про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
13 травня 2025 року м. Київ Справа № 320/23754/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 320/23754/25
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та пені та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
09.05.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому позивач просить суд:
Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДПС у м. Києві 27.02.2025, № 16129240206, про донарахування податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну сум 463 844, 14 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 179 180, 83 грн., за 2019 рік- 207 959, 54 грн., та за 2020 рік на суму 76 703, 77 грн. та донараховано 579 805, 17 грн., в тому числі - 463 844, 14 грн. - сума основного зобов'язання та 115 961, 03 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025, № 16939240206, про донарахування податкового зобов'язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 38 653,67 грн., в т.ч. за 2018 рік на суму 14 931, 73 грн., за 2019 рік - 17 329, 96 грн., та за 2020 рік на суму 6 391,98 грн. та донараховано 48 317, 08 грн., в тому числі - 38 653, 67 грн. - сума основного зобов'язання та 9 663, 41 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025, № 16974240206, про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 280 498,75 грн., в тому числі - 224 399,00 грн. - сума основного зобов'язання та 56 099, 75грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025, № 16977240206, про застосування 1 291, 99 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та штрафу у розмірі 25%, що становить суму 322,99 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Визнати незаконним і скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025 № Ф-16931, в сумі 294 547, 55 грн.
Визнати незаконним і скасувати Рішення № 16936240206 ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 147 273, 77 грн.
Визнати незаконним і скасувати Рішення № 16949240206 ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: штраф у розмірі 7 982,08 грн. та пеню, в розмірі 225,27 грн.
Визнати незаконним і скасувати Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025 № 16978240206, про застосування штрафу, в розмірі 3 400 грн.
Визнати незаконним і скасувати Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2025, № 16997240206, про застосування штрафної і фінансової) санкції, в розмірі 1020,00 грн.
Того ж дня від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 № Ф-16931, в сумі 294547,55 грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 12.05.2025 передано для розгляду судді Сасу Є.В.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, з метою ведення господарської діяльності (основний вид діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування).
Протягом строку здійснення своєї господарської діяльності дотримувався всіх вимог чинного законодавства України, в тому числі податкового: своєчасно та в повному обсязі подавав звітність про свою діяльність та своєчасно і повному обсязі сплачував податки та інші збори.
В подальшому, заявник прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та 29.12.2020 реєстрація як ФОП була припинена.
24.04.2025 заявник дізнався про наявність щодо нього виконавчого провадження, в результаті якого всі наявні грошові кошти з його банківських рахунків було знято (Постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2025 ВП № НОМЕР_1).
Згідно відповіді ГУ ДПМ у м. Києві на адвокатський запит від 06.05.2025 вбачається, що щодо позивача складено акт № 9318/Ж5/26-15-24-02-06/2733812937 від 31.01.2025 «Про результати документальної позапланової не виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 29.12.2020 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.03.2017 по 29.12.2020».
Крім наданого акту, заявнику було надано ряд податкових рішень, в тому числі вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 № Ф-16931 в сумі 294547,55 грн.
Крім того, заявник вказував, що на момент подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, оскаржувана вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 № Ф-16931, в сумі 294547,55 грн. перебуває на примусовому виконанні у Оболонському відділі ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем вчиняються дії, направленні на примусове виконання вимог ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.02.2025 № Ф-16931, в сумі 294547,55 грн., що оскаржується в судовому порядку.
З цього приводу заявник вказує, що повне стягнення з нього коштів у рамках зазначеного вище виконавчого провадження призведе до порушення його прав на мирне володіння майном у випадку задоволення позову та ускладнить або зробить неможливим відновлення порушених прав, у зв'язку з чим позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Крім того, заявник наголошує, що виконавцем було накладено арешт на його кошти, які знаходяться на відкритих рахунках у банківських та небанківських фінансових установах, а також на належний йому автомобіль. В разі відібрання і подальшої примусової реалізації автомобіля заявника - заявник вказує, що взагалі залишиться без засобів для існування, бо кошти вже стягнуті, а автомобіль - це робочий інструмент позивача. Така ситуація є неприпустимою з точки зору ефективності судового захисту.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більщої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійщов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів.
Відповідно до частини перщої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або інщого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Автором заяви не налано фактичних даних про конкретні розміри коштів на які було звернено стягнення державним виконавцем, що унеможливлює з'ясування залишку боргу, який стягується на підставі оскаржуваного виконавчого документа.
Водночас, в частині загрози звернення стягнення на автомобіль, який є "робочим інструментом" позивача, заява не містить будь-якого конкретного обгрунтування цієї обставини з посиланням на докази.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що заява про забезпечення позову не є надуманою, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, спосіб забезпечення позову є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечення захисту своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
У матеріалах заяви відсутні докази, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, як і докази, які б вказували на те, що невжиття таких заходів утруднить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд відзначає, що саме по собі оскарження виконавчого документна, за відсутності вагомих обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення у вигляді зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі такого виконавчого документа.
З цих підстав суд відмовляє позивачу у забезпеченні позову у зв'язку з необґрунтованістю його заяви.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику).
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Сас Є.В.