13 травня 2025 р. № 400/557/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
третя особаВійськова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 11.12.2024 року № 3169,
ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 , за участю у справі третьої особи Військова частина НОМЕР_2 , в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.12.2024 року № 3169 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1 ".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проведеного службового розслідування прийнято наказ від 11.12.2024 року № 3169 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1 ", в якому зазначено, що заступником командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу капітан ОСОБА_2 22.11.2024 самовільно залишила військову частину, чим порушила вимоги абзаців 1, 3 ст. 11, ст. 16, 49, абзаци 4, 7, 15, 16, 17 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзац 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ймовірно, вчинивши злочин, передбачений ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недисциплінованості, прямого умислу ухилитись від військової служби. З огляду на зазначене, висновки про самовільне залишення військової частини 22.11.2024, позивач вважає безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на позов відповідач не погодився з доводами позивачки. Зважаючи на те, що позивач до командира військової частини НОМЕР_2 для доповідей не з'являлася, з 22.11.2024 її ніхто у місці розташування військової частини НОМЕР_2 не бачив та службові обов'язки вона не виконувала, встановлено її відсутність у місці (районі) розташування (відновлення) військової частини НОМЕР_2 . Отже, з вищезазначеного можна дійти до висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3169 від 11.12.2024 є правомірний та виданий відповідно до вимог встановленими законодавством.
Ухвалою суду від 24.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За результатами службового розслідування встановлено, що у період з 22.11.2024 року військовослужбовиця за контрактом, капітан ОСОБА_1 заступник командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу самовільно залишила місце відновлення військової частини НОМЕР_2 .
У наданих поясненнях, позивач зазначила, що причиною її відсутності стали упереджене ставлення до неї з боку командування військової частини НОМЕР_2 , переміщення без її відома та згоди на нижчу посаду до військової частини НОМЕР_1 . 16.10.2024 було проведене оперативне втручання, з 22.10.2024 року по 24.10.2024 року знаходилася на стаціонарному лікуванні з причини післяопераційного ускладнення. З 08.11.2024 року по 19.11.2024 року знову перебувала на стаціонарному лікуванні. Рекомендовано пройти ВЛК. 19.11.2024 року через застосунок "Армія+" було подано рапорт для проходження ВЛК. Начальник медичної частини НОМЕР_1 у телефонній розмові повідомив, що начальник штабу військової частини НОМЕР_1 заборонив видавати направлення до здавання попередньої посади і прийняття на нову посаду. Місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 не покидала. Зверталася до медичного закладу м. Лебедин та до медичної служби військової частини НОМЕР_2 з приводу надання медичної допомоги (підвищений артеріальний тиск).
Проте, оцінивши усі встановлені обставини, відповідач зробив висновок про самовільне залишення ОСОБА_1 військової частини з 22.11.2024 року.
На підставі таких висновків, 11.12.2024 прийнято наказ № 3169 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1 ".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608.
Згідно з п.1 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування серед іншого може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п.3 розд. ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п.8 розд. ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно з п.1 розд. ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: - дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; - виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; - розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Відповідно до розд. V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з п.6 розд. VI Порядку №608 якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
У разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За результатами проведення службового розслідування в даній справі складено акт службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що заступником командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу капітан ОСОБА_2 22.11.2024 самовільно залишила військову частину, чим порушила вимоги абзаців 1, 3 ст. 11, ст. 16, 49, абзаци 4, 7, 15, 16, 17 ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзац 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ймовірно, вчинивши злочин, передбачений ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі недисциплінованості, прямого умислу ухилитись від військової служби.
Разом з тим, судом досліджено та прийнято до уваги наявний в матеріалах справи рапорт ОСОБА_1 від 01.12.2024, в якому вона доповіла, що з 22.11.2024 року перебуває в самовільному залишенні військової частини НОМЕР_3 , і за власним бажанням, без стороннього примусу, повною мірою усвідомлюючи характер своїх дій та розуміючи їх наслідки, з'явилася до військової частини НОМЕР_3 з метою подальшого проходження військової служби та переміщення до будь-якого іншого підрозділу і висловила прохання щодо зарахування та тимчасовий облік осіб, які самовільно залишили інші військові частини та прибули до військової частини НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що позивач в поданій ним позовній заяві посилається лише на те, що обставини відсутності на службі пов'язані з поважними причинами, а саме проходженням лікування.
З цього приводу суд зазначає, що позивачем не було обґрунтовано та підтверджено належними доказами те, що він вибув з військової частини на підставі рішення (з дозволу) командування, яке б надавало позивачу право залишити розташування військової частини.
Оскільки таких доказів суду надано не було, то суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції відповідача щодо самовільного залишення позивачем розташування військової частини. Така позиція відповідача підтверджується матеріалами службового розслідування, під час якого і було встановлено факт самовільного залишення позивачем військової частини.
Відтак, відсутні підстави вважати, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 11.12.2024 року № 3169 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1 " виданий із порушенням вимог законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 , за участю у справі третьої особи Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар