Справа № 420/26003/24
13 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
I. Зміст позовних вимог
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач), у якому, просить:
- визнати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 - протиправним;
- зобов?язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є його дружина ОСОБА_2 . До заяви були надані документи, що підтверджують право на проживання за вказаною адресою. Проте, після перевірки адміністратором відділу ДНАП Одеської міської ради всіх наданих документів, позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання у зв'язку з відсутністю необхідних документів або відомостей, не вказавши які саме документи або відомості необхідно пред'явити адміністратором ДНАП Одеської міської ради. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду
16.09.2024 року відповідачем надано до суду відзив на позов, яким заперечує стосовно задоволення позовних вимог, вказуючи, що 08 квітня 2024 року позивач звернувся до Департаменту з метою отримання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , надавши договір від 13 жовтня 2023 року № 1361 купівлі-продажу на вказану квартиру, відповідно до якого право спільної часткової власності у розмірі 268/1000 вказаної квартири належить ОСОБА_2 , яка в свою чергу надала позивачу згоду на реєстрацію місця проживання, як один з співвласників вказаного житла. Адміністратором Департаменту під час надання адміністративної послуги Позивачу сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з якої вбачається, що квартира АДРЕСА_2 , перебуває у спільній частковій власності, де 268/1000 розміру частки власності належить ОСОБА_2 , 402/1000 розміру частки власності та 330/1000 розміру частки власності належать ОСОБА_3 . Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону та пункту 35 Порядку для реєстрації місця проживання Позивача необхідна згода всіх співвласників квартири, адміністратор Департаменту дослідивши надані позивачем документи прийняв законне та обґрунтоване рішення від 08 квітня 2024 року № П7-76179-ф/о про відмову у наданні вказаної адміністративної послуги з підстав неподання необхідних документів або відомостей у повному обсязі (відсутня згода на реєстрацію місця проживання від усіх власників житла), що відповідає чинному законодавству України.
16.09.2024 року відповідачем на виконання ухвали суду від 29.08.2024 року надано витребувані документи, у т.ч. пояснення щодо підстав прийняття оскаржуваної відмови.
Третя особа не скористалась правом на подання пояснень щодо предмету позову.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20.08.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 29 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Цією ж ухвалою зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії наступних документів: заяву позивача про реєстрацію місця проживання з додатками до неї; оскаржувану відмову в здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , пояснення з доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням підстав прийняття оскаржуваної відмови
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України. (а.с.5-10)
Третя особа - ОСОБА_2 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 12.08.2014 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану Малиновського району реєстраційної служби Одеського МУЮ. (а.с. 19)
ОСОБА_2 є власницею 268/1000 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ., загальною площею 62,6 кв.м., житловою площею 45,5 кв.м., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 30.10.2023 р. (а.с. 23)
08.04.2024 р. позивач звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . (додаток 2 до Порядку додатком 2 до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, яка містить наступну інформацію:
- документи, що підтверджують право проживання в житлі - 1) договір купівлі-продажу № 1361 від , від 13 жовтня 2023 року; 2) інформаційна довідка №373296673 від 08.04.2024 р., згода власника ( співвласника) житла ОСОБА_2
- служба відмітка від 08.04.2024 р. про перевірку прийняття, наявність та правильність необхідних документів
- у реєстрації місця проживання ( перебування) відмовлено- особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. (а.с.66)
Вважаючи відмову відповідача у реєстрації місця проживання (перебування) протиправною , позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Законом України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (далі - Закон №1382-IV) визначено, зокрема :
- цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження. ( Преамбула Закону №1382-IV),
- громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом (стаття 2 Закону №1382-IV ) ;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (стаття 3 Закону №1382-IV ) .
Нормативно-правове регулювання відносин у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг визначає Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема :
- декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила. (частина 3 статті 1 Закону №1382-IV)
- реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. (пункт 12 частина 1 стаття 2 Закону №1382-IV);
- декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках. (стаття 3 Закону №1871-IX )
- реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. (частина 6 стаття 5 Закону №1871-IX);
- у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (частина 1 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).(...) (частина 2 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла (абзац 1 частини 3 стаття 9 Закону №1871-IX ) ;
- забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина 7 стаття 9 Закону №1871-IX ).
- особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається. (частина 1 стаття 11 Закону №1871-IX);
- орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі (пункт 3 частина 1 стаття 12 Закону №1871-IX)
7 лютого 2022 року постановою Кабінету Міністрів України від № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265) який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
VI. Оцінка суду.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, яка подається до органу реєстрації, посадова особа органу реєстрації в день звернення особи чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності рішення відповідача про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання позивача, з підстав неподання або подання не в повному обсязі необхідних документів або відомостей.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем до заяви від 08.04.2024 року про реєстрацію місця проживання (перебування) додано наступні документи : паспорт громадянина України ОСОБА_1 , квитанцію про сплату адміністративного збору, договір купівлі - продажу №1361 від 13.10.2023 р. тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків ОСОБА_1 , паспорт громадянина України ОСОБА_2 , реєстраційний номер картки платника податків ОСОБА_2 та згоду ОСОБА_2 (дружини), яка є власником вказаної нерухомості.
Натомість, орган реєстрації на підтвердження правомірності оскаржуваної відмови вказує на відсутність на момент звернення до Департаменту згоди всіх співвласників квартири за адресою АДРЕСА_1 ., як того вимагає положення частини 3 статті 9 Закону № 1871-IX та пункту 35 Порядку № 265.
Вирішуючи спірні правовідносини з урахуванням вищевказаних доводів сторін, суд враховує наступне.
Так, пунктом 35 Порядку № 265 передбачено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, поміж іншого, документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;
Відповідно до підпункту 3 пункту 87 цього Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права на проживання (перебування) в житлі позивачем надано договір купівлі - продажу №1361 від 13.10.2023 р. та згоду дружини - ОСОБА_2 , яка є власницею 268/1000 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ..
При цьому, за положеннями п. 41 цього Порядку посадова особа органу реєстрації з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності чи належності власнику (співвласникам), що надали згоду особі для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На виконання вказаних норм Порядку № 265 органом реєстрації здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за результатами якого сформовано інформаційну довідку №373296673 від 08.04.2024 р., згідно якої квартира АДРЕСА_2 , перебуває у спільній частковій власності, 268/1000 розміру частки власності належить ОСОБА_2 , 402/1000 розміру частки власності та 330/1000 розміру частки власності належать ОСОБА_3 . (а.с.81-82)
З огляду на вказане, квартири АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності дружини позивача та ОСОБА_3 .
Суд вказує, що основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.
Так, частиною 1 статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до частини 2 статті 358 Цивільного кодексу України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Отже, закріплена у пункті 35 Порядку №265 вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній частковій власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дій, пов'язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.
Отже, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов'язковою.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 27.02.2020 року по справі № 522/8166/17.
Аналогічна правова позиція була висловлена також і П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 18 березня 2022 року по справі №420/18361/21.
При цьому, суд приймає до уваги, що на момент звернення до відповідача з заявою для реєстрації місця проживання (перебування) за вказаною адресою, позивач був обізнаний щодо змісту договору купівлі - продажу № 1361 від 13.10.2023 р. та згоди дружини ОСОБА_2 , яка є власницею 268/1000 часток у праві власності на вказану квартиру.
При цьому, позивач не заперечує. що при подачі документів на реєстрацію місця проживання за адресою не надав згоди на реєстрацію місця проживання співвласника квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 .
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи що бажане місце реєстрації/проживання в квартирі житла позивача перебуває у спільній частковій власності дружини позивача (268/1000 часток), яка не виділена в натурі, а іншої частки 402/1000 та 330/1000 розміру частки у спільній частковій власності ОСОБА_3 , згода якого не була надана позивачем під час звернення до відповідача, то суд вважає, що відмовляючи позивачу у здійсненні реєстрації місця проживання відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства.
Більше того, суд зауважує, що впродовж розгляду даної справи позивач жодним чином не вказав та відповідно не довів, що він намагався отримати згоду на реєстрацію від інших співвласників, а так само позивач не довів існування умов, які унеможливлюють отримати йому згоду на реєстрацію від інших співвласників.
Також у змісті позову позивач зауважує " .... причиною відмови в здійсненні реєстрації Позивача є відсутність згоди інших зареєстрованих осіб в кв. АДРЕСА_2 , а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .....", чим спростовується необізнаність позивача щодо причин оскаржуваної відмови.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки в межах розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не надано доказів на підтвердження порушення прав в межах заявлених вимог, тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Оскільки судом відмовлено у задоволені позовних вимог, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України « Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул. Косовського, буд. 2Д, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 38226516), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
.