05 травня 2025 рокуСправа №160/6192/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/6192/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військових частини в/ч НОМЕР_2 щодо відсутності відповіді на рапорт від « 17» січня 2025 року щодо направлення на ВЛК ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 .
- зобов'язати військову частину в/ч НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт від « 17» січня 2025 року та надати відповідь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 щодо інформації про прийняте рішення про направлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 на експертне обстеження ВЛК і визначення його стану здоров'я і рівня придатності до в/с.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача. Позивач стверджує, що звернувся до відповідача з рапортом, який відповідач протиправно не розглядає, чим порушує права позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/6192/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6192/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
18 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що рапорт позивача йому не надходив, в зв'язку з чим бездіяльність щодо його розгляду відсутня.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В матеріалах справи наявний рапорт №1, датований 17.01.2025 року, в якому позивач порушує перед відповідачем питання направлення його на ВЛК та МСЕК.
Також в наявності фіскальний чек від 22.01.2025 року, відповідно до якого отримувачу «КОМАНД ВЧ НОМЕР_2 » направлено поштове відправлення №4900000234422, адреса: АДРЕСА_3 .
Також позивачем надано копію адвокатського запиту від 15.01.2025 року, в якому адвокат просить відповідача надати інформацію щодо рішення про результат розгляду рапорту позивача від 17.01.2025 року. Докази направлення адвокатського запиту відсутні.
Судом відповідно до відомостей з веб-порталу «https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html» встановлено, що поштове відправлення №4900000234422 повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання, отримане відправником 31.01.2025 року.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 року №40 (далі - Інструкція №40), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції №40, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.
Тобто, за змістом рапорт є зверненням громадянина у розумінні Закону №393/96-ВР, а саме - заява (клопотання).
Відповідно до ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Суд констатує, що рапорт позивача від 17.01.2025 року №1 відповідачем не отримувався, при цьому звертаючись до суду 25.02.2025 року позивач був обізнаний про цей факт, адже отримав повернутий конверт ще 31.01.2025 року. Тобто, позов подано щодо нерозгляду документу, який не був вручений та наразі перебуває у відправника (позивача).
Обґрунтування направлення рапорту на адресу в м. Дніпро відсутнє, при цьому адреса місцезнаходження відповідача - Луганська область. Адвокатський запит представника позивача згадує саме Луганську область як місцезнаходження відповідача. Тобто, позивач направив відповідачу документ за адресою, щодо якої відсутні підстави вважати, що відповідач використовує її в будь-який спосіб як належну йому.
Окрім цього, вміст такого відправлення при цьому не підтверджується жодним чином (опис вкладень відсутній). В свою чергу наданий адвокатський запит не містить жодних доказів його направлення, а тому не може вважатися відправленим. При цьому вимог щодо розгляду самого адвокатського запиту не заявлено.
Отже, поведінка відповідача в даній справі не має характеру протиправної, оскільки відповідач не отримував рапорт позивача, такі докази в матеріалах справи відсутні, в зв'язку з чим правовідносини щодо його розгляду не виникли як такі.
Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №280/10791/23.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.03.2025 року у справі №160/22026/24.
Враховуючи викладене, з врахуванням відсутності порушеного права позивача, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко