13 травня 2025 рокусправа № 380/18424/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Львівської митниці про визнання протиправними дій,
Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001858;
- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості№ UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230048530U0 від 28.05.2024. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 13.05.2025 відмовлено у розгялді справи у судовому засідання з повідомленням сторін.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву(вх.№69725 від 18.09.2024), просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунутвання вказує, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання було встановлено наступне:
-умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, Ціна CIF (CIFprice) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
-витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
-витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
-витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок- фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.05.2024 № 2215 а також Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.04.2024 № 6, декларантом до розрахунку митної вартості товарів не враховано витрати на митні формальності у порту призначення Гданськ, витрати на зберігання товару у порту;
-відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2023 №l 00SH- ВОТО термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупцем. Разом з тим даний документ не надано митному органу;
-під кодом 9000 гр. 44 митної декларації декларантом надано митному органу документ - «роз'яснення до комерційного інвойсу" у якому йде посилання на контракт від 10.01.2017 №l 00T-SWBT17. Проте до митного оформлення декларантом надано зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2023 №1OOSH-BOTO;
-у гр. «номер інвойсу» митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №435020240000010005 зазначено інвойс № WD2024118. Проте відповідно до перекладу митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №435020240000010005у гр. «номер інвойсу» зазначено інвойс №WD202312005.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів,- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації;= каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву(вх.№70238 від 20.09.2024). Вважає, що відповідачем у відзиві жодним чином не спростовано того факту, що митницею витребувано додаткові документи без наявності у неї обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, які були подані разом із митною декларацією та не надано жодних пояснень щодо того, яким чином ці документи можуть спростувати чи підтвердити числові значення складових митної вартості товару. Також вказує, що зауваження митного органу є формальними, не обґрунтованими та такими, що не мають впливу та не можуть бути підставою для сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.01.2023 між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № №100SH-BOTO 2023 від 01.01.2023, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD», у кількості та по цінам, вказаним у Комерційних Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойсу. Сторони узгодили поставку товару партіями.
З метою додержання умов контракту сторони узгодили №WD20240118 від 29.01.2024. Загальна кількість товару в партії складає 987 штуки, загальна вартість товару на умовах CIF (GDANSK) становить 143808, 00 доларів США.
Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230048530U0 від 28.05.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230048530U0 від 28.05.2024, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 29.01.2024;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD20240118 від 18.01.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD20240118 від 29.01.2024;
- Коносамент (Bill of lading) 235698229 від 04.02.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) P014111/1 від 23.05.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) P014111/2 від 22.05.2024;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) P014111/3 від 22.05.2024
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) P014111/4 від 23.05.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0114/00062 від 30.01.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 104 від 23.01.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 105 від 24.01.2024;
-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 2215 від 20.05.2024;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 14112 від 20.05.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару KL0141113 від 20.05.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 23.05.2024;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 29.01.2024;
-Розрахунок ціни (калькуляція) WD20240118 від 29.01.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 100SH-BOTO 2023 від 01.01.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 20240520/4 від 20.05.2024;
- Договір (контракт) про перевезення TEO38012976 від 21.11.2023;
- Інші некласифіковані документи 6 від 09.04.2024;
- Інші некласифіковані документи Роз'яснення до комерційного інвойс від 29.01.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020240000010005 від 04.02.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення 435020240000010078 від 04.02.2024
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
На виконання вимоги відповідача позивачем не було надано додаткових документів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №24UA209230048530U0 від 28.05.2024 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024, в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.».
За результатами опрацювання було встановлено наступне:
-умови поставки згідно інвойсу CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination).) Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, Ціна CIF (CIFprice) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту і вартості страхування товару на користь покупця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
-витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
-витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок- фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.05.2024 Ns 2215 а також Заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.04.2024 Ns 6, декларантом до розрахунку митної вартості товарів не враховано витрати на митні формальності у порту призначення Гданськ, витрати на зберігання товару у порту;
-відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2023 Nsl 00SH- ВОТО термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується ЗО календарними днями з моменту розміщення Замовлення Покупцем. Разом з тим даний документ не надано митному органу;
-під кодом 9000 гр. 44 митної декларації декларантом надано митному органу документ - «роз'яснення до комерційного інвойсу" у якому йде посилання на контракт від 10.01.2017 Nsl 00T-SWBT17. Проте до митного оформлення декларантом надано зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2023 №1OOSH-BOTO;
- у гр. «номер інвойсу» митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №435020240000010005 зазначено інвойс № WD2024118. Проте відповідно до перекладу митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №435020240000010005у гр. «номер інвойсу» зазначено інвойс №WD202312005.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів,- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації;= каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей - не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Відповідно до п.4 ст.57 МКУ проведено консультацію з приводу обрання методу визначення митної вартості. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості:- товару № 1 слугувала МД UA209230/2024/003275 від 12.01.2024 де вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг (даного виду товару)».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/001858.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100288/2.
Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями відповідача, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються Митним кодексом України (далі - МКУ) та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 49 МКУ визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 МКУ встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом.
Стаття 52 МКУ передбачає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється шляхом подання декларації митної вартості.
