Справа № 420/26280/24
14 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 4 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_2 » у частині визнання вчиненим дисциплінарного правопорушення, що полягало у порушенні вимог ст.ст. 110-1, 110-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшим лейтенантом ОСОБА_1 , начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_3 » у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА» до старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_3 » в частині врахування командиром військової частини НОМЕР_2 вимоги пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 при нарахуванні виплати премії за травень 2024 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 .
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення пункту 15 розділу 3 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 одночасно проводились 2 службових розслідування призначених наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2024 № 189 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 № 456. Всупереч пункту 12 розділу 3 Порядку, проводити службове розслідування за наказом від 01.05.2024 № 189 доручено ОСОБА_2 , - особі, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом від 30.05.2024 № 93.
Звертає увагу, на те, що медичні рекомендації з підрозділу морської піхоти до військової частини НОМЕР_2 надійшли після 01.05.2024, тобто після події за участю ОСОБА_3 , який до того ж перебував у складі військової частини НОМЕР_2 в порушення наказу від 21.04.2024. Таким чином позивач не міг бути відповідальним за стан здоров'я та лікування останнього.
У наказі № 93 щодо вчинення дисциплінарного правопорушення наведено вимоги нормативно правових актів, які не визначені посадою та посадовими обов'язками Карповича, а саме статті 110-1, 110-2, адже позивач займає посаду - начальника медичної служби-начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , а не начальника медичного пункту бригади (полку, окремого батальйону, батальйону).
В порушення пункту 3 розділу 1 Порядку підставою для винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 №456 від 01.05.2024 є рапорт командира військової частини НОМЕР_2 , якого не долучено до проведення службового розслідування.
Відсутні докази переведення ОСОБА_4 з військової частини НОМЕР_4 до військової частини НОМЕР_2 . ОСОБА_4 госпіталізовано з 16.02.2024 по 20.03.2024 та за наслідками лікування несенення військової служби без зброї не визначалось.
Відповідач надав відзив, в якому вказав, що ОСОБА_1 відповідно до наданим ним пояснень обізнаний про факт лікування ОСОБА_3 у період з 16.02.2024 по 20.03.2024, звідки останній виписаний з рекомендаціями: прийом відповідних медикаментів, спостереження у психолога частини та проходження ВЛК.
Таким чином, позивачу відомо про необхідність проводити відновлювальне лікування в медичному пункті після виписки із госпіталю військовослужбовця, відповідно до висновків медичних працівників. Не здійснення заходів щодо постійного контролю за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовця.
Звертає увагу на те, що військова частини НОМЕР_2 знаходиться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 (підлеглості), а тому у відповідності до положень статті 110-2 начальник медичної служби батальйону (дивізіону, окремої роти) - фельдшер відповідає за організацію медичного забезпечення батальйону, проведення профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у батальйоні, своєчасне виявлення та надання необхідної медичної допомоги хворим (пораненим, травмованим, отруєним).
Відповідно до пояснень начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , начальник медичної служби начальник - медичного пункту батальйону повинен - контролювати підготовку відповідних документів, а в разі необхідності доповісти письмово рапортом командиру військової частини для підготовки проекту наказу та організувати доставку військовослужбовця для проходження військово-лікарської комісії у медичний заклад.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Процесуальні дії: ухвалами від 28.10.2024, 03.12.2024, 01.01.2025, 20.03.2025, 04.04.2025, 25.04.2025 витребувано докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2024 № 456 (підстава - рапорт командира військової частини НОМЕР_2 № 8071) призначено службове розслідування за фактом щодо події у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 26).
Пунктом 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_3 » начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , визнано таким, що вчинив дисциплінарне правопорушення, що полягало у порушені вимог ст.ст. 110-1, 110-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо необхідності проводити відновлювальне лікування в медичному пункті військовослужбовців після виписки їх з госпіталю відповідно до висновків медичних працівників (фахівців), організовувати направлення і транспортування в госпіталь хворих, які потребують госпітального обстеження і лікування, проведення консультацій у медичних працівників (фахівців) лікувально-профілактичних закладів, здійснювати постійний контроль за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців батальйону, здійснювати постійний контроль за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців батальйону (а.с. 13).
Пунктом 5 наказу старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Пунктом 8 наказу командиру військової частини НОМЕР_2 наказано при нарахуванні та виплаті премії за травень 2024 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 врахувати вимоги пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби), порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В силу статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтями 83 - 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі, зокрема у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
На підставі пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (пункт 1 розділу VI Порядку).
Відповідно до пункту 15 розділу 3 Порядку, одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
У разі призначення службового розслідування старшим командиром (начальником) про це письмово повідомляється заінтересований підлеглий за службовою підпорядкованістю командир (начальник), який у разі незавершення раніше призначеного службового розслідування скасовує свій наказ про призначення службового розслідування.
Таким чином, командир ВЧ НОМЕР_2 повинен був скасувати свій наказ про призначення службового розслідування від 01.05.2024 № 189.
Водночас, суд звертає увагу на відсутність скасування командиром військової частини НОМЕР_2 наказу про призначення службового розслідування від 01.05.2024 № 189.
Згідно з приписом командира військової частини НОМЕР_5 від 29.01.2025 ОСОБА_3 визначено прибути у строк 30.01.2024 до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби (а.с. 70).
З пояснень ОСОБА_2 - солдат ОСОБА_5 прибув до військової частини НОМЕР_2 01.02.2024, та перебував на посаді старшого стрільця-1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 (а.с. 39-40 т. 1).
Суд звертає увагу, що матеріали службового розслідування містять лише два медичних документа відносно ОСОБА_4 : перевідний епікриз №1175 амбулаторного хворого військової частини НОМЕР_4 за липень НОМЕР_6 (а.с. 43 т. 1) та епікриз з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 що рахувався за військовою частиною НОМЕР_2 , із зазначенням дати госпіталізації 16.02.2024 по 20.03.2024 (а.с. 44 т. 1), що свідчить про те, що перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримав необхідну медичну допомогу.
Водночас вищезазначені медичні документи не містять застережень про заборону залучення до несення військової служби зі зброєю, які містив епікриз № НОМЕР_7 , що надійшли з підрозділу морської піхоти до військової частини НОМЕР_2 після 01.05.2024, тобто після події, яка сталася за участю ОСОБА_3 .
Згідно з пунктом 3.8 акту службового розслідування від 30.05.2024 № 4158, фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 надав пояснення, в яких вказав, що медичні документи на ОСОБА_3 з підрозділу морської піхоти до ВЧ НОМЕР_2 їм не передавали. Матеріали ОСОБА_4 отримані про можливість залучення до несенення військової служби без зброї лише 01.05.2024, доказів зворотнього відповідачем надано не було, та матеріали справи не містять.
Крім того, згідно з наказом командувача угруповання морської піхоти « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 21.02.2025 №33, виданого на підставі клопотання командира військової частини НОМЕР_2 військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 визначено вважати таким що прибув до складу сил та засобів угруповання морської піхоти «Катран» (т. 1 а.с. 70 звор. стор.)
Таким, чином суд приходить до висновку про перебування ОСОБА_5 з 21.02.2025 у складі сил та засобів угруповання морської піхоти « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у той час як, після проходження лікування з 16.02.2024 по 20.03.2024 у порушення наказу від 21.02.2024 №33, ОСОБА_5 знаходився у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що військова частини НОМЕР_2 знаходиться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 , що на думку відповідача є відносинами підлеглості, та зазначає наступне.
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 № 93 вбачається, визнання ОСОБА_1 - начальника медичної служби-начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 винним у вчиненні дисциплінарного правопорушення за невиконання обов'язків передбачених ст.ст. 110-1 , 1102 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, а саме щодо необхідності проводити відновлювальне лікування в медичному пункті військовослужбовців після виписки їх з госпіталю відповідно до висновків медичних працівників (фахівців), організовувати направлення і транспортування в госпіталь хворих, які потребують госпітального обстеження і лікування, проведення консультацій у медичних працівників (фахівців) лікувально-профілактичних закладів, здійснювати постійний контроль за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців батальному (а.с. 13 т. 1).
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 21.07.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 на посаду начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 з 21.07.2022, та визначено вважати таким що з 21.07.2022 прийняв справи та приступив до виконання службових обов'язків (а.с.3 т. 2).
Таким чином, обов'язки ОСОБА_1 передбачені пунктом 1102 Статуту внутрішньої служби, зокрема здійснення постійного контролю за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців батальйону.
Водночас обов'язок проводити відновлювальне лікування в медичному пункті військовослужбовців після виписки їх з госпіталю відповідно до висновків медичних працівників (фахівців) та організовувати направлення і транспортування в госпіталь хворих, які потребують госпітального обстеження і лікування, проведення консультацій у медичних працівників (фахівців) лікувально-профілактичних закладів, передбачений пунктом 110-1 Статуту внутрішньої служби, та не входить у коло обов'язків позивача.
Таким чином, станом на 01.05.2024 ОСОБА_1 виконувались обов'язки начальника медичного пункту бригади передбачені пунктом 1102 Статуту внутрішньої служби, що унеможливлює притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків передбачених пунктом 110-1 Статуту внутрішньої служби. Доказів зворотного, або ж доказів виконання позивачем обов'язків передбачених пунктом 110-1 Статуту внутрішньої служби станом на дату події 01.05.2024 відповідачем не надано.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач безпідставно визнаний винним у порушенні статей 110-1, 110-2 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, оскільки вказані статті до нього не відносяться, а отже не можуть бути до нього застосовані.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що висновки службового розслідування відносно ОСОБА_1 , що зафіксовані наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_2 » в частині визнання вчиненим дисциплінарного правопорушення, що полягало у порушенні вимог статей 110-1, 110-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшим лейтенантом ОСОБА_1 , начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 .
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_3 » в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «СУВОРА ДОГАНА» до старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 .
Визнати протиправним та скасувати пункт 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.05.2024 № 93 «Про результати службового розслідування за фактом події у військовій частини НОМЕР_3 » в частині врахування командиром військової частини НОМЕР_2 вимоги пункту 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 при нарахуванні виплати премії за травень 2024 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.05.2025.
Суддя Олександр ХУРСА