Справа № 420/40069/24
14 травня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року,
2.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, за період служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі.
Відповідно до наданих відповідачем на запит представника позивача документів, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація його грошового забезпечення, що не узгоджується з приписами чинного законодавства за якими, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення якої у зв'язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців.
Також, за доводами позивача, у спірному періоді для обчислення нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення в якості базового місяця необхідно застосовувати - січень 2008 року, оскільки підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів, що узгоджується з послідовною та усталеною практикою Верховного Суду при розгляді аналогічних справ.
Позивач звертає увагу, що з 01.01.2008 року набрала чинності постанова КМ України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Оскільки з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними, відтак січень 2008 року є базовим для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Окремо, позивач наголошує на відсутності у відповідача дискреції у спірному питанні щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення, адже законодавством установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Відтак, відповідач мав здійснити нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців виключно січень 2008р. у періоді з 01.01.2016 по 28.02.2018, а оскільки указаних дій не здійснив, чим вчинив протиправну бездіяльність, має бути судом зобов'язаний провести індексацію грошового забезпечення позивачу за спірний період із застосуванням в якості базового місяця - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно о пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою КМ України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 30.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах відповідач зазначає, що згідно рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року №200/7325/21 ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2019 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 20 жовтня 2019 року - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року. Донецький окружний адміністративний суд вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольнив його позов, про що постановлено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021, яким зокрема було зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 20 жовтня 2019 року - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Відповідач звертає увагу, що згідно платіжного доручення №21-4580 від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 виплачено кошти у розмірі 58 316,99 грн. Отже, позивач звертався з даним позовом до суду, згідно якого наявне рішення суду та військова частина НОМЕР_1 здійснила виплати.
Окремо, у своїх доводах відповідач зазначає й про відсутність підстав для застосування в якості базового місяця січня 2008 року для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за спірний період, та також про пропуск позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, відзив на позовну заяву та інші матеріали справи, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі №420/40069/24, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно копії витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.10.2016 року №302, був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 (за контрактом, укладеним з 20.10.2016 по 20.10.2019), призначений на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВОС 837037А ( НОМЕР_3 ), з 20.10.2016 справи та посаду при йняв і приступив до виконання службових обов'язків, шпк «солдат».
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 20.11.2016 №335, ОСОБА_1 було призначено на посаду радіо телефоніст - лінійний наглядач ВОС 423641А/233 (1940) взводу відділення управління взводу управління командира батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.12.2016 №351, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія 2 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 5 гаубичного самохідн-артилерійської батареї 2 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадно артилерійської групи ВОС-837037А (1933).
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.03.2017 №66, солдата ОСОБА_1 призначено водієм - санітаром автомобільного відділення медичної роти (3128), ВОС-837037А/658.
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.06.2017 №179, старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаний посад і призначено на посаду командира автомобільного відділення взводу забезпечення медичної роти, ВОС-837182А(3123), шпк «молодший сержант».
Згідно копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2018 №116, старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і призначено водієм-електриком відділення забезпечення, ВОС-837058А, шпк «солдат».
Згідно копії витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.10.2019 №307, старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20.10.2019 №279-РС, з 20.10.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
З доводів позовної заяви слідує, що представник позивача зверталась до відповідача із заявою щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби з 20.10.2016 по 28.02.2018 із застосуванням в якості базового місяця січня 2008 року, однак листом від 03.08.2024 відповідач надав довідку-розрахунок з якої, як вважає представник позивача, слідує, що така індексація позивачу не виплачувалась за спірний період військовою частиною НОМЕР_1 .
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 20.10.2016 по 28.02.2018 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Також, судом встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду (суддя Кониченко О.М.) знаходилась справа №200/7325/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2019 року; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 20 жовтня 2019 року - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
В указаній вище справі №200/7325/21 за позовом ОСОБА_1 , Донецьким окружним адміністративним судом (суддя Кониченко О.М.) 01 листопада 2021 року ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2019 року.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_4 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 20 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 20 жовтня 2019 року - із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2021 року.
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, зазначене рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №200/7325/21 оскаржено не було, та набрало законної сили 09.12.2021.
Аналіз позовної заяви в цій справі №420/40069/24 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі №200/7325/21 дає підстави вважати, що спір у цих справах стосується одного й того самого предмета і виник між тими самими сторонами та з тих саме підстав, адже позивач - ОСОБА_1 в межах справи №200/7325/21 заявляв ті самі вимоги з тих же підстав і до того ж самого відповідача, що й у позові, який розглядається у цьому провадженні у межах справи №420/40069/24, що підтверджується наведеним вище.
Суд зазначає, що з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
Так, в силу вимог п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Наведеними вище нормами установлено імперативний обов'язок суду закрити провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе, якщо позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
Умовами за наявності яких можливе застосування вищевказаної підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження у справі); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору.
Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21).
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
З огляду на це, повторне звернення особи до суб'єкта владних повноважень з того ж питання та з тих самих підстав, одержання відповіді на нього, не вважається обставиною, що свідчить про зміну підстав позову.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на те, що у справі №200/7325/21 рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2021 вирішені ті ж позовні вимоги позивача до того ж самого відповідача і з тих же підстав, що заявлені позивачем у даній справі №420/40069/24, суд вбачає підстави для закриття провадження у цій справі.
Що стосується доводів відповідача про пропуск позивачем встановленого законом строку для подання цього позову, суд вважає такі хибними та необґрунтованими, та з даного приводу звертає увагу на те, що строки звернення до суду з адміністративним позовом передбачено у ст.122 КАС України.
При цьому, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому, силу приписів ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України , не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому після указаної дати, строк для звернення до суду з позовними вимогами стосовно перерахунку грошового забезпечення обмежений 3-ма місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а стосовно виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - 3-ма місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Водночас, такі приписи поширюються лише на правовідносини після 18.07.2022.
Отже, позивачем строк для звернення до суду із цим позовом не пропущено.
Окрім того, суд зауважує, що питання дотримання позивачем строку для звернення до суду із цим позовом вже було вирішено при прийнятті Одеським окружним адміністративним судом ухвали про відкриття провадження у даній справі від 30.12.2024.
На підставі викладеного, керуючись ст.238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд,
Провадження у справі №420/40069/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст.238 КАС України.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
.