Частина перша статті 57 МКУ встановлює шість методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну в режимі імпорту:
1.основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2.другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частини друга та третя статті 57 МКУ імперативно встановлюють, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Стаття 58 МКУ детально регламентує застосування першого методу. Частина перша цієї статті визначає, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Частина друга статті 58 МКУ встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Стаття 53 МКУ визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частина друга цієї статті встановлює, що до таких документів, зокрема, належать: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); транспортні (перевізні) документи; страхові документи (якщо товар страхувався); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи. Частина п'ята статті 53 МКУ забороняє митному органу вимагати від декларанта будь-які інші документи, ніж ті, що зазначені у цій статті.
Частина шоста статті 54 МКУ передбачає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного розрахунку;
2) неподання документів згідно зі статтею 53 або відсутності в них всіх відомостей;
3) невідповідності обраного методу умовам глави 9 МКУ;
4) надходження документально підтвердженої офіційної інформації від митних органів інших країн про недостовірність заявленої митної вартості.
Стаття 55 МКУ регулює порядок прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості. Частина друга цієї статті встановлює, що таке рішення має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до сумнівів та до прийняття рішення про коригування; при застосуванні другорядних методів - номер та дату митної декларації, яка була взята за основу, та пояснення щодо зроблених коригувань.
Аналізуючи дії відповідача, суд виходить з того, що позивачем для митного оформлення товару за митною декларацією № 24UA2092300349059U9 було заявлено перший (основний) метод визначення митної вартості - за ціною договору. До декларації було додано значний пакет документів, передбачених статтею 53 МКУ.
Відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024 навів низку зауважень до поданих документів, які, на його думку, свідчать про їх невідповідність, неточність або неповність, та унеможливлюють визнання заявленої митної вартості. Суд розгляне кожне з цих зауважень.
Щодо умов поставки CFR та транспортних витрат (пункт 1.1 рішення митниці): Відповідач зазначає, що умови CFR (порт Гданськ) означають, що вартість товару включає фрахт до порту призначення. Позивач стверджує, що це означає, що транспортні витрати до порту Гданськ вже включені у вартість товару і не потребують додаткового підтвердження.
Суд погоджується з позивачем. Умови поставки CFR (Cost and Freight) дійсно передбачають, що продавець оплачує витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Якщо інвойсна вартість вказана на умовах CFR (порт Гданськ), то витрати на доставку до цього порту вже враховані в ціні товару. Вимога митного органу додатково підтверджувати ці витрати або вважати їх відсутність розбіжністю є необґрунтованою.
Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 820/2003/17 та від 27 травня 2021 року у справі № 820/584/17 дійшов аналогічних висновків.
Щодо документів про якість, виробника та торговельну марку (пункт 1.2 рішення митниці): Відповідач вказує на ненадання документів, що підтверджують норми якості країни виробництва, а також документів, що підтверджують виробника та торговельну марку (ліцензії, сертифікати якості, свідоцтва про штрих-код тощо).
Суд зазначає, що стаття 53 МКУ встановлює вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість. Зазначені відповідачем документи (сертифікати якості, ліцензії на виробництво тощо) не належать до документів, що підтверджують митну вартість згідно зі статтею 53 МКУ, і їх вимагання є неправомірним.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17 підтвердив, що вимагання документів, не передбачених статтею 53 МКУ, є протиправним.
Щодо виробника, позивач вказує, що товар закуплено безпосередньо у виробника «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», що підтверджується контрактом та сертифікатом походження. Відсутність інших документів про виробника не може свідчити про заниження митної вартості, якщо ціна товару підтверджена основними документами.
Щодо прайс-листа (пункт 1.3 рішення митниці): Відповідач зазначає, що прайс-лист має обмежений термін дії. Суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, і чинне законодавство не встановлює вимог до термінів його дії. Крім того, прайс-лист не є обов'язковим документом для підтвердження митної вартості згідно зі статтею 53 МКУ. Його надання є факультативним.
Верховний Суд у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 826/2277/16 та від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 вказував, що недоліки прайс-листа не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості.
Щодо експортної декларації країни відправлення (пункт 1.4 рішення митниці): Відповідач вказує на відсутність відміток митних органів країни відправлення. Суд зазначає, що експортна декларація оформлюється відповідно до законодавства країни експортера, і покупець не несе відповідальності за її зміст чи наявність певних відміток. Головне, щоб вона дозволяла ідентифікувати товар.
Позивач стверджує, що дані експортної декларації співпадають з даними інших товаросупровідних документів. Крім того, експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість згідно зі статтею 53 МКУ.
Верховний Суд у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 813/1350/14 вказував, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації.
Щодо калькуляції (пункт 1.5 рішення митниці): Відповідач вважає, що калькуляція свідчить про економічну недоцільність операції. Суд зазначає, що калькуляція є внутрішнім документом виробника і не є обов'язковим документом для підтвердження митної вартості згідно зі статтею 53 МКУ. Її зміст не може бути вирішальним для визначення митної вартості за ціною договору.
Верховний Суд у постановах від 05 листопада 2019 року у справі № 820/2147/16 та від 27 червня 2019 року у справі № 840/3083/18 вказував, що калькуляція не впливає на визначення митної вартості.
