13 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1144/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2025 №033050006115 про відмову у здійсненні перерахунку суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року на підставі довідки 10/02- 36 від 29.11.2024, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Волинській області (далі ТУ ДСА в Волинській області) на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24; зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок і виплату з 01 січня 2024 року суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 10/02 - 36 від 29.11.2024 і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Волинській області на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.24 р. У справі № 140/1368/24, (у відсотковому співвідношенні -54 %), з урахуванням фактично виплачених з 01.01.2024 сум щомісячного довічного грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24, ТУ ДСА України в Волинській області 16.12.24 видало довідку №10/02 - 36 від 29.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2024 - 3028 грн.
Позивач неодноразово зверталася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви долучала довідку №10/02 - 36 від 29.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням якого від 21.01.2025 №033050006115 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Підставою відмови зазначено, що оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди суддів, які працюють на відповідній посаді, з 01.01.2020 не відбулося, то законодавчі підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Позивач зазначає, що має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки виданої ТУ ДСА України в Волинській області на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24, яка відповідає додатку № 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1.
Вважає рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.01.2025 №033050006115 протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв'язку із чим просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ в Хмельницькій області просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції вказала, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402-VIIІ.
Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIIІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно статті 135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до вимог частини третьої статті 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді, зокрема, судді апеляційного суду складає 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти в залежності від кількості населення у населеному пункті, в якому суддя здійснює правосуддя.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що має право на обчислення розміру суддівської винагороди судді, визначеного із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, проте позивачкою не взято до уваги статтю 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою за 2024 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні, відтак вимоги позивачки є безпідставними, та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 з 19.01.2022 є суддею Ковельського міськрайсуду Волинської області у відставці, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 11).
З 20.01.2022 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України у Волинській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, що набрало законної сили 18.11.2024, визнано протиправними дії ТУ ДСА України у Волинській області щодо відмови позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді станом на 01.01.2024виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3 028 гривень; зобов'язано ТУ ДСА України в Волинській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3 028 гривень (а.с. 12-16).
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі № 140/1368/24 , ТУ ДСА України в Волинській області 16.12.2024 видало позивачу довідку 10/02-36 від 29.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір суддівської винагороди в довідці розраховано, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 - 3 028 гривень.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви долучила довідку 10/02-36 від 29.11.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці ( у якій посадовий оклад - 90840, 00 грн, доплата за вислугу років - 72672, 00 грн) (а.с.17).
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням якого від 21.01.2025 №033050006115 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В оскаржуваному рішенні вказано, що оскільки базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного суду з 01.01.2020 не змінювався та становить 2102, 00 грн, то законодавчі підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні (а.с.20).
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправним, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом України від 02.06.2016р. №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 статті 142 Закону 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.б ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання суд ді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України "Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме: "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми 4.1 ст.135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій і статус суддів.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст.130 Конституції України.
Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV (далі Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Законів України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “;Про Державний бюджет України на 2023 рік» та “;Про Державний бюджет України на 2024 рік», також встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, в той час як прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 становить 2481 гривень, з 1 січня 2023 - 2684 гривень, з 1 січня 2024 - 3028 гривень.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закони України “Про Державний бюджет України…» за 2021-2024 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а, від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону №1982-IX та ст.7 Закону №2710-IX, є неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, тому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.07.2023 по справі №240/3795/22.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з огляду на викладене, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку зі зміною розміру грошової винагороди судді з 21.01.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 (далі - Порядок №3-1) встановлює перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з п.1, 6-9 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч.4 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.27 Закону України “Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судці Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через веб-портал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).
Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права, на відповідний перерахунок.
Таким чином, описаний механізм зумовлює обов'язок територіального органу пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судці.
Судом встановлено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2024 у справі №140/1368/24, яке набрало законної сили 18.11.2024, ТУ ДСА в Волинській області видало позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29.11.2024 №10/02-36.
ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 29.11.2024 №10/02-36 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці .
Відтак, у відповідача виник обов'язок щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви позивача.
Однак, рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.01.2025 №033050006115 позивачу протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА в Волинській області.
За викладених вище обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 29.11.2024 №10/02-36, виданої ТУ ДСА в Волинській області, а рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.01.2025 №033050006115 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 29.11.2024 №10/02-36, виданої ТУ ДСА в Волинській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності та обгрунтованості оскаржуваного рішення від 21.01.2025 №033050006115, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, що підтверджується квитанцією від 03.02.2025 (а.с.6).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.01.2025 №033050006115 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки № 10/02-36 від 29.11.2024, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Волинській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат сум щомісячного довічного грошового утримання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, код ЄДРПОУ 21318350).
Суддя Т.М. Димарчук