13 травня 2025 року м. Львівсправа № 380/20222/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача від 10 вересня 2024 року № 22814 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Матір позивача, ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), 1958 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою серії 12 ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року та іншими документами. У зв'язку з цим позивач написав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. 10 вересня 2024 року за вих. № 22814 командир військової частини НОМЕР_1 відмовив у задоволенні цього рапорту, покликаючись на те, що подані документи разом із рапортом про звільнення з військової служби підтверджують виключно наявність у матері військовослужбовця інвалідності ІІ групи; у довідці до акту МСЕК серії 12 ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року не зроблено висновок про умови та характер праці, а тільки рекомендовано лікування у кардіолога, хірурга та терапевта. Також до рапорту не додано документів, які підтверджують постійний догляд: рішення органу соціального захисту про здійснення догляду; рішення органу місцевого самоврядування про здійснення догляду; витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, вважає її протиправною, позаяк наданими документами підтверджується, що позивач зареєстрований та проживає з мамою, надає їй догляд. Враховуючи те, що позивач призваний на військову службу в травні 2024 року, а інвалідність його мамі встановлено 31 травня 2024 року, то поза розумним сумнівом він не мав можливості документально оформити в органах соціального захисту те, що здійснював постійно - займався постійним доглядом своєї хворої мами, характер захворювання якої свідчить про його тривалий, хронічний перебіг. Вимога відповідача під час відмови в задоволенні рапорту позивача щодо надання ним рішення органу соціального захисту про здійснення догляду, рішення органу місцевого самоврядування про здійснення догляду та витягу з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі.
Позивач відзначає, що, крім висновку, він подав також довідку ЛКК, згідно з висновками лікарів, ОСОБА_2 , особа з інвалідністю ІІ групи, матір позивача, з якою він проживав до призову на військову службу за мобілізацією, за станом здоров'я хвора, потребує постійного стороннього догляду. Тож подані позивачем документи підтверджують здійснення ним догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. Водночас стаття 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) не ставить звільнення з військової служби у залежність від якихось інших обставин, окрім як наявність медичного висновку щодо хворої особи, не містить обов'язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду.
Позивач переконаний, що необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІI групи - ОСОБА_2 , дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232.
З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що процедура звільнення військовослужбовця з військової служби чітко визначена актами законодавства у сфері військового обов'язку та військової служби, підстав для задоволення рапорту на звільнення немає, оскільки в рапорті не зазначено передбачених пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року за № 1153/2008, підстав.
Відповідач стверджує, що позивачем не підтверджено підставу для звільнення з військової служби. Так, згідно з абзацом 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 (далі - Постанова № 413), особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Тобто законодавчо визначено, що для звільнення з військової служби у зв'язку з постійним доглядом за особою віком понад 18 років необхідно надати відповідний висновок МСЕК. Відповідно до наданої позивачем довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року комісією не встановлено необхідності у здійсненні постійного стороннього догляду для ОСОБА_2 .
У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.
Позивач засобами поштового зв'язку звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 25 липня 2024 року, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби в запас через сімейні обставини згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), що підтверджується довідкою серії 12ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року.
До вказаного рапорту позивач додав такі документи (згідно з переліком, наведеним у рапорті):
1. Паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 .
2. Довідку РНОКПП НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
3. Довідку МСЕК серії 12ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року ОСОБА_2 .
4. Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 .
5. Висновок ЛКК № 156 від 31 травня 2024 року ОСОБА_2 .
6. Висновок № 156 від 31 травня 2024 року про необхідність постійної сторонньої допомоги ОСОБА_2 .
7. Акт від 23 липня 2024 року про обстеження житлово-побутових умов.
8. Довідку № 414 від 23 липня 2024 року з місця проживання і склад сім'ї.
9. Довідку № 415 від 23 липня 2024 року про склад сім'ї.
10. Витяг з Реєстру територіальної громади про реєстрацію.
Листом від 10 вересня 2024 року № 693/22814 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що його рапорт розглянутий, подані документи разом із рапортом про звільнення з військової служби підтверджують виключно наявність у матері військовослужбовця ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, у довідці до акту МСЕК серії 12 ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року не зроблено висновок про умови та характер праці, а тільки рекомендовано лікування у кардіолога, хірурга та терапевта. Також до рапорту не додано такі документи, які підтверджують постійний догляд: рішення органу соціального захисту про здійснення догляду; рішення органу місцевого самоврядування про здійснення догляду; витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Позивач, уважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно з поданим позивачем рапортом від 25 липня 2024 року.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частин першої - третьої статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно з абзацами першим - другим частини першої статті 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232).
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Своєю чергою абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.
Як свідчать встановлені у справі обставини позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю, яка згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.
Суд відзначає, що наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року № 495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2024 року за № 1361/42706, внесено зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170) (пункт 12.11 розділу XII), яким визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що під час подання до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (у разі набуття права на пенсійне забезпечення за вислугою років), документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Отже, за змістом наведених положень Додатку 19 до Інструкції № 170 документами, які підтверджують потребу особи з інвалідністю І чи ІІ групи в постійному догляді, є (альтернативно): висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Щодо покликань відповідача у відзиві на позовну заяву на відповідні приписи Постанови № 413 у аспекті того, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини (чоловіка) повинна бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років, суд зазначає таке.
12 червня 2013 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 413, якою затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з цією постановою особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Отже, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), то Постановою № 413 визначено, в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).
Суд уважає доречним вказати на те, що на момент видання Постанови № 413 стаття 26 Закону № 2232 не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.
Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону № 2232 уже містять виключний перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби (частина дванадцята статті 26 Закону № 2232).
Суд зауважує, що норми Закону № 2232 мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413.
Отже, до спірних правовідносин положення Постанови № 413 не застосовуються.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23, ухваленій за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
Суд встановив, ОСОБА_2 є матір'ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що не заперечується відповідачем.
У спірній відмові від 10 вересня 2024 року № 693/22814 відповідач покликається на те, що подані документи разом із рапортом про звільнення з військової служби підтверджують виключно наявність у матері військовослужбовця ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи, у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 615536 від 31 травня 2024 року не зроблено висновок про умови та характер праці, а тільки рекомендовано лікування у кардіолога, хірурга та терапевта.
Суд критично оцінює такі покликання відповідача, оскільки до рапорту від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби позивач додав висновок лікарської консультативної комісії КНП «Лопатинська РЛ» від 31 травня 2024 року № 156, відповідно до якого хворій ОСОБА_2 встановлено такий діагноз: постінфарктний кардіосклероз (2016 р.). Стан після АКШ + МКШ (2018 р.). Дегенеративні зміни клапанів серця. Стеноз аортального клапана легкого ступеня. Розширення висхідного відділу аорти. Недостатність МК + 2. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 3 ст., дуже високий КВР. Гіпертензивне серце, застійна серцева недостатність ІІ Б ст. зі збереженою ФВ ЛШ (67%). Ожиріння ІІ ст. Хронічний бронхіт в стадії ремісії.
Згідно з цим висновком за станом здоров'я хвора потребує постійного стороннього догляду.
Суд зауважує, що висновок лікарської консультативної комісії є одним із альтернативних документів, який відповідно до Додатку 19 до Інструкції № 170 підтверджує потребу особи з інвалідністю І чи ІІ групи в постійному догляді.
Утім, жодної правової оцінки вказаному висновку лікарської консультативної комісії КНП «Лопатинська РЛ» від 31 травня 2024 року № 156 у контексті того, чи є він документом, який підтверджує потребу матері позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, в постійному догляді відповідач не надав.
Тобто вказаний вище висновок безпідставно залишився поза увагою відповідача.
Також у спірній відмові від 10 вересня 2024 року № 693/22814 відповідач вказує, що до рапорту не додано документів, які підтверджують постійний догляд: рішення органу соціального захисту про здійснення догляду; рішення органу місцевого самоврядування про здійснення догляду; витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Однак зазначені твердження є безпідставними з огляду на те, що жоден із названих відповідачем документів не передбачений ні Законом № 2232, ні приписами Інструкції № 170, як такий, що підтверджує потребу особи з інвалідністю І чи ІІ групи в постійному догляді, натомість таким документом, як зазначено вище, може бути або висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді. І один із таких документів був наданий позивачем відповідачу, проте проігнорований останнім.
Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про неповноту розгляду відповідачем поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення за наслідками його розгляду, що, своєю чергою, зумовило ухвалення відповідачем необґрунтованого рішення, оформленого листом від 10 вересня 2024 року № 693/22814, про залишення такого рапорту без реалізації.
З урахуванням викладеного суд уважає, що заявлену позивачем позовну вимогу про визнання протиправною відмови відповідача від 10 вересня 2024 року № 22814 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на висновок суду про протиправність дій відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби суд повинен вирішити питання про обрання належного способу захисту його порушеного права.
У рамках розглядуваного спору суд дійшов висновку про неповноту розгляду відповідачем поданого позивачем рапорту, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення за наслідками його розгляду та, як наслідок необґрунтованість ухваленого рішення.
Тож, беручи до уваги викладене, враховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, характер дій відповідача, визнаних судом протиправними, суд уважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби.
Під час повторного розгляду зазначеного рапорту відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 2 КАС України) та приписам Закону № 2232, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Тож заявлену позовну вимогу про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків - своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, належить задовольнити частково у такий належний спосіб: зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою - третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, на час постановлення судом рішення у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 13 травня 2025 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна