13 травня 2025 р. № 400/1718/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056,
провизнання протиправною та скасування постанови 111709 від 26.09.2024,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу 111709 від 26 вересня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою накладено штраф в розмірі 17 000грн. на ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивач послався на те, що він під час спірних правовідносин не був перевізником, що виключає його відповідальність за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевізником вантажу є водій ОСОБА_2 . В акті проведення перевірки від 28.08.2024 міститься посилання на відсутність товарно-транспортної накладної, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й застосував адміністративно-господарський штраф до позивача, як власника транспортного засобу.
Ухвалою від 27.02.2025 суд залишив позовну заяву без руху в зв'язку з несплатою позивачем судового збору у встановленому розмірі.
Недоліки позову усунені позивачем вчасно.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилався на те, що під час рейдової перевірки встановлено відсутність необхідних документів (в даному випадку - відсутні товарно-транспортна накладна, або інший визначений законодавством документ на вантаж, відсутні заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачено ЄУТР, або бланк підтвердження діяльності), визначених положеннями Закону «Про автомобільний транспорт», що знайшло своє відображення в акті від 28.08.2024 року № 062421 і є підставою для притягнення перевізника до відповідальності відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_1 ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб було передано у користування іншому перевізнику, а саме договорів оренди та інші документи. Перевізника було встановлено під час рейдової перевірки згідно наданої водієм інформації, яка була зафіксована в акті перевірки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Інших пояснень та заяв по суті справи до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки ERF, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
28.08.2024 о 09.00 на а/д Н-30 916 км +897 м посадовими особами відповідача, на підставі направлення на перевірку від 22.08.2024 № 001516, проведено рейдову перевірку зазначеного транспортного засобу марки, під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 062421 від 28.08.2024, в якому зафіксовано порушення вимог абз. 3. ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час надання послуг з перевезення вантажу - відсутність товарно-транспортної накладної, або інший, визначений законодавством документ на вантаж, відсутність у водія ОСОБА_2 тахокарти, відсутність бланку підтвердження діяльності водія.
26.09.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюком О. за результатами розгляду Акту №062421 від 28.08.2024 без участі ОСОБА_1 винесено Постанову №ПШ111709 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн (далі - Постанова №111709).
Позивач вважає Постанову №111709 протиправною, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує такі приписи законодавства України.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Згідно із ч.ч.1-2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, вказаною нормою закріплено, що для здійснення внутрішніх перевезень у водія повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Згідно з статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Приписами розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) визначено, що:
- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно- господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
За приписами пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до пункту 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач заперечує, що він є належним автомобільним перевізником, а, відтак, на його думку, він не є суб'єктом, який несе відповідальність за порушення, встановлені при здійснені рейдової перевірки відповідачем 28.08.2024 і зафіксовані у акті перевірки № 062421. При цьому, позовна заява не містить посилання на необґрунтованість висновків акту щодо встановлених порушень.
Отже, суд надає оцінку відносинам сторін з огляду на підстави позову.
Суд зауважує, що посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо того, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повного та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
З акта перевірки № 062421 від 28.08.2024 вбачається, що водій транспортного засобу ОСОБА_2 до перевірки товарно-транспортну накладну, яка б свідчила, що перевізником є інша, а не власник транспортного засобу, особа, не надав, правом на викладення в акті пояснень з цього приводу не скористався.
Також, в матеріалах справи відсутні докази перебування транспортного засобу в користуванні іншої, відмінної від власника, особи на підставі цивільно-правової угоди або з інших підстав.
За встановленими обставинами, ОСОБА_1 не з'явився на розгляд справи про притягнення його до відповідальності за актом перевірки від 28.08.202 № 062421; документів, які б підтверджували правові підстави, за якими належний йому транспортний засіб знаходиться у іншої особи, яка особисто виступає перевізником, не надав. Факт належного повідомлення позивача про час і місце розгляду акту в позовній заяві не заперечується.
При цьому, суд враховує, позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 що застосування законодавства, що врегулює спірні правовідносини. Так, Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Також зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, обов'язку органу Укртрансбезпеки встановити належного перевізника кореспондує обов'язок особи, що притягується до відповідальності, надати інформацію щодо такого перевізника.
Суд вважає слушними посилання відповідача на те, що належним доказом передачі позивачем права користування транспортним засобом іншій особі є, серед іншого, тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, оформлений відповідно до положення пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.08.2010 № 379 та пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998.
Доказів оформлення такого талона на будь-яку особу позивачем не надано.
Отже, суд наголошує, що ОСОБА_1 не виконано обов'язок щодо надання органу Укртрансбезпеки документів, які б містили беззаперечну інформацію щодо автомобільного перевізника.
За таких обставин, відповідач був позбавлений підстав вважати, що перевізником вантажу є інша, відмінна від власника транспортного засобу, особа.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вищенаведеним доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і наявність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Приписами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи позивача на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056 ЄДРПОУ 39816845) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко