14.05.25
22-ц/812/789/25
Справа № 481/2051/24 Головуюча у 1-й інстанції Вжещ С. І.
Провадження № 22ц/812/789/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
14 травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої - судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Самчишиної Н. В.,
розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
(надалі - ГУ ПФУ в Миколаївській області )
на заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Вжещ С. І. у приміщенні суду в місті Новий Буг Миколаївської області о 10 годині 30 хвилині зі складанням повного судового рішення, у справі
за позовом
ГУ ПФУ в Миколаївській області до ОСОБА_1
про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,
У лютому 2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 4 027 грн 63 коп. надміру виплаченої пенсії за період з 7 червня 2024 року по 30 червня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідачу, після звільнення зі служби призначено пенсію за вислугу років.
Однак, 7 червня 2024 року ОСОБА_1 знову влаштувався на роботу у якості молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)», внаслідок чого одночасно отримав і пенсію, і заробітну плату за місцем роботи. За таких обставин, виплачена пенсія підлягає поверненню відповідачем з підстав, визначених статтею 1212 ЦК України, як набута без достатньої правової підстави.
Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не подано.
Заочним рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 березня 2025 року позов ГУ ПФУ в Миколаївській області залишено без задоволення.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав, що підстав для повернення пенсії немає, оскільки відповідач діяв добросовісно, повідомивши про своє працевлаштування орган пенсійного фонду.
В апеляційній скарзі позивач ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на те, що заочне рішення суду є ухваленим з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Обґрунтовуючи доводи скарги послався на ті ж самі обставини, які наведені ним у позовній заяві, поданій до суду, зокрема, надання відповідачем фонду відомостей про своє працевлаштування з порушенням десятиденного строку за обов'язком надання таких відомостей.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 4 квітня та 29 квітня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи із наступного.
При вирішенні справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звільнений зі служби у запас та йому призначена пенсія за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.17-21).
Наказом від 6 червня 2024 року №266/ОС-24 ОСОБА_1 знову прийнято на службу на посаду молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» з 7 червня 2024 року (а.с.23).
При призначенні/перерахунку пенсії 19 червня 2024 року відповідачем до ГУ ПФУ в Миколаївської області подана заява №180 відповідної форми, у якій ОСОБА_1 повідомив органи фонду, що працює, та дана обставина врахована за протоколом у пенсійній справі №1406011733 (а.с.18-22).
У подальшому, а саме 2 липня 2024 року ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснило розрахунок пенсії ОСОБА_1 за уточненням роботи пенсіонера, внаслідок чого визначила виплати за червень 2024 року в сумі 1 006 грн 91 коп. правильно нарахованими, а в іншій частині - в сумі 4 027 грн 63 коп., як надміру виплачену та таку, що підлягає поверненню державі, та з 1 серпня 2024 року припинила виплату пенсії (а.с.17-18).
Листом від 26 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило відповідача, що у зв'язку із зарахуванням його на роботу, пенсійні виплати йому припинено з 1 серпня 2024 року і відсутні підстави для подальшої виплати пенсії. Наявна переплата пенсії за період з 7 по 30 червня 2024 року в розмірі 4 027 грн 63 коп. підлягає поверненню.
Так, положеннями частинам 1 і 2 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регламентований обов'язок осіб, яким призначена пенсія у відповідності до норм цього Закону, із зобов'язанням повідомляти органи пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі ж невиконання цього обов'язку та одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Зокрема, у відповідності до частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Втім, у справі, що знаходиться на перегляді, судом першої інстанції правильно встановлено, що під час нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 повідомлено органи пенсійного фонду про своє працевлаштування шляхом подачі заяви відповідного зразка. Тобто відповідачем виконано покладений на нього частинами 1 і 2 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов'язок, за яким пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
За змістом статей 1212, 1215 ЦК України особа, яка набула майно (гроші) або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому його майно (гроші). Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Не підлягає поверненню безпідставно набута пенсія у випадку, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення наведених норм закону також дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті з відповідача за умови зловживань з його боку або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату, і у разі недобросовісності зі сторони набувача.
Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.
До подібних висновків щодо застосування статті 1215 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постановах від 22 січня 2014 року № 6-151цс13, та від 2 липня 2014 року № 6-91цс14. Ці висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).
При цьому, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, то зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів у їх сукупності.
В той же час рахункових помилок при визначенні сум пенсії ОСОБА_1 не встановлено, як не встановлено надання ОСОБА_1 недостовірних відомостей з метою призначення та отримання пенсії чи зловживання таким правом, або не повідомлення ним органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну її розміру або припинення виплати пенсії. Навпаки, звертаючись за призначенням пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 повідомив про своє працевлаштування, що в свою чергу, підтверджено позивачем при визнанні обґрунтованого нарахування йому пенсії за період 1 по 7 червня 2024 року в розмірі 1 006 грн 91 коп. та не доведено, що після отримання фондом від нього заяви від 19 червня 2024 року, фонд не зміг провести її належний перерахунок під час здійснення відповідної виплати за червень 2024 року.
Самі доводи позивача щодо визначення подачі заяви ОСОБА_1 за пропуском 10ти денного строку, як ознаки недобросовісної поведінки пенсіонера, не є слушним, оскільки призначення, перерахунок та обставини щодо зміни виплати пенсії відповідача, а також порядок подачі ним відповідних заяв до органів пенсійного фонду урегульовані положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При тому порядок та підстави повернення пенсіонером надміру виплаченої пенсії, що визначено вже у частинах 1 та 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пов'язуються виключно з недобросовісними діями пенсіонера та не мають визначення строків таких дій. В той же час, представник позивача до встановлених судом правовідносин намагається застосувати положення статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо прав та обов'язків застрахованої особи за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, якими на таку особу покладаються обов'язки з повідомлення у 10-ти денний строк про зміну статусу застрахованої особи, який стосується персональних даних та виїзду за межі країни, і не стосується виконання особою, якій призначено пенсію за вислугу років, обов'язку, визначеного частинам 1 і 2 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Інших обставин щодо підстав призначення пенсії, періоду її отримання тощо позивачем ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не наведено та за допомогою належних доказів не доведено.
Отже, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки тих доказів, які надані виключно самим позивачем, та обставин справи, які належним чином встановлені судом на підставі наданих фондом доказів, та ретельно досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а заочне рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 4 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, починаючи з дати складення її повного тексту.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
Н. В. Самчишина