13 травня 2025 р. № 400/2359/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаВідділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,м. Миколаїв,54056,
провизнання протиправними та скасування постанов від 27.02.2025 № ПШ 112708, № ПШ 112709,
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 112708 від 27.02.2025 та №112709 від 27.02.2025.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він не є фізичною особою-підприємцем, тому відповідачем безпідставно накладений на нього адміністративно-господарський штраф. Також позивач не є перевізником, тому відповідно до вимог Закону України « Про автомобільний транспорт» на нього не може бути накладено штраф.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки, відповідно до постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 27.02.2025 року №ПШ 112708 допущено надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 17 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначив серед іншого, що власника транспортного засобу, слід вважати автомобільним перевізником оскільки він не підтвердив жодними доказами, що транспортний засіб що перевірявся RENAULT д/н НОМЕР_1 вибував з його законного використання та володіння, що відповідає правовим висновкам Верховного суду зазначених в постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, та в постанові від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17. За правилами пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року № 379 (далі Інструкція № 379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 року по справі № 804/8740/16.
цій частині». На підставі вказаного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Суд дослідив наявні в справі докази, надав їм оцінку в сукупності з викладеними в позові та відзиві позиціями сторін та встановив таке.
У власності, позивача як громадянина, перебувають транспортні засоби тягач Renault Magnum 500 д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричіп Koegel SN 24 д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до нотаріально засвідчених договорів оренди вказані транспортні засоби перебувають в оренді в ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ». А саме укладено наступні договори оренди на засвідчення наступних фактів: відповідно до нотаріально засвідченого договору оренди від 06.12.2023 ОСОБА_1 передано тягач Renault Magnum 500 д.н.з. НОМЕР_1 в оренду (строкове платне користування) товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ» (Орендар, Код за ЄДРПОУ 40685831) строком на 5 років, а саме з 06.12.2023 по 06.12.2028. В сервісному центрі міністерства внутрішніх справ видано тимчасовий реєстраційний талон, на підставі якого транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ».
Відповідно до нотаріально засвідченого договору оренди від 06.01.2023 ОСОБА_1 передано напівпричіп Koegel SN 24 д.н.з. НОМЕР_2 в оренду (строкове платне користування) товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ» (Орендар, Код за ЄДРПОУ 40685831) строком на 5 років, а саме з 06.01.2023 по 06.01.2028.
Станом на дату перевезення договори не розривалися, недійсними не визнавалися, а отже вказані транспортні засоби станом на 24.01.2025, тобто на момент зупинки транспортних засобів працівниками Укртрансбезпеки і поданий час перебували офіційно у користуванні ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ» і використовувалися у господарській діяльності даного підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи службовими особами проведена рейдова перевірка транспортного засобу, за результатами якої було складено акт № 092210 від 24.01.2025 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якою встановлено, що транспортний засіб номерний знак: НОМЕР_1 . що належить ОСОБА_1 (Позивачу), а відповідно до ТТН від 23.01.2025 року № 11- 70 автомобільним перевізником зазначено ТОВ «МОР-ПРОДТОРГ».
Під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм, а саме перевезення (пшениці) з перевищенням вагових обмежень на ведучу ( одиничну ) вісь - 12,630 кг. при допустимих 11,00 т., що перевищує норму на 9,8 %, та з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь - 31,72 т. при допустимих 22,00 т., що перевищує норму на 32,17 %, а також з перевищенням вагових обмежень по загальній масі - 51,6 т. при допустимих 40,00 т., що перевищує норму на 22,86 %.
Відповідно до постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу від 27 лютого 2025 року № ПШ 112708 допущено надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 17 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також, в акті № 092210 від 24.01.2025 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зафіксовані порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина перша - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: відсутня особиста картка водія та роздруківка даних з цифрового тахографа щодо режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 24.01.2025 року.
Як зазначає Відповідач, під час проведення перевірки 24.01.2025 р. водій транспортного засобу надав посадовій особі Укртрансбезпеки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT д/н НОМЕР_1 , згідно якого транспортний засіб належить ОСОБА_1 , тобто позивачу, жодних документів, які б свідчили про використання зазначеного вище транспортного засобу іншими особами не було у водія під час перевірки, а відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Надана під час перевірки ТТН, містить запис в графі автомобільний перевізник « ТОВ «МОР-ПРОДТОРГ».
Також Відповідач зазначив, що згідно перевірки вказаної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було встановлено, що в ньому взагалі відсутні дані щодо «ТОВ «МОР-ПРОДТОРГ», що в свою чергу не дозволяє вважати вказану особу дійсним перевізником. Тому в даному випадку саме власника транспортного засобу, тобто позивача слід вважати автомобільним перевізником оскільки він не підтвердив жодними доказами що транспортний засіб що перевірявся RENAULT д/н НОМЕР_1 вибував з його законного використання та володіння, що відповідає правовим висновкам Верховного суду зазначених в постанові від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, та в постанові від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17.
В свою чергу Позивач навів доводи про те, що вiдповiдно до ТТН вiд 23.01.2025 N911-20 водiй ТОВ (ТРАНСАГРОКОМПАНI) здiйснював вантажне перевезення. Пiд час руху його зупинили працiвники Укртрансбезпеки, якi склали акт перевiрки.
Однак, запрошення на розгляд справи про автомобiльний транспорт надiйшло за адресою проживання, Позивача як громадянина, яке було адресовано для ФОП « ОСОБА_3 ». Позивач зателефонував до Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Миколаiвськiй областi та повiдомив, що не є фiзичною особою-підприємцем, а перевезення здiйснювалось ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ», просив надiслати запрошення на розгляд справи до ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ», щоб юрист пiдприємства мiг взяти участь у розглядi справи та надати аргументованi пояснення i докази.
За адресою приватного проживання фізичної особи громадянина ОСОБА_1 ,, надiйшов поштовий конверт, в якому мiстилися оскаржуванi постанови Вiддiлу державного нагляду (контролю) у Миколаiвськiй областi Державноi служби Украiни з безпеки на транспортi про застосування адмiнiстративно-господарських штрафiв.
З встановленими порушеннями позивач не погодився вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно із підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Спір у цій справі виник, в тому числі, у зв'язку із застосуванням до позивача санкцій як до перевізника, у значенні Закону України «Про автомобільний транспорт», адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу.
У постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21, тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
У постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у ТТН якою оформлено перевезення вантажу. Натомість, у вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено перевізником являється ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ».
Відповідальність застосована до власника, а не до перевізника, як передбачено ст.60 Закону України « Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що дійсно Водій не надав документ, який би засвідчував право користування транспортним засобом, тобто використання цього транспортного засобу на законних підставах, що теж є обов'язковим для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.
Але відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/ користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, тим більше, Позивач зателефонував та зазначив, що перевізником був ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ» та просив повідомити дану юридичну особу щодо розгляду справи.
Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність оспорюваних постанов та їх скасування, тому суд не надає оцінку іншим доводам позивача .
Обов'язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов'язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека. (Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21. від 06.07.2023 по справі № 640/39442/21, від 28.12.2023 по справі № 300/4673/22).
Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач з 15.02.2021 не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування, тому до нього не може бути застосована відповідальність як до фізичної особи підприємця, якщо він не має такого статусу.
Так, спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 112708 від 27.02.2025 та №112709 від 27.02.2025 винесено з порушенням передбаченої законом процедури розгляду справи.
Транспортні засоби перебувають у власності фізичної особи ОСОБА_1 , однак відповідно до нотаріально засвідчених договорів оренди передані в оренду товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ».
Автомобільним перевізником є ТОВ «ТРАНСАГРОКОМПАНІ», тобто юридична особа, яка за умовами договору із замовником про перевезення вантажу надала відповідну послугу з перевезення, а не власник транспортного засобу.
Отже постанови винесено протиправно відносно позивача як громадянина, власника транспортних засобів, всупереч нормам передбаченим статтею 60 Закону № 2344 «Про автомобільний транспорт», оскільки суб'єктом накладення адміністративно - господарських штрафів може бути виключно фізична особа підприємець або юридична особа.
У відзиві Відповідача міститься докладне правове обґрунтування, що за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту, однак всупереч наведеному та всупереч отриманій Відповідачем в ході розгляду справи інформації, Відповідач притягнув до відповідальності неіснуючого суб'єкта господарювання, отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню .
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування, що спірні постанови є правомірними, тому позов належить задовольнити.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України та підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.02.2025 №ПШ 112708 про застосування на підставі абз.17 ч. 1 ст.60 Закону «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 51 000 грн. та від 27.02.2025 № ПШ 112709 про застосування підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньДержавної служби України з безпеки на транспорті( вул.Антоновича,51,м.Київ,03150,ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник