про закриття провадження у справі
14 травня 2025 року справа № 640/27019/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва 04.09.2021 звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" від 06.07.2021 №5484-П.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки його видання не ґрунтується на фактичних та правових підставах.
Позивач посилається на положення Податкового кодексу України, зокрема, на підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який передбачає проведення документальної позапланової перевірки у випадку заявлення платником ПДВ до бюджетного відшкодування. Однак, як зазначає позивач, у податкових деклараціях за лютий, березень, квітень та травень 2021 року товариство не заявляло до відшкодування з бюджету ПДВ. Таким чином, підстава, зазначена в оскаржуваному наказі, є безпідставною та незаконною.
Крім того, позивач акцентує, що контролюючий орган порушив строки проведення перевірки, встановлені пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України. Згідно з цими нормами перевірку слід проводити протягом 60 календарних днів, що настають після граничного строку подання декларації. Однак від'ємне значення з податку на додану вартість у декларації за травень 2021 року було визначено на підставі даних декларації за лютий 2021 року, яка була подана 19.03.2021. Отже, граничний строк для проведення перевірки сплив ще 19.05.2021, а наказ був виданий значно пізніше - 06.07.2021. Таким чином, відповідач порушив встановлені законодавством строки, що є додатковою підставою для його скасування.
Таким чином, позивач просить суд визнати наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню через його прийняття з порушенням законодавчих норм, відсутність фактичних та правових підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а також порушення встановлених строків її проведення. Позивач наполягає на тому, що дії відповідача порушують принципи правової визначеності, законності та належного адміністративного процесу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 (суддя Клочкова Н.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
09.11.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної податкової служби у м. Києві заперечує вимоги позивача, наголошуючи, що виданий наказ про проведення документальної позапланової перевірки був законним та обґрунтованим. Відповідач посилається на пункт 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, який надає органам податкової служби право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому кодексом. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу, органи ДПС мають право здійснювати камеральні, документальні (планові або позапланові) та фактичні перевірки, що підтверджує правомірність дій відповідача.
Відповідач зазначає, що документальні позапланові перевірки можуть проводитися за наявності хоча б однієї з передбачених законом обставин. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу має право прийняти рішення про проведення такої перевірки, яке оформлюється відповідним наказом. З метою реалізації цього повноваження було видано наказ №5484-П від 06.07.2021 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Профіт Трейд Плюс", який відповідає вимогам статті 81 Податкового кодексу щодо оформлення та змісту подібних документів.
Відповідач додатково наголошує, що проведення перевірки та формування відповідного наказу є функціональним обов'язком податкового органу, що не породжує для позивача прямих негативних наслідків і не покладає на нього податкових зобов'язань. Лише рішення, ухвалене за результатами перевірки, може мати юридичні наслідки для платника податків. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у справі №816/228/17, де було визначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні перевірки не може бути предметом окремого позову, а може розглядатися лише в межах оскарження рішення, ухваленого за її результатами.
З урахуванням правової природи наказу про перевірку, відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ вже вичерпав свою дію у часі. Відповідно до правових висновків Конституційного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, ненормативні акти мають індивідуальний характер і після їх реалізації втрачають чинність. Таким чином, судовий розгляд спору про скасування наказу є юридично необґрунтованим, оскільки наказ уже реалізований і не породжує правових наслідків.
На підставі викладеного відповідач вважає, що адміністративний позов позивача є таким, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. У зв'язку з цим, Головне управління ДПС у м. Києві просить суд закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
16.11.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" наполягає, що оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки був прийнятий із порушенням законодавства, що свідчить про його неправомірність та необхідність скасування. Зокрема, позивач звертає увагу на відсутність належного обґрунтування контролюючого органу щодо призначення перевірки та невідповідність оскаржуваного наказу вимогам принципів законності, обґрунтованості та пропорційності адміністративних рішень.
Позивач аргументує, що податкове адміністрування має базуватися на чітко визначених підставах, які передбачені Податковим кодексом України. У випадку позапланових перевірок ці підстави мають бути достатньо обґрунтованими та відповідати критеріям необхідності та пропорційності. Водночас, контролюючий орган не навів жодних доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для призначення перевірки у зв'язку з від'ємним значенням ПДВ. Позивач зауважує, що загальні вказівки на положення Податкового кодексу без конкретних розрахунків та аргументів щодо ризиковості операцій не можуть слугувати законною підставою для проведення перевірки.
Крім того, позивач наголошує на порушенні строків призначення перевірки, які є імперативними нормами, визначеними законодавством. Контролюючий орган не дотримався встановленого порядку прийняття рішення щодо перевірки, що ставить під сумнів його правомірність. Відсутність належного обґрунтування щодо доцільності проведення перевірки позивач розглядає як порушення принципу правової визначеності, адже дії податкового органу мали бути передбачуваними, зрозумілими та узгодженими з законодавчими нормами.
Таким чином, позивач наполягає, що прийнятий наказ про перевірку суперечить законодавству, не має належного обґрунтування та призначений з істотними порушеннями процедурних норм. Це є достатньою підставою для його скасування з метою відновлення порушених прав платника податків та гарантування законності адміністративних процедур.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
16.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 28.12.2022 №03-19/6711/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/27019/21.
16.06.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 прийнято адміністративну справу №640/27019/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Головним управлінням ДПС у м. Києві видано наказ від 06.07.2021 №5484-П "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс", згідно з яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Профіт Трейд Плюс" з 08.07.201 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів. Перевірку слід провести з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2021 року, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого в попередніх звітних періодах за лютий, квітень 2021 року.
На переконанням позивача наказ від 06.07.2021 №5484-П не відповідає нормам Податкового кодексу України, зокрема підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, який передбачає проведення документальної позапланової перевірки у разі заявлення платником ПДВ до бюджетного відшкодування, оскільки позивач у податкових деклараціях за лютий, березень, квітень та травень 2021 року не заявляв до відшкодування з бюджету ПДВ, а отже, передбачені законодавством підстави для перевірки відсутні.
Крім того, позивач посилається на порушення строків, встановлених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган мав право провести перевірку протягом 60 календарних днів після граничного строку подання декларації. Водночас оскаржуваний наказ було видано після завершення передбаченого законодавством строку, що є суттєвим порушенням і підставою для його скасування.
Водночас Головне управління Державної податкової служби у м. Києві аргументує свою позицію тим, що проведення перевірки є частиною виконання контрольних функцій податкових органів, які передбачені Податковим кодексом України. Так, відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому законом. Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу визначає право органів ДПС проводити документальні перевірки, зокрема планові та позапланові. Згідно з пунктом 78.4 статті 78 цього кодексу рішення про проведення позапланової документальної перевірки оформлюється наказом керівника контролюючого органу. Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ №5484-П від 06.07.2021 був складений з урахуванням вимог статті 81 Податкового кодексу України та містить усі необхідні реквізити.
Позивач вважаючи вищевказаний наказ протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 4 КАС України:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1);
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);
індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пунктом 19).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).
Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008
№9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України у взаємозв'язку із рішеннями Конституційного Суду України від 23.06.1997
№2-зпу справі №3/35-313 та від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008, дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Поряд із цим, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що хоча неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, однак може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Крім того, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду постановою від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, де у випадку, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 17.06.2022 у справі №826/9184/18, від 10.03.2023 у справі №140/2022/18, від 31.10.2023 у справі №380/1802/20, від 10.11.2023 у справі №815/2627/18, від 23.11.2023 у справі №160/7797/23, від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова / позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті77, пункт 78.5 статті 78 ПК).
Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Пунктом 79.2 статті 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов'язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (пункт 79.5 статті 79 ПК України).
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
При цьому, абзац 2 пункту 79.2 статті 79 ПК України визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене також у частині 1 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Таким чином, аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Разом з цим, щодо визнання протиправним та скасування наказу від 27.11.2024 №5106-П суд, з урахуванням встановлених обставин, зазначає таке.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Ненормативні акти мають індивідуальний характер і після реалізації втрачають чинність, що підтверджено позиціями Конституційного Суду України та Верховного Суду. Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З матеріалів справи суд встановив, що акт індивідуальної дії, а саме спірний у цій справі наказ Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" від 06.07.2021 №5484-П реалізовано його застосуванням.
Правомірність наказу Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" від 06.07.2021 №5484-П може бути оцінена при розгляді позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у випадку зазначення про це в підставах адміністративного позову.
Виходячи з наведеного, суд констатує, що вказаний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Своєю чергою, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 та підтриманий постановою Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №580/2466/19.
З урахуванням висловленої вище позиції Верховного Суду з цього питання, не потребує роз'яснення право позивача щодо звернення до суду, що уповноважений розглядати цей спір, оскільки такий спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд, врахувавши суть спірних правовідносин дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі.
Суд роз'яснює позивачу, що згідно із частиною 2 статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Зважаючи на те, що провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір у сумі 2270,00 грн, сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2021 №1013.
Керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт Трейд Плюс" (ідентифікаційний код 41023265; адреса: Україна, 04128, місто Київ, вулиця Аккадеміка Туполєва, будинок 17-Ж) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп), сплачений згідно з платіжним дорученням від 23.09.2021 №1013.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Кушнова А.О.