м. Вінниця
14 травня 2025 р. Справа № 120/16331/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю допущеною з боку відповідача бездіяльності щодо не розгляду рапорту від 01.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 та підп. "г" п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за сімейними обставинами.
Ухвалою від 13.12.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби на підставі абз. 11 п. 3 ч. 12 та підп. "г" п. 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" не було долучено належного документу на підтвердження того, що інвалідність була встановлена його дружині саме внаслідок відсутності одного з парних органів.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.11.2024 №1551/РВЗ.
01.10.2024 ОСОБА_1 подав до Командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт на звільнення з військової служби у запас на підставах абзацу 11 пункту 3 частини 12 та підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів.
08.11.2024, на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.11.2024, представником позивача був надісланий адвокатський запит Командиру військової частини НОМЕР_1 , для отримання інформації щодо стану розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.10.2024.
Проте, за твердженнями сторони позивача, станом на 02.12.2024 відповіді щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби від 01.10.2024, а також відповіді на адвокатський запит від 08.11.2024 не отримано.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача в частині не розгляді рапорту від 01.10.2024, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
В свою чергу, статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
Так, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з абзацом 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
В ході судового розгляду встановлено, що рапорт позивача від 01.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів) на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 № 2232-XII військовою частиною НОМЕР_1 розглянутий не був, що, у свою чергу, вказує на протиправну бездіяльності суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Жодних доказів на спростування вищезазначеного матеріали справи не містять, відповідачем не повідомлено, а наявні на долученій до відзиву на позовну заяву копії рапорту позивача відмітки посадових осіб відповідача "Без реалізації" не можуть свідчити про наданням обґрунтованої відмови у задоволенні поданого військовослужбовцем рапорту.
Крім того, оцінюючи наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що позивачем до рапорту від 01.10.2024 не було долучено належного документу на підтвердження того, що інвалідність була встановлена його дружині саме внаслідок відсутності одного з парних органів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивачем до рапорту від 01.10.2024, окрім іншого, було додано довідку Гайсинської міжрайонної МСЕК Серії 12ААА №579355 від 27.02.2017, зі зміст якої підтверджує встановлення дружині позивача ОСОБА_2 третьої групи інвалідності безстроково, а також індивідуальну програму реабілітації інваліда №367 від 27.02.2017, видану Гайсинським міжрайонним МСЕК, в якій в пункті 11 «Клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10 значиться «№11 Захворювання внутрішніх органів. Єдина права нирка 2005 рок - лівобічна нефректомія із приводу гідронефрозу».
Отже, перелік зазначених вище документів, доданих позивачем до рапорту від 01.10.2024, дає можливість чітко встановити причинний зв'язок між встановленням дружині військовослужбовця третьої групи інвалідності та відсутністю в останньої парного органу (нирки).
При цьому суд акцентує увагу на тому, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапортів позивача належить до виключної компетенції відповідача.
Наведене підтверджує допущення військовою частиною протиправної бездіяльності щодо нерозгляду такого рапорту.
Згідно з Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
За приписами статті 245 КАС України у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Отже, зважаючи на викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби є передчасним та виходять за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість заявлених позовних вимог, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 01.10.2024 про його звільнення з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів) та зобов'язавши відповідача розглянути такий рапорт з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 01.10.2024 про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейним обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.10.2024 про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейним обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна