказом вартості товару.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а та від 08.02.2019 року у справі № 825/648/17 тощо.
При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 4844,80 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000429/1 від 17.08.2024.
3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000873.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Підприємства «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири),80 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Підприємство «Флагман» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, адреса: 65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 14, код ЄДРПОУ 22447546.
Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631.
Суддя Оксана БОЙКО