12 травня 2025 року м.Київ №320/2990/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104050003600 від 07.07.2023, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993 в Укрлісмаркетинг (колишня назваУкрліскомплект) період роботи з 03.04.1993 по 20.11.1994 в МП «Рандеву», періоди роботи з з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.02.2016 по 28.02.2016, з 01.04.2016 по 30.09.2016, з 01.05.2018 по 03.05.2018 в ТОВ «Вітамін»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення права на призначення пенсії.
Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 07.07.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зокрема, у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993, з 03.04.1993 по 20.11.1994, у зв'язку із тим, що дані записи завірені печаткою УРСР; періоди роботи з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2016 у зв'язку з відсутністю сум нарахованої заробітної плати в Реєстрі; з 01.02.2016 по 28.02.2016 у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків в Реєстрі; з 01.05.2018 по 03.05.2018 у зв'язку з відсутністю суми нарахованої заробітної плати в Реєстрі.
Відповідачі, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головіне управління Пенсійного фонду у Київській області, надіслали відзиви на позовну заяву, у яких зазначили про те, що частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено право на призначення пенсії за віком з 01.01.2023 по 31.12.2023 після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 30 років. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. Згідно пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, право особи на призначення пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. За розрахунком відповідача , за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 30.06.2023 та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача становить 23 роки 3 місяці 7 днів (страховий стаж зараховано по 30.09.2020); з 15.01.1986 по 04.02.1993 в Республіканському тресті комплектування будівництва Мінліспрому УРСР- у зв'язку з відсутністю відомостей про всі реорганізації підприємства, запис про звільнення з роботи завірено печаткою зразка Української РСР; з 03.04.1993 по 20.11.1994 в МП "Рандеву"- у зв'язку з тим, що запис про звільнення з роботи завірено печаткою зразка Української РСР; в ТОВ "Вітамін": з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2016 - у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб); з 01.02.2016 по 28.02.2016 - відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб; з 01.05.2018 по 03.05.2018 в Київській міській дирекції АТ "Укрпошта" - у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб. Саме через відсутність необхідного страхового стажу ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішенням від 07.07.2023 №10405000360.
Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
Позивачка 30.06.2023 звернулась до Відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області у порядку екстериторіальності, яке своїм рішенням від 07.07.2023 №10405003600 відмовило у призначенні пенсії за віком. За розрахунком відповідача за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 30.06.2023 та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача становить 23 роки 3 місяці 7 днів (страховий стаж зараховано по 30.09.2020).
До страхового стажу ОСОБА_1 , згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , не зараховано періоди роботи: з 15.01.1986 по 04.02.1993 в Республіканському тресті комплектування будівництва Мінліспрому УРСР - у зв'язку з відсутністю відомостей про всі реорганізації підприємства, запис про звільнення з роботи завірено печаткою зразка Української РСР; з 03.04.1993 по 20.11.1994 в МП "Рандеву"- у зв'язку з тим, що запис про звільнення з роботи завірено печаткою зразка Української РСР; в ТОВ "Вітамін": з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2016 - у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб); з 01.02.2016 по 28.02.2016 - відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб; - з 01.05.2018 по 03.05.2018 в Київській міській дирекції АТ "Укрпошта" - у зв'язку з відсутністю нарахування заробітної плати в реєстрі застрахованих осіб.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.08.2023 №1000-0202-8/127539.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивача звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Щодо зарахування до страхового стажу позивачці періодів роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993, з 03.04.1993 по 20.11.1994, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993, з 03.04.1993 по 20.11.1994, у зв'язку з тим, що дані записи завірені печаткою УРСР.
Однак, належними та допустимими доказами, а саме трудовою книжкою, підтверджуються періоди роботи позивачки з 15.01.1986 (наказ №3-к від 16.01.1986) по 04.02.1993 (наказ №10-к від 29.03.1993), з 03.04.1993 (протокол засідання №10 від 03.04.1993) по 20.11.1994 (наказ №18 від 20.11.1994), а відтак і право позивачки на зарахування вказаних періодів до страхового стажу.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача у зв'язку з відсутністю в трудовій книжці у зв'язку з тим, що даний запис завірений печаткою УРСР, є безпідставними.
Отже, з огляду на наведене, суд вважає за необхідне зарахувати до стажу позивачки періоди роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993 та з 03.04.1993 по 20.11.1994.
Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2016, з 01.02.2016 по 28.02.2016, з 01.05.2018 по 03.05.2018, оскільки відсутні звітності про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду, суд зазначає таке.
Статтею 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Дані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом статті 1 цього Закону, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Пунктом 5 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Абзацами другим, третім другим пункту 4 розділу IV Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Суд зазначає, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності чи недостовірності даних про застраховану особу.
Відсутність посилання чи неточних записів у відомостях Реєстру застрахованих осіб не може бути підставою для невключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 по справі № 638/18467/15-а, від 29.03.2019 по справі № 548/2056/16-а, від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а.
У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці або індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Таким, чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1981: 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.04.2016 по 30.09.2016, з 01.02.2016 по 28.02.2016, з 01.05.2018 по 03.05.2018.
Так, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104050003600 від 07.07.2023 про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком з дати звернення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Прийняття рішення про призначення пенсії на пільгових умовах належить до повноважень відповідача.
Відповідно до Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційним повноваженням варто розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення у межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2).
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки відповідачем не здійснено належної перевірки страхового стажу позивачки, то, з метою належного захисту прав позивачки в даній частині позовних вимог, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу позивачки спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивачки від 30.06.2023 про призначення пенсії за віком та подані позивачем документи, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
При цьому, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Київській області не підлягають задоволенню, оскільки цим органом не порушено жодних прав позивачки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, - Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104050003600 від 07.07.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 15.01.1986 по 04.02.1993 в Укрлісмаркетинг (колишня назва - Укрліскомплект), період роботи з 03.04.1993 по 20.11.1994 в МП «Рандеву», періоди роботи з 01.05.2015 по 31.10.2015, з 01.02.2016 по 28.02.2016, з 01.04.2016 по 30.09.2016, з 01.05.2018 по 03.05.2018 у ТОВ «Вітамін» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ЄДРПОУ 21782461).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.