справа№640/23984/19
13 травня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду (після передачі з Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з його ліквідацією) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» з вимогами:
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2019 № Ю-5008-17 Головного управління Державної податкової служби у м. Києві;
- визнати безнадійним податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Консалт Груп" (код в ЄДРПОУ 38586785) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виник у платника єдиного внеску, за період, коли він перебував на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до взяття на облік: в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДВС у м. Києві, 02.06.2016;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Консалт Груп" (код в ЄДРПОУ 38586785), шляхом списання безнадійного податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.09.2019 ним отримано Оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ).
Позивач вважає вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки сума недоїмки нарахована за період, коли позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, тобто на території проведення антитерористичної операції (АТО).
Посилаючись на пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669), позивач стверджує, що він звільнений від виконання обов'язків зі сплати ЄСВ на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО.
Також позивач вказує на наявність Сертифікату Торгово-промислової палати України №7305 від 15.02.2017, який засвідчує форс-мажорні обставини (акти тероризму на території Донецької області), що унеможливили виконання ним обов'язків платника ЄСВ за травень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та січень-травень 2016 року.
Позивач наголошує на чинності пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 та посилається на відповідну судову практику Верховного Суду (справи № 805/3252/16-а, № 805/5044/16-а, № 812/74/17, № 812/1299/16, № 812/505/17), яка підтверджує його позицію щодо звільнення від сплати ЄСВ та неправомірності нарахування недоїмки за цей період.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/23984/19 передано до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року справу прийнято до провадження суддею Коморним О.І. та розпочато розгляд спочатку.
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року первісного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) - замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Відповідач, Головне управління ДПС у м. Києві, у поданому відзиві на позовну заяву проти її задоволення заперечив. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач, як роботодавець, є платником ЄСВ. За даними інформаційної системи, станом на 31.08.2019 за позивачем обліковувалася заборгованість з ЄСВ у сумі 16189,18 грн, на підставі чого і було сформовано Оскаржувану вимогу.
Відповідач стверджує, що пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 втратив чинність з 01.01.2016 на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, яким виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669. Також вказує на невизначеність Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, протягом певного періоду, що, на його думку, унеможливлювало застосування норм пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464.
Зазначає, що позивач перейшов на облік до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 02.06.2016 вже з наявною заборгованістю.
Вважає, що Сертифікат ТПП стосується розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань, а позивач із відповідною заявою не звертався.
Посилається на судову практику, яка, на його думку, підтверджує правомірність дій контролюючого органу.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наполягає на своїх доводах, спростовуючи аргументи відповідача щодо втрати чинності пунктом 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 та наголошуючи на обов'язковості висновків Верховного Суду.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38586785) взято на облік в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 02 червня 2016 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження з м. Донецька. До цієї дати позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.
04 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5008-17, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску.
Згідно з даними інформаційної системи відповідача, наведеними у відзиві, загальна сума заборгованості позивача станом на 31.08.2019 становила 16189,18 грн. Позивач отримав зазначену вимогу 12 вересня 2019 року.
Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач 19 вересня 2019 року подав скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 24 жовтня 2019 року №6840/6/99-00-08-06-01 оскаржувану вимогу залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач стверджує, що заборгованість, зазначена в оскаржуваній вимозі, виникла за період, коли він перебував на обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, тобто на території проведення антитерористичної операції, та на нього поширювалася дія пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 щодо звільнення від сплати ЄСВ.
На підтвердження форс-мажорних обставин позивачем надано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 7305 від 15 лютого 2017 року, який засвідчує форс-мажорні обставини (акти тероризму на території Донецької області) у період з 20 червня 2014 року по 02 червня 2016 року, що унеможливили виконання позивачем обов'язків платника ЄСВ.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Позивач є таким платником.
Пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 покладає на платника єдиного внеску обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частина четверта статті 25 Закону № 2464 передбачає, що орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Ключовим для вирішення даного спору є питання застосування пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей пункт встановлював: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Місто Донецьк, де позивач перебував на податковому обліку до 02.06.2016, включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р. Антитерористична операція офіційно не завершена станом на момент виникнення спірної заборгованості та прийняття оскаржуваної вимоги (Указ Президента України про її завершення не приймався, а розпочато Операцію об'єднаних сил).
Доводи відповідача про те, що пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 втратив чинність з 01.01.2016 на підставі Закону № 911-VIII, є безпідставними та спростовуються сталою практикою Верховного Суду.
Зокрема, у постановах від 31.10.2018 у справі № 805/3252/16-а, від 05.11.2018 у справі № 805/5044/16-а, від 07.11.2018 у справі № 812/74/17, від 04.12.2018 у справі № 812/1299/16, від 30.01.2018 у справі № 812/505/17 (на які посилається позивач), Верховний Суд дійшов висновку, що виключення Законом № 911-VIII підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не мало наслідком автоматичне вилучення пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 чи втрату ним чинності.
Норма пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 залишалася чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, позивач, перебуваючи на обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, звільнений від обов'язку сплачувати ЄСВ за період з 14 квітня 2014 року до моменту зміни ним місцезнаходження та взяття на облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (02.06.2016), а також від відповідальності за несплату ЄСВ за цей період.
Недоїмка, що виникла за цей період, мала бути визнана безнадійною та підлягала списанню.
Відповідач у відзиві стверджує, що позивач перейшов на облік до м. Києва вже з наявною заборгованістю.
Однак, якщо ця заборгованість виникла за період, коли позивач підпадав під дію пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, то вона мала б бути списана як безнадійна, а не перенесена як чинний борг.
Щодо Сертифікату Торгово-промислової палати України № 7305 від 15.02.2017, який засвідчує форс-мажорні обставини, то, як зазначив Верховний Суд у справі № 812/505/17, ненадання такого сертифікату контролюючому органу не є підставою для незастосування норми пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, оскільки ця норма є нормою прямої дії і звільняє від обов'язку сплати ЄСВ безумовно за фактом перебування на обліку на відповідній території.
Сертифікат ТПП може мати значення при вирішенні питання про списання безнадійної недоїмки, але не для самого факту звільнення від сплати.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у м. Києві від 04 вересня 2019 року № Ю-5008-17 в частині недоїмки з ЄСВ, що виникла у позивача за період його перебування на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (тобто до 02.06.2016), є протиправною, оскільки позивач був звільнений від сплати ЄСВ за цей період. Відповідач не надав доказів, що спірна недоїмка виникла за інший період або з інших підстав.
Оскільки оскаржувана вимога є протиправною, вона підлягає скасуванню. Похідними від цієї вимоги є вимоги про визнання податкового боргу безнадійним та про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом списання цього боргу. Ці вимоги також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки спрямовані на повне відновлення порушених прав позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, відповідач не довів правомірності Оскаржуваної вимоги.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.
Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3842 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2019 року № Ю-5008-17.
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) внести зміни до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» (адреса: 01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 3; код ЄДРПОУ 38586785) шляхом списання безнадійного податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ КОНСАЛТ ГРУП» (адреса: 01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 3; код ЄДРПОУ 38586785) з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві ) гр. 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 13 травня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.