“08» травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та начальника Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_7 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Секретарка Кривоозерського району Миколаївської області, відбуває покарання у Державній установі «Казанківська виправна колонія (№93)».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2024 року задоволено подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про звільнення від покарання та пом'якшення покарання відносно засудженого ОСОБА_6 .
Звільнено ОСОБА_6 від покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду від 04.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України.
Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та остаточно визначено покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 днів.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати.
Прокурор ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, 72 КК України, з урахуванням невідбутого покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022, вважати ОСОБА_9 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 10 днів.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Засуджений ОСОБА_6 , не наводячи доводів, вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просить справедливо розглянути його справу.
Прокурор ОСОБА_8 вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та визначено остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
Апелянт зазначив, що згідно вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024, ОСОБА_10 04.03.2023 здійснив крадіжку грошових коштів в сумі 89,90 грн., 220 грн., 415 грн., 44,70 грн. та 769,70 грн., що складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення. Тому ОСОБА_10 підлягає звільненню від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, призначеного вказаним вироком.
Вказав, що вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 10 днів.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 ОСОБА_11 призначено покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком 2 роки.
Зазначив, що з урахуванням вироків Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та 04.01.2024, а також необхідності звільнення ОСОБА_9 від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024, максимальний строк покарання, який підлягає до відбуванню засудженим ОСОБА_12 , не міг перевищувати 3 роки 10 днів позбавлення волі.
Також додав, що оскаржуваною ухвалою прийнято рішення про призначення ОСОБА_11 покарання, що не відповідає вимогам ст. 537 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» звернувся до суду з поданням, у якому просив вирішити питання про приведення вироків Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та від 04.01.2024 щодо ОСОБА_6 у відповідність із вимогами діючого законодавства.
В поданні вказано, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким збільшені межі застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень щодо викрадення чужого майна. Зокрема, ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом першої інстанції встановлено наступне:
- вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 ОСОБА_10 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 10 днів. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання у зв'язку із випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки;
- вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
Суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 від покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду від 04.01.2024 за ст. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна караність діяння.
Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 днів.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, про що свідчить розписка, що надійшла на адресу суду. Заяву про бажання брати участь в судовому засіданні не подавав.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
У зв'язку з вказаними змінами у законодавстві, Начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» звернувся до суду з поданням, у якому просив вирішити питання про приведення вироків Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 щодо ОСОБА_6 у відповідність із вимогами діючого законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Первомайського міського суду Миколаївської області від 14.03.2022 ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 10 днів.
Згідно цього вироку, в середині травня 2018 року, ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_13 майнову шкоду на суму 4 428,90 грн.
Крім того, 05.11.2018 ОСОБА_6 , перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_14 .
За вищевказаним вироком на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Вироком Первомайського міського суду Миколаївської області від 04.01.2024, ОСОБА_6 засуджений: за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки; за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України до за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
Вирок набрав законної сили 06.02.2024.
Засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання в ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93). Початок строку: 20.10.2023, кінець строку: 20.12.2028, який він відбуває в ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)».
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 набув чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 1статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня 2018 року становить 1 762 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення (травень 2018 року) ОСОБА_6 діяння, за яке він засуджений вироком Первомайського міського суду Миколаївської області від 14.03.2022, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 1 762 грн.
Водночас, вартість викраденого майна, що встановлена вищевказаним вироком суду, за епізодом від травня 2018 року становила 4 428,90 грн.
Таким чином, виходячи з розміру вартості викраденого в травні 2018 року засудженим ОСОБА_6 майна (4428,90 грн), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що усунення кримінальної караності вчиненого ОСОБА_6 наведеного вище діяння за епізодом від травня 2018 року за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 за законом № 3886-IX не відбулося.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року становить 2 684 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення (березень 2023 року) ОСОБА_6 діянь, за які він засуджений вироком Первомайського міського суду Миколаївської області від 04.01.2024, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 2 684 грн.
Таким чином, виходячи з розміру вартості викраденого в березні 2023 року засудженим ОСОБА_6 майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо усунення кримінальної караності вчиненого ОСОБА_6 діянь за епізодами від 04.03.2023 на суму 89,90 грн., 220 грн., 415 грн., 44,70 грн. та 769,70 грн. відповідно, що складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення ОСОБА_6 від покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 за ст. 4 ст. 185 КК України.
Судом першої інстанції постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 10 днів.
Разом з тим, під час приведення вищевказаних вироків у відповідність до вимог діючого законодавства, при визначенні остаточного покарання, яке слід відбути засудженому ОСОБА_6 на підставі ст. 71 КК України, суд першої інстанції допустився помилки.
З урахуванням вироків Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022 та від 04.01.2024, а також необхідності звільнення ОСОБА_9 від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024, строк покарання, який підлягає відбуттю засудженим ОСОБА_12 , визначено невірно.
Оскільки остаточне покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.01.2024 визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.03.2022, то остаточне покарання, яке необхідно відбути ОСОБА_6 слід визначити за тим самим принципом.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 424, ч. 1 п. 13 ст. 537 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Апеляційну скаргу начальника Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 січня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України звільнити на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 січня 2024 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням невідбутого покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 березня 2022 року, вважати ОСОБА_9 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3