14 травня 2025 року справа №320/48879/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп про застосування до ОСОБА_1 , начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв порушень, що призвели до його накладення на нього дисциплінарного стягнення, адже примусове виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 здійснювалося державним виконавцем Стебловською Ю.О., а не позивачем. 16.07.2023 позивачем, як начальником відділу, була проведена нарада щодо посилення контролю за реєстрацією та направленням документів відповідно до законодавства. Постанови, на відсутність яких посилається. відповідач, були винесені та направлені належним чином. Заява про відкриття рахунку містила резолюцію позивача та була передана виконавцю, який ухвалив відповідну постанову. Заява про відвід державного виконавця від 14.06.2021 була розглянута у встановленому порядку, а заявнику надано відповідь. Всі ці обставини були доведені до відома дисциплінарної комісії з наданням відповідних документів, однак вони не були враховані без пояснення причин. Таким чином, позивач зазначає, що дисциплінарного проступку він не вчиняв, а застосоване до нього стягнення у вигляді догани за наказом № 121 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 24 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 березня 2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 11 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 лютого 2025 року №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/48879/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 адміністративну справу №320/48879/23 прийнято до провадження суді Парненко В.С. , розгляд справи по суті призначено на 02 квітня 2025 року о 12:00 год, в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 а, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
У судове засідання прибули позивач та представник відповідача.
Позивач вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні вимог позову відмовити.
За згодою учасників справи, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1, в порушення вимог пункту 2 розділу V Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавців, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 (із змінами), не здійснив належного контролю за виконанням документів, що надійшли до Вишневого відділу. Це підтверджується: відсутністю резолюції керівника на заяві боржника ОСОБА_4 від 09.06.2023 щодо визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій; зверненням Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 22.06.2023 щодо отримання усної відмови на згадане звернення; відповіддю начальника Вишневого відділу від 30.06.2023 № 72004/24.18-23, якою підтверджено, що відповідь заявнику не надавалась; а також відсутністю відповідної інформації в матеріалах виконавчого провадження. Крім того, всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», начальник Вишневого відділу ОСОБА_1 не виніс постанову про задоволення або відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця, поданої Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 14.06.2023, за результатами її розгляду. Також встановлено, що державним виконавцем Стебловською Ю.О. не було винесено та не направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що свідчить про відсутність належного контролю з боку позивача за діяльністю підпорядкованих посадових осіб.
До суду надійшли додаткові пояснення від позивача, відповідно до яких останній повідомляє суд, що не погоджується з доводами відповідача та підтримує позовні вимоги у повному обсязі, оскільки ним не було допущено порушень вищенаведених норм. Так, примусове виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 здійснювалося не позивачем, а державним виконавцем Стебловською Ю.О. Позивач, як начальник відділу державної виконавчої служби, 16.07.2023 провів оперативну нараду з метою посилення контролю за реєстрацією вихідної кореспонденції та направленням документів виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства. Постанови, на відсутності яких наполягає відповідач, були прийняті та направлені у встановленому порядку. Письмовий примірник заяви «Про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій» містить відповідну резолюцію позивача. Заява була передана в установленому порядку державному виконавцю, яка відреагувала на неї, прийнявши відповідну постанову. Заяву Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 14.06.2023, що має назву «Про відвід державного виконавця від виконавчого провадження», було розглянуто у встановленому законом порядку, а заявнику надано відповідь. Про вказані обставини було повідомлено дисциплінарну комісію та надано відповідні документи, однак, з невідомих причин, надана позивачем інформація взагалі не була взята до уваги. Таким чином, позивачем не було вчинено дисциплінарного проступку, за який до нього оскаржуваним наказом № 121 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважає, що наведене є безумовною підставою для визнання цього наказу протиправним та його скасування.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
До Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 15.08.2023 за №93763/3.2-23 надійшло клопотання в.о. заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковальчук Людмили про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 - начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 31.10.2023 № 95-ДП розпочато дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .
В ході дисциплінарного провадження, проведеного дисциплінарною комісією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) встановлено, що ОСОБА_1 під час виконання посадових обов'язків було допущено порушення вимог чинного законодавства.
Так, Управлінням забезпечення примусового виконання під час розгляду звернення Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 22.06.2023, яке надійшло на урядову «гарячу лінію» під № ГР-15781410 щодо бездіяльності Вишневого відділу, проведено перевірку законності ведення виконавчого провадження НОМЕР_3, за результатами якої винесено постанову від 04.08.2023 № 35.
Встановлено, що з 25.06.2019 на виконанні у Вишневому відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2018 у справі № 523/5239/18 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання їхньої спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_6
11.06.2021 державним виконавцем Власюком Л.С. винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, яку було направлено до ТОВ «Мамай Компані».
У матеріалах провадження міститься розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем Солдаткіним К.С., згідно з яким станом на 28.01.2022 заборгованість відсутня.
Також у матеріалах наявні:
довідка ТОВ «Мамай Компані» про доходи боржника за період з 01.01.2022 по 30.04.2023;
довідка Добровольчого формування Коцюбинської селищної територіальної громади № 1 від 22.11.2022 про участь боржника в теробороні з 16.11.2022;
копії квитанцій про сплату аліментів з січня 2022 року по квітень 2023 року.
Відповідно до розрахунку головного державного виконавця Стебловської Ю.О., станом на 31.05.2023 заборгованість зі сплати аліментів становила 37 787,46 грн.
08.06.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника.
09.06.2023 Вишневим відділом зареєстровано заяву боржника ОСОБА_4 про визначення поточного банківського рахунку для здійснення видаткових операцій (вхідний № 7219).
12.06.2023 - зареєстровано заяву Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 щодо перерахунку заборгованості зі сплати аліментів (вхідний № 7301).
13.06.2023 головним державним виконавцем Стебловською Ю.О. винесено розпорядження про перерахунок на користь стягувача 2696,76 грн, які надійшли на депозитний рахунок відділу 10.05.2023 та 09.06.2023.
14.06.2023 - зареєстровано заяву Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 про відвід державного виконавця (вхідний № 7431).
Того ж дня, 14.06.2023, Стебловською Ю.О. повторно здійснено розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 31.05.2023 вона становила 33 734,21 грн.
20.06.2023 та 10.07.2023 винесені розпорядження про перерахунок коштів у сумі 33 734,21 грн та 1 348,38 грн відповідно, які надійшли 16.06.2023 та 07.07.2023.
23.06.2023 головним державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів у зв'язку з повною сплатою аліментів.
Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп до позивача, начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани відповідно до пункту 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» - за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівництва, виданих у межах їхніх повноважень.
У Наказі № 121, з посиланням на результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, здійсненої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, про що винесено постанову від 04.08.2023 № 35, зазначено таке:
державним виконавцем Стебловською Ю.О. не винесено та не направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
на заяві боржника ОСОБА_4 від 09.06.2023 щодо визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій відсутня резолюція (підпис) позивача, що свідчить про неналежний контроль останнім за обробкою вхідної кореспонденції у Відділі;
у матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про надання відповіді на зазначену заяву боржника;
за результатами розгляду заяви Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 14.06.2023 про відвід державного виконавця, позивачем не було винесено постанову про задоволення чи відмову в задоволенні заявленого відводу.
Позивач вважає протиправним наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
У пункті 1 частини першої статті 61 Закону № 889-VIII зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців.
За правилами частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Як передбачено частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктом 12 частини другої вказаної статті дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Частиною п'ятою статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.
У частині шостій статті 66 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
При цьому, частиною першою статті 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Частиною 1 статті 69 Закону № 889-VIII обумовлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 71 Закону № 889-VIII).
За змістом статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 (далі - Порядок № 1039).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 1039 рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб'єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Згідно п. 31 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Згідно п. 32 Порядку № 1039 про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
У разі прийняття Комісією, дисциплінарною комісією рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту.
Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Відповідно до пункт 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 34 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.
Як зазначено в частині 11 статті 69 Закону № 889-VIII суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
За змістом частин 1-5 статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Відповідно до статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення (ч. 1); пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч. 2); відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3).
Так, у Наказі № 121, з посиланням на результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, здійсненої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, про що винесено постанову від 04.08.2023 № 35, відповідачем зазначено, що державним виконавцем Стебловською Ю.О. не винесено та не направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», до заходів примусового виконання рішень належить звернення стягнення, зокрема:
- на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної та творчої діяльності боржника, у тому числі якщо вони перебувають у володінні інших осіб, належать боржникові від інших осіб або перебувають у спільній власності;
- на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 24 зазначеного Закону, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, а також виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території України.
Згідно з частинами першою та третьою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснюється у разі:
- відсутності коштів або електронних грошей на рахунках боржника в банках, фінансових установах чи у небанківських надавачів платіжних послуг;
- відсутності або недостатності у боржника майна, достатнього для погашення суми стягнення в повному обсязі;
- виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
У такому разі виконавець виносить постанову про звернення стягнення на відповідні доходи боржника. Зазначена постанова надсилається на виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі або фізичній особі - підприємцю, які здійснюють виплату таких доходів боржнику.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення сум, що перевищують п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, виконавець зобов'язаний у першу чергу перевірити наявність коштів або електронних грошей на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також здійснити перевірку майнового стану боржника. Крім того, копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію або інші доходи боржника залишається у матеріалах виконавчого провадження для контролю за її виконанням.
Суд зазначає, що положення Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається відповідач, дійсно покладають на державного виконавця обов'язок вчиняти певні дії, зокрема - виносити постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи боржника у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Однак чинне законодавство не містить визначеного строку, у межах якого така постанова має бути винесена.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження НОМЕР_3 було відкрито 25.06.2019. Станом на дату винесення оскаржуваного наказу (11.12.2023) відповідна постанова була вже видана - 17.08.2023. При цьому ні в службовому розслідуванні, ні в самому наказі не наведено жодного обґрунтування щодо моменту, в який порушення вважається вчиненим.
Суд вважає, що за відсутності законодавчо встановленого граничного строку для винесення постанови та за відсутності встановленого моменту, в який мала бути виконана відповідна дія, не може бути обґрунтовано констатований факт порушення як підстава для застосування дисциплінарного стягнення.
Також суд зазначає, що відповідачем не дотримано строків, визначених частиною третьою статті 65 Закону України «Про державну службу», які обмежують можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності одним роком з моменту вчинення дисциплінарного проступку. Враховуючи, що виконавче провадження було відкрито ще 25.06.2019, а дисциплінарне стягнення накладено лише 11.12.2023 - вже після спливу понад чотирьох років - відповідачем порушено визначені законом строки.
Окремо слід врахувати, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Відділу лише 11.10.2021.
Так, у період з 25.04.2022 по 08.06.2023 позивач був увільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з проходженням служби у лавах територіальної оборони, і виконання обов'язків начальника було покладено на іншу особу, а факт невинесення постанови про звернення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 став йому відомий лише після отримання постанови Управління від 04.08.2023 № 35 за результатами перевірки.
У Наказі № 121, з посиланням на результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, здійсненої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, про що винесено постанову від 04.08.2023 № 35, відповідачем зазначено, що на заяві боржника ОСОБА_4 від 09.06.2023 щодо визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій відсутня резолюція (підпис) позивача, що свідчить про неналежний контроль останнім за обробкою вхідної кореспонденції у Відділі, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил ведення діловодства документи, що надходять до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (зокрема, поштою, електрозв'язком, факсом, у вигляді електронних документів, телеграм, телефонограм), а також ті, що надаються особисто або доставляються кур'єром, приймаються відповідальною особою органу ДВС, приватним виконавцем або його відповідальною особою.
Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) є інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збір, облік, зберігання, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Відповідно до пунктів 1, 7 розділу ІІ Положення, вхідна кореспонденція, у тому числі виконавчі документи, приймається відповідальною особою органу ДВС або приватним виконавцем (помічником, відповідальною особою), опрацьовується та реєструється в Системі в день її надходження, крім випадків, коли йдеться про електронні документи - вони реєструються автоматично. У разі технічної несправності Системи реєстрація здійснюється невідкладно після відновлення її роботи. Реєстрований документ підлягає обов'язковому скануванню, крім електронних документів.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Правил ведення діловодства, зареєстровані документи підлягають розгляду керівником органу ДВС або приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після їх надходження. Після розгляду документи повертаються відповідальній особі з резолюцією.
Відповідно до пункту 5.17 ДСТУ 4163:2020, резолюція - це напис посадової особи на документі, який містить стисле формулювання прийнятого рішення щодо його виконання.
Таким чином, порядок опрацювання вхідних документів в органах ДВС включає такі етапи:
приймання документа відповідальною особою;
реєстрація та сканування у Системі;
розгляд керівником органу ДВС із накладенням резолюції;
повернення документа відповідальній особі;
передача документа на виконання.
При цьому функції керівника обмежуються розглядом документа, накладенням резолюції та поверненням його відповідальній особі для подальшої роботи.
Відповідно до пункту 8 розділу II Правил ведення діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України, документи, що зареєстровані в установленому порядку, підлягають обов'язковому розгляду керівником органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після їх надходження. За результатами такого розгляду керівник накладає відповідну резолюцію та повертає документ відповідальній особі для подальшого опрацювання.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_4 від 09.06.2023 (вх. № 7219 від 09.06.2023) про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій була розглянута позивачем як начальником Відділу, що підтверджується наявністю на вказаній заяві резолюції наступного змісту:
«Державному виконавцю Стебловській Ю.О. для належного розгляду та прийняття відповідного рішення у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження"»
(резолюція засвідчена підписом позивача).
Таким чином, твердження відповідача про те, що на зазначеній заяві відсутня резолюція (підпис) позивача, а також про неналежне здійснення контролю за виконанням документів - не беруться до уваги суду.
Також судом встановлено, що заява ОСОБА_4 від 09.06.2023 (вх. № 7219 від 09.06.2023) була у встановленому порядку передана державному виконавцю Стебловській Ю.О., яка є уповноваженою особою для розгляду такого документа по суті. Факт передачі підтверджується витягом з журналу реєстрації внутрішньої кореспонденції № 24.18-45 (том 4), в якому міститься власноручний підпис Стебловської Ю.О. про отримання документа 09.06.2023 - у день його реєстрації.
Щодо тверджень про відсутність резолюції на копії документа, суд зазначає наступне. Позивач надавав відповідні письмові пояснення дисциплінарній комісії та начальнику Управління, в яких повідомив про те, що:
під час виготовлення копії резолюція не була відтворена копіювальним пристроєм;
на оригіналі документа резолюція наявна;
у журналі реєстрації внутрішньої кореспонденції № 24.18-45 наявний підпис державного виконавця про отримання заяви.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що доводи відповідача про ненакладення позивачем резолюції на заяву ОСОБА_4 не відповідають фактичним обставинам справи.
У Наказі № 121, з посиланням на результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, здійсненої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, про що винесено постанову від 04.08.2023 № 35, відповідачем зазначено, що у матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про надання відповіді на зазначену заяву боржника, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, фізичним особам - боржникам, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями, дозволено здійснювати видаткові операції з поточного рахунку в межах суми, яка протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного року.
Крім того, фізичні особи - боржники мають право здійснювати сплату податків та зборів без урахування накладеного арешту, за умови, що відповідний поточний рахунок визначено для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому вказаним підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
З метою визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, яким накладено арешт на її кошти, із відповідною заявою. Така заява може бути подана як у паперовій формі (особисто або поштою), так і в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У заяві боржник повинен зазначити номер поточного рахунку, який просить визначити для здійснення видаткових операцій, а також найменування банку, в якому відкрито відповідний рахунок. Відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації несе фізична особа - боржник.
Відповідно до встановленого порядку, державний або приватний виконавець зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання такої заяви винести постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Щодо заяви ОСОБА_4 від 09.06.2023 (вх. № 7219), суд зазначає погоджується з доводами позивача про те, що заява про визначення поточного рахунку не потребує будь-якої відповіді, адже вона подана не у порядку звернення громадян чи запиту на публічну інформацію, а відповідно до спеціальної процедури, визначеної пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Вказаний пункт не зобов'язує державного виконавця або начальника відділу надавати відповіді, листи чи будь-яку іншу інформацію заявнику. Зміст заяви зводиться виключно до повідомлення про відкритий поточний рахунок для видаткових операцій. Вимоги щодо надання письмової відповіді ця заява не містить.
Єдиною передбаченою законом дією у відповідь на заяву відповідно до вказаного пункту є винесення постанови про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій, що належить до компетенції державного виконавця.
Позивач не заперечує, що державним виконавцем не було дотримано строку. Водночас про факт невиконання цієї дії позивач дізнався лише 23.06.2023 після отримання запиту Управління № 68707/3.2-23.
Згідно з вимогами закону, визначення поточного рахунку можливе лише за умови арешту коштів боржника. Однак 23.06.2023 державний виконавець Стебловська Ю.О. винесла постанову про зняття арешту з рахунків ОСОБА_4 у зв'язку з повним виконанням рішення про стягнення аліментів. Відповідна постанова була направлена сторонам рекомендованим листом 18.08.2023. Таким чином, правові підстави для визначення рахунку на той момент були відсутні.
У Наказі № 121, з посиланням на результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_2, здійсненої Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, про що винесено постанову від 04.08.2023 № 35, відповідачем зазначено, що за результатами розгляду заяви Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 від 14.06.2023 про відвід державного виконавця, позивачем не було винесено постанову про задоволення чи відмову в задоволенні заявленого відводу, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний заявити самовідвід і повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід державному виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі та може бути поданий у будь-який час до завершення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця, який самовідвід не заявив, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований такий державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.
Суд зазначає, що заява від 14.06.2023 подана Гриценко О.А. в інтересах ОСОБА_4 без належного підтвердження її повноважень, адже надана скан-копія нотаріально посвідченої довіреності не була завірена нотаріусом, представником чи будь-якою уповноваженою особою.
Варто зазначити, що згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», сторони можуть діяти через представника, але виключно за умови належного підтвердження таких повноважень відповідно до вимог цивільного законодавства.
Крім того заява не містить чіткої вимоги про відвід конкретного державного виконавця від конкретного виконавчого провадження, так її зміст зводиться до опису обставин, що мали місце у лютому-червні 2023 року, та прохання притягнути державного виконавця Стебловську Ю.О. до відповідальності, перевірити діяльність виконавця, надати іншого виконавця, а також відповісти на звернення.
В той же час позивач як начальник відділу не наділений повноваженнями змінювати державного виконавця у конкретному провадженні, оскільки такий розподіл здійснюється автоматизованою системою відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.
Враховуючи зазначене, а також відсутність допустимих доказів повноважень заявника, позивач обґрунтовано надав відповідь за правилами Закону України «Про звернення громадян», оскільки вказане звернення відповідало визначенню заяви громадянина, передбаченому статтею 3 цього Закону.
Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп про застосування до ОСОБА_1 , начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 1073,60 грн., тому судові витрати підлягають стягненню на користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.12.2023 № 121-дп про застосування до ОСОБА_1 , начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 «РНКОПП НОМЕР_1 » судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.