Щодо умов оплати та платіжних інструкцій (пункти 1.6, 1.7 рішення митниці): Відповідач вказує на нібито недотримання умов оплати та те, що платіжні інструкції не засвідчують факт переказу коштів. Позивач надав банківські платіжні документи, які підтверджують 100% оплату за товар. Суд зазначає, що навіть якщо б були певні відхилення у строках оплати, це є питанням договірних відносин між продавцем та покупцем і саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої ціни товару.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17 зазначив, що часові рамки оплати не впливають на ціну товару. Надані позивачем банківські платіжні документи містять необхідні реквізити та підтверджують факт оплати.
Щодо заповнення CMR (пункт 1.8 рішення митниці): Відповідач вказує, що у графі 3 CMR зазначено лише країну розвантаження (Україна), а не конкретне місце. Суд зазначає, що Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) вимагає зазначення "передбаченого місця доставки". Навіть якщо зазначення лише країни є неповним, це не свідчить про розбіжності у документах, що впливають на митну вартість, та не є підставою для її коригування, якщо інші дані дозволяють ідентифікувати перевезення.
Верховний Суд у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247 вказував, що формальні недоліки у заповненні CMR, які не впливають на суть перевезення та вартість, не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо довідки про транспортні витрати та рахунку на перевезення (пункти 1.9, 1.10 рішення митниці): Відповідач вказує на недоліки довідки про транспортні витрати (відсутність відповідальної особи, вартість лише до кордону) та неможливість ідентифікувати рахунок на перевезення. Позивач надав довідку про транспортні витрати № 09/04/01 від 09.04.2024, яка містить деталі перевезення та посилання на інвойс.
Верховний Суд у численних рішеннях (зокрема, від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі № 400/2922/18) визнавав довідку про транспортні витрати допустимим доказом, оскільки Митний кодекс України не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження транспортних витрат. Щодо вартості перевезення лише до кордону України, то відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МКУ, до митної вартості додаються витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України.
Витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості (пункт 2 частини одинадцятої статті 58 МКУ). Отже, зазначення у довідці вартості перевезення до кордону є правильним. Посилання на неможливість ідентифікувати рахунок № 1515 є необґрунтованим, якщо інші документи дозволяють встановити зв'язок.
Щодо інформації з інтернет-ресурсів про рух контейнерів та зберігання (пункт 1.11 рішення митниці): Відповідач посилається на дані з інтернет-ресурсів про те, що між прибуттям товару в порт Гданськ та складанням CMR минув час, та на відсутність документів про зберігання. Суд зазначає, що інформація з інтернет-ресурсів, які не є офіційними джерелами митної інформації, не може бути самостійною підставою для сумнівів у заявленій митній вартості. Обов'язок доводити факт понесення витрат на зберігання та їх розмір лежить на митному органі, якщо він стверджує про їх наявність та невключення до митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18 вказував, що якщо декларант стверджує про відсутність певних витрат, митниця має довести їх наявність.
Суд вважає, що наведені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості зауваження є переважно формальними, не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості за ціною договору та не є підставами для відмови у застосуванні першого методу, передбаченими частиною шостою статті 54 МКУ. Позивачем було надано достатній пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав для відмови у визначенні митної вартості за першим методом та для її коригування.
Щодо застосування резервного (шостого) методу, суд зазначає, що відповідно до статті 57 МКУ, він може застосовуватися лише у разі неможливості застосування попередніх п'яти методів.
Відповідач у рішенні формально зазначив про неможливість застосування методів 2-5 через відсутність інформації, однак не навів належного обґрунтування та аналізу, чому саме ці методи не могли бути застосовані.
Крім того, посилання на митну декларацію № UA209230/2024/003275 як на основу для коригування за резервним методом потребує детального обґрунтування щодо порівнянності товарів, комерційних умов, обсягів партії тощо, чого у рішенні відповідача немає.
Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16 вказав, що при застосуванні резервного методу митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань.
Враховуючи викладене, суд висновує, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно, картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2024/001858 від 29.05.2024 року, яка була винесена на підставі цього протиправного рішення, також є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо судових витрат.
Суд звертає увагу, що вимога про визнання незаконним рішення митного органу, заявлена разом з вимогою про визнання протиправною та скасування картки відмови, є однією позовною вимогою, а тому сплата судового збору за подання цього позову становить 2872,58 грн (239382,1 х 1,5 % х0 ,8).
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 2872,58грн.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241- 246, 250, 255, 257-263 КАС України, статтями 19, 49, 51-58 Митного кодексу України, та враховуючи висновки Верховного Суду, суд
1.Адміністративний позов Товаритсва з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (07455, Київська обл.. Броварський р-н., сільрада Книжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км., ЄДРПОУ 38012976) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул Костюшка,1, ЄДРПОУ 43971343) про визнаня протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/001858.
3.Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості№ UA209000/2024/100288/2 від 29.05.2024.
4. Стягнути на користь ТзОВ « 100 ШИН+» (ЄДРПОУ 38012976 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) судовий збір у розмірі 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.58 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна