14.05.25
22-ц/812/843/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 487/108/25
Номер провадження 22-ц/812/843/25 Cуддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
14 травня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою
Миколаївської загальноосвітньої санаторної
школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді - Кузьменка В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області) до Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу,
У січні 2025 року Державна екологічна інспекція Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області) звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради 42 850 грн шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 14 вересня 2023 року виявлено факт адміністративного та цивільно - правового характеру у вигляді самовільного пошкодження 16 зелених насаджень до неприпинення росту в межах населеного пункту м. Миколаїв, вул. Курортна, буд 14- а на території Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради, а саме дерев породