про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
14 травня 2025 р. Справа № 120/16275/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.
Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю прийнятих податкових повідомленнь-рішеннь від 29.04.2024 за № 0154322405 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 157843,27 грн; від 29.04.2024 за № 0154412405 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 13153,61 грн; від 29.04.2024 за № 0154382405 про застосування штрафної санкції на суму 340 грн.
Ухвалою від 11.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд залишив адміністративний позов без руху та зазначив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а саме - строк звернення до суду сплив 22.08.2024. При цьому, до суду позивач звернувся лише 05.12.2024. Крім того, позивачеві необхідно було сплатити судовий збір.
20.12.2024 у своїй ухвалі Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, якими він пояснював причини пропуску строку звернення до суду, а тому повернув позовну заяву з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
14.04.2025 судом апеляційної інстанції прийнято постанову, якою скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2024, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
06.05.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку клопотанню про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Так, частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України.
З її змісту встановлено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши правовий висновок, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України.
Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому, надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов'язання стають неузгодженими. У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
З огляду на вказане, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому такий строк визначається пунктом 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України.
З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що до податкових повідомлень-рішень Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:
- шість місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;
- три місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;
- один місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви позивач 05.12.2024 звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2024 за № 0154322405 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 157843,27 грн.; від 29.04.2024 за № 0154412405 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 13153,61 грн.; від 29.04.2024 за № 0154382405 про застосування штрафної санкції на суму 340 грн.
Позивачем щодо вказаних податкових повідомлень - рішень проводилася процедура адміністративного оскарження, за наслідками якої рішеннями ДПС України від 11.07.2024 за № 219216/99-00-66-01-03-06, 2123116/99-00-06-01-03-06, 16199-00-06-01-03-06 ДПС України, скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняті податкові повідомлення - рішення без змін.
Зазначені рішення Державна податкова служба України 11.07.2024, направила за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , а саме: три рекомендовані поштові відправлення із рішеннями про результати розгляду скарг за № 21292/6/99-00-06-01-03-06; 21231/6/99-00-06-01-03-06 21241/6/99-00-06-01-03-06, які в свою чергу були врученні особисто 22.07.2024, про що свідчить відомості за трекінг номером національного оператора поштового зв'язку "Укрпошта".
Отже, в даному випадку слід враховувати, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати місячний строк звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Однак, адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень подано до Вінницького окружного адміністративного суду 05.12.2024, тобто поза межами встановленого місячного строку.
При цьому твердження позивача, викладені в заяві від 19.12.2024, про те, що станом на 11.07.2024 ОСОБА_1 не був обізнаний зі змістом рішень, ухвалених відповідачем за його скаргою, а тому не мав можливості звернутися до суду в межах строку, тобто до 11.08.2024, не знаходять підтвердження. Крім того, позивач посилається на ще одну поважну причину пропуску строку звернення до суду - введення з лютого 2022 року воєнного стану в Україні. У зв'язку з цим у позивача, як і в інших громадян України, змінився звичний спосіб життя: постійні повітряні тривоги, відсутність стабільного електропостачання, загроза ракетних ударів на території проживання позивача - усе це, на його думку, є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що 22.07.2024 позивач особисто отримав три рекомендовані відправлення від Державної податкової служби України, які містили прийняті рішення за результатами розгляду його скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи конвертами. Суд акцентує увагу, що за трекінг-номерами національного оператора поштового зв'язку "Укрпошта" встановлено особисте отримання зазначених листів.
Отже, як було зазначено й в ухвалі від 20.12.2024, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду становить один місяць з моменту отримання листа, тобто з моменту, коли позивач міг дізнатися про порушене право - 23.07.2024, а не з моменту прийняття рішення - 11.07.2024. Відповідно, строк звернення до суду сплив 23.08.2024.
Таким чином, зазначене твердження позивача про неможливість звернення до суду до 11.08.2024 суд визнає неповажним та необґрунтованим.
З приводу зазначеного твердження, що на території України з 2022 року введено воєнний стан, суд зазначає наступне.
Твердження позивача про неможливість своєчасного звернення до суду у зв'язку з введенням воєнного стану на території України не є обґрунтованим, зважаючи на наступне.
По-перше, воєнний стан в Україні був запроваджений ще у лютому 2022 року та діє упродовж тривалого часу, що не є раптовою чи надзвичайною обставиною для позивача станом на липень-серпень 2024 року. За цей час суди продовжували здійснювати правосуддя, а громадяни - реалізовувати своє право на звернення до суду.
По-друге, відсутні будь-які належні докази, що саме у період з моменту отримання позивачем оскаржуваних рішень (22.07.2024) до дати спливу строку звернення до суду (23.08.2024) у нього були об'єктивні перешкоди для підготовки та подання адміністративного позову. Зокрема, не подано доказів щодо неможливості доступу до електронних сервісів, порушення функціонування поштового зв'язку або обмеження пересування, що прямо завадили поданню позову.
По-третє, наявність воєнного стану не звільняє особу від обов'язку дотримання процесуальних строків, якщо інше прямо не передбачено законом. Статті Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм, які б автоматично продовжували строки звернення до суду у зв'язку з воєнним станом, без підтвердження конкретних обставин, що перешкоджали здійсненню відповідних дій.
Таким чином, загальні посилання на воєнний стан не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду без належного доказового обґрунтування, а відповідне твердження позивача слід визнати безпідставним.
У зв'язку із зазначеним, слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.04.2020 по справі № 440/3092/19.
За таких обставин, суд визнає неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому зазначити інші причини пропуску строку та надати відповідні докази на підтвердження даного факту.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст.121 КАС України). Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч.6 ст.121 КАС України).
Окрім того суд вважає за належне зазначити, що дата винесення ухвали обумовлена перебуванням головуючої судді у відпустці з 05.05.2025 по 12.05.2025.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Продовжити строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково десять днів з дати отримання копії ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом: надання обґрунтованого клопотання з доказами на підтвердження про поновлення провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна