19 лютого 2025 рокуСправа №160/32780/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови, -
12.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті ПШ №076238 від 27.11.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн., за порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.11.2024 №076238 протиправно складена відносно позивача, як користувача транспортного засобу, що перевірявся та щодо якого зафіксовано порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних ТЗ, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, оскільки вказані порушення не відповідають дійсності, а транспортний засіб RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 не здійснював перевезень, а з 01.10.2024 по 02.10.2024 (включно) перебував на станції технічного обслуговування, а отже картка водія ОСОБА_1 не повинна була знаходитись в слоті тахографа. Крім того, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені цими нормами закону адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються саме до автомобільних перевізників. Водночас, позивач у даному випадку не є перевізником у розумінні абз.18 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та до нього не повинні були застосовуватися штрафні санкції на підставі оскаржуваної постанови, оскільки позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності, а є лише водієм транспортного засобу, що перевірявся. Таким чином, на думку позивача, відповідачі у даному випадку діяли без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення, відтак, оскаржувана постанова є необґрунтованою, не відповідає дійсності та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32780/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
14.01.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 27.11.2024 № 076238. Згідно акту, Акт № 089080 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2024, зокрема встановлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних ТЗ, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, відсутні документи, а саме: роздруківка при цифровому тахографі за 2.10.2024 (картка водія була поза слотом тахографа). У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: роздруківки при цифровому тахографі (картка водія була поза слотом тахографа). Пояснення водія про причини порушень: Я, ОСОБА_1 оставил автомобиль 1.10.24 на СТО для проведения тех.обслуживания. Согласно данних ОСОБА_2 трекеру авто проехало 2,5 км со ср.скоростью 3 км/ч и моточаси 2 ч 49 мин. Акт підписав. Копію отримав». Відповідачем було наголошено, що саме суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Щодо тверджень позивача, що він не є фізичною особою-підприємцем і не має статусу суб'єкта господарювання, відповідачем зазначено, що відсутність в особи статусу суб'єкта господарювання на момент вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути обґрунтованою підставою для скасування постанови у разі доведення, що автомобільним перевізником здійснювались вантажні чи пасажирські перевезення з порушенням законодавства про автомобільний транспорт. При цьому позивач в заяві, наданій відповідачу 12.11.2024 зазначає, що 04.09.2024 між Філімоновим С.В. (що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 укладено договір оренди транспортного засобу RENAULT з номерним знаком НОМЕР_3 , а також зазначає: «Отже, перевізник ОСОБА_3 не має жодного відношення до обставин події викладених в Акті № 089080 і не є суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ЗУ «Про автомобільний транспорт». Окрім того, представник позивача під час розгляду справи 27.11.2024 року заявив, що у спірному випадку саме ОСОБА_1 є перевізником, який здійснював перевезення вантажу на транспортному засобі RENAULT з номерним знаком НОМЕР_3 , що знаходиться в користуванні позивача на підставі договору оренди, а також представник позивача під час розгляду справи погодився з порушеннями, які вказані в акті №089080. Також наголошую на тому, що під час розгляду справи 27.11.2024 в присутності представника позивача було вивчено матеріали справи в тому числі, надані до зави позивача від 12.11.2024 додатки, а саме: договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01 листопада 2024 року та акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 03 листопада 2024 року, в якому зазначається, що відповідно до рахунку № 02/11/24 від 02 листопада 2024 року Виконавець здійснив відновлювальні роботи автомобіля Замовника. Крім того, відповідачем наголошено, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Непред'явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. Отже, враховуючи зазначене, саме позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак до нього правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі оскаржуваної постанови. Враховуючи вищевикладене, уважно дослідивши матеріали справи та надані пояснення, було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 076238.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 10.10.2024 №000042 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Тароненко В.В. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом а/д М-05 Київ-Одеса, під час проведення якої 17.10.2024 об 22 год. 45 хв. був перевірений транспортний засіб марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_6 ДАІ МВС-УВС)
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.10.2024 №089080, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних ТЗ, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, відсутні документи, а саме: роздруківка при цифровому тахографі за 2.10.2024 (картка водія була поза слотом тахографа). У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: роздруківки при цифровому тахографі (картка водія була поза слотом тахографа).
Відповідно до пояснень водія про причини порушень: «Я, ОСОБА_1 оставил автомобиль 1.10.24 на СТО для проведения тех.обслуживания. Согласно данних ОСОБА_2 трекеру авто проехало 2,5 км со ср.скоростью 3 км/ч и моточаси 2 ч 49 мин.»
Водій транспортного засобу з актом ознайомлений, про що свідчить його власний підпис у Акті від 10.10.2024 №000042.
Крім того, у вказаному Акті зазначено, що перевірений транспортний засіб марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 належить ОСОБА_3 , м. Дніпро, пр. Свободи, 89А, 1, 410.
11.11.2024 року Мазнєвим Д.Е. була направлена на адресу начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті заяву (вх. №44354/0/22-24 від 12.112024), в якій, зокрема, було зазначено, що зазначені в Акті №089080 порушення не відповідають дійсності , оскільки транспортний засіб RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 з 01.10.2024 по 02.10.2024 (включно) перебував на станції технічного обслуговування про що є відповідний акт виконаних робіт. Також підтвердженням того, що зазначений вище транспортний засіб 02.10.2024 не здійснював перевезень - є роздруківка при цифровому тахографі, де наявна піктограма яка позначає відсутність у авто RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 електроживлення 02.10.2024 року. Окрім того, 04.09.2024 між Філімоновим С.В. (що діяв на підставі довіреності від імені Скіпочки З.М.) та ОСОБА_1 укладено договір оренди транспортного засобу RENAULT, комерційний опис PREMIUM 460 DXI ідентифікаційний номер тз НОМЕР_8 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, тип спеціалізований вантажний сідловий тягач. Отже перевізник ОСОБА_3 не має жодного відношення до обставин події викладених в Акті №089080 і не є суб'єктом адміністративних правопорушень, передбачених ЗУ «Про автомобільний транспорт»
Також до вказаної заяви, ОСОБА_4 було додано наступні документи:копія договору оренди транспортного засобу RENAULT комерційний опис PREMIUM 460 DXI ідентифікаційний номер тз VF624JPA000006949; акт виконаних робіт, договір на ремонт ТЗ, роздруківка при цифровому тахографі за 02.10.2024.
Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Мазнєву Д.Е. було направлено повідомлення від 13.11.2024 №100511/25/24-24 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 27.11.2024 з 10:00 по 15:00 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.
27.11.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 , складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №076238, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статей 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №076238 від 27.11.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці 27.06.1979 у м. Женева ухвалила Конвенцію Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (далі - Конвенція № 153).
Статтею 1 вказаної Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до найманих водіїв, які працюють або на підприємствах, що займаються перевезеннями для третіх сторін, або на підприємствах, що перевозять вантажі чи пасажирів за свій рахунок на автомобілях, які використовуються професійно для внутрішніх чи міжнародних автомобільних перевезень товарів або пасажирів. Ця Конвенція застосовується також, якщо в ній не передбачено іншого, до власників транспортних засобів, зайнятих професійно автомобільними перевезеннями, та до членів їхніх сімей, які не отримують заробітної плати, коли вони працюють водіями.
Відповідно до частини третьої статті 10 Конвенції № 153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» від 25.01.2012 № 51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв;
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення № 340).
Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, перевірити дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.
Згідно з п.6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 2.5. розділу ІІ Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність. Окрім цього, згідно з пунктом 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (пункт 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра (пункт 2.8 Інструкції №385).
Умови використання тахографів наведено у розділі ІІІ Інструкції №385.
Так, за змістом пункту 3.1 Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокартита забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (уразі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до пункту 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, уся інформація щодо режиму праці та відпочинку водія має бути наявна у водія вантажного транспортного засобу у вигляді роздруківки чи картки водія (якщо на ТЗ встановлено цифровий тахограф), тахокарт (якщо на ТЗ встановлено аналоговий тахограф), бланку підтвердження діяльності (якщо водій не працював, виконував іншу роботу) має бути у водія на час проведення рейдової перевірки і бути в належній і доступній для перевірці формі.
11.10.2005 набув чинності Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» №2819-IV від 07.09.2005.
Крім цього, Європарламентом та Європейською Радою 15.03.2006 було прийнято Постанову (ЄС) № 561/2006 щодо гармонізації певного соціального законодавства, що стосується автомобільного транспорту та вносить змін до Постанови Ради (ЄЄС) №3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і відміняє Постанову Ради (ЄС) №3820/85. Цією постановою були визначені Правила щодо часу відпочинку та роботи водія, які набули чинності з 11.04.2007.
За вимогами таких Правил передбачено, щоб водії транспортних засобів завжди мали при собі і могли надати до перевірки реєстраційні листи за поточний тиждень і ті, які водій використовував в попередні 15 днів, картку водія, якщо вона у нього є, будь-який звіт складений від руки і роздруківку, зроблені впродовж поточного тижня і попередніх 15 днів (а з 1.01.2008 в обох випадках за поточний день і попередні 28 днів). В тому ж випадку, коли водій не має можливості надати вищевказані документи, він повинен надати супровідний лист (документ, про періоди часу, коли водій не керував транспортним засобом), форма якого розроблена та затверджена Рішенням Європейської Комісії від 12.04.2007.
Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.
При цьому, Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси.
Такі обставини можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.
За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем здійснено рейдову перевірку у відповідності до п. 15 Постанови № 1567, а саме, перевірено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як встановлено судом, відповідно до свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_7 транспортний засіб марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 перебуває у власності ОСОБА_3 .
04 вересня 2024 року між ОСОБА_5 , який дії за довіреністю, посвідченою 18.09.2023р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гойняк Г.В. за реєстром №1264 від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди транспортного засобу, згідно якого Орендодавець ( ОСОБА_3 ) передав, а Орендар ( ОСОБА_1 ) приймає в орендне тимчасове користування транспортний засіб автомобіль марки RENAULT комерційний опис PREMIUM 460 DXI ідентифікаційний номер тз НОМЕР_8 , колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, тип спеціалізований вантажний сідловий тягач та напівпричіп марки Кrоne, комерційний опим SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску.
Вищевказаний договір 04.09.2024 року посвідчено Гойняк Г.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2042.
Крім того обставина перебування вказаного транспортного засобу та причіпу у володінні ОСОБА_4 саме на підставі договору оренди транспортного засобу від 04.09.2024 року підтверджується й його заявою від направленою на адресу відповідача від 11.11.2024 року.
Також, щодо зауважень позивача, що він не є фізичною-особою підприємцем, а тому не може вважатися автомобільним перевізником, то суд враховує наступне.
Варто зазначити, що за визначенням, наведеним у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
В контексті наведеного, суд зазначає, що та обставина, що певна особа не є фізичною особою-підприємцем, не позбавляє її можливості здійснювати перевезення вантажів.
Враховуючи положення Закону №2344-ІІІ, автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, відсутність у позивача статусу суб'єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє його від відповідальності.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд доходить висновків, що станом на момент здійснення посадовими особами відповідача перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (17.10.2024) ОСОБА_4 був користувачем транспортного засобу марки RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 , зазначеного в акті перевірки від 17.10.2024 №089080 на підставі та в межах спірних правовідносин вважається автомобільним перевізником в розумінні статей 1, 48 Закону №2344-ІІІ, а відтак може бути суб'єктом відповідальності у розумінні приписів статті 60 Закону №2344-ІІІ
Матеріалами справи встановлено, що при здійсненні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено, що під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних ТЗ, п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, відсутні документи, а саме: роздруківка при цифровому тахографі за 2.10.2024 (картка водія була поза слотом тахографа). У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: роздруківки при цифровому тахографі (картка водія була поза слотом тахографа).
Так, позивачем як до суду, так і до відповідача були надані пояснення, що транспортний засіб RENAULT з номерним знаком НОМЕР_1 та причепом Кrоne з номерним знаком НОМЕР_2 з 01.10.2024 по 02.10.2024 (включно) перебував на станції технічного обслуговування, що підтверждується відповідним Договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 01.11.2024 року та Актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси.
Такі обставини, на думку суду, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.
Суд повторно наголошує, що Положення №340, яким передбачено, що водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, поширюється на спірні правовідносини.
Крім того, з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. При цьому, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Однак, лише до суду разом з позовною заявою, ОСОБА_4 було надано бланк підтвердження діяльності від 03.10.2024 року, відповідно до якого водій ОСОБА_4 протягом періоду з 5:00 год. 01.10.2024 року до 24:00 год. 02.10.2024 року виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом.
Таким чином, суд вважає, на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим інспектором обґрунтовано зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
Відтак зважаючи на зафіксовані в акті перевірки порушення, за наслідками розгляду справи відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову №076238 від 27.11.2024.
Також, помилковим є посилання позивача на те, що Положення №340 не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються під час надзвичайної ситуації воєнного характеру, оскільки на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.06.2024 у справі №440/5921/23 та від 19.09.2024 у справі №200/7080/23.
Так Верховний Суд зазначив, що системний аналіз положень пункту 1.4. Положення №340 свідчить, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення. При цьому, Законом №2344-ІІІ не передбачено винятків у частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов'язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час запровадження особливого правового режиму воєнного стану.
Верховний Суд враховуючи те, що воєнний стан вже триває більше двох років, дійшов висновку про безпідставність висновків судів попередніх інстанції щодо можливості невиконання автомобільними перевізниками такий довгий проміжок часу вимог законодавства щодо здійснення перевезень.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.
За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №076238 від 27.11.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна