Справа № 420/7270/25
14 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 12.03.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати протокол комісії, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 лютого 2025 року № 9 в частині скасування мені ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
2. Зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути мою ОСОБА_1 , заяву та надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
14.03.2025 ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків.
25.03.2025 до суду від позивача надійшла позовна заява в новій редакції (вхід. №27173/25).
28.03.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії довідки про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з документами, які стали підставою для скасування та протокол комісії №9 від 27.02.2025.
30.04.2025 суд ухвалив повторно витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії:
- довідки про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з документами, які стали підставою для скасування;
- протокол комісії №9 від 27.02.2025.
12.05.2025 до суду (вх.№46188/25) від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що 29.07.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До заяви ним було надано копії документів, згідно яких він виховує дитину інваліда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підставі наданих документів було прийнято рішення про надання позивачу такої відстрочки. У подальшому, 20.02.2025 від громадянки ОСОБА_3 , матері ОСОБА_2 , надійшла заява у якій вона повідомила, що у шлюбі з біологічним батьком її дитини ОСОБА_1 вона не перебуває, разом вони не проживають, жодної участі у вихованні дитини батько не приймає, аліменти не платить.
З урахуванням того, що відповідачем отримано документи, які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 не здійснює виховання дитини-інваліда, було прийнято рішення про скасування йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом 7502400035564, копія відзиву на позовну заяву не була вручена позивачу 13.05.2025.
Станом на дату розгляду справи, інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
29.07.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.18, 49).
Матеріали справи містять копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14, 51), у якому зазначено, що його батьком є ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до медичного висновку №328/106від 20.11.2013 (а.с.15-16), 50, ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом віком до 18 років підгрупи А.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, на підставі наданих документів було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_3 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою (вх.№2/7/3330 від 20.02.2025) (а.с.53) у якій зазначила, що у шлюбі з біологічним батьком її дитини ОСОБА_1 вона не перебуває, разом вони не проживають, жодної участі у вихованні дитини батько не приймає, аліменти не платить. До заяви додала акт обстеження умов проживання від 30.01.2025 (а.с.54). Просила анулювати отриману ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та не надавати (не продовжувати) її.
Відповідно до протоколу засідання постійно діючої комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 №9 від 27.02.2025 (а.с.58-59), прийнято рішення скасувати відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення листом від 28.02.2025 №1/2331 (а.с.19).
Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Статтею 3 названого Закону передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Згідно з пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), ІНФОРМАЦІЯ_5 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні ІНФОРМАЦІЯ_5, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, зі змінами).
Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до Додатку 5 до Порядку №560, визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років - для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного; для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини; для усиновителів - рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного; для прийомних батьків - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім'ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім'ї за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 826), та свідоцтво про народження дитини; для батьків-вихователів - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 825), та свідоцтво про народження дитини.
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, позивачу погоджено відстрочку від призову на весь період проведення мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, підставою надання позивачу відстрочки було те, що позивач є чоловіком, який виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до п. 65 Порядку № 560 у разі втрати (зміни) підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія може скасувати (змінити) раніше прийняте нею рішення, про що повідомляється заявнику письмово не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення за формою, визначеною у додатку 10.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухваленим протоколом № 9 від 27.02.2025, скасовано надану позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Отже, ключовим питанням у даній справі є визначення наявності чи відсутності втрати (зміни) підстав щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, в обґрунтування правомірності скасування, наданої позивачу відстрочки, зазначає, що отримано документи, які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 не здійснює виховання дитини-інваліда.
Суд зазначає, що частиною 1 статті 180 Сімейного кодексу України прямо встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Частиною 3 статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання (п. 1 ч. 1 ст. 166 Сімейного кодексу України).
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що саме на батьків покладається обов'язок спільно виховувати та утримувати свою дитину. Батьки/один з батьків звільняються від такого обов'язку лише в разі позбавлення батьківських прав.
На переконання суду, сам лише факт відсутності участі у вихованні дитини, про що вказує мати цієї дитини, не здатен призвести до втрати права на отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно з п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позаяк до настання події позбавлення позивача батьківських прав не свідчить і не може засвідчити обставин умисного, усвідомленого та злісного ухилення позивача від виховання та утримання дитини.
Відтак, для підтвердження відсутності виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.
Належні докази на підтвердження наявності/настання таких обставин, відповідачем до суду надано не було.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року по справі №160/17962/23.
Підсумовуючи наведене, відповідач не надав доказів на підтвердження втрати чи зміни підстав для скасування раніше прийнятого рішення про надання відстрочки, а відтак спірне рішення про її скасування не може вважатись правомірним.
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Оскільки судом встановлено, що позивачу скасовано відстрочку рішенням, оформленим протоколом 9 від 27.02.2025, то суд вважає за необхідне, з метою належного ефективного захисту прав позивача, визнати його протиправним та скасувати.
При цьому, суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту повною мірою забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетник асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №9 від 27.02.2025, в частині скасування відстрочки від мобілізації ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетник асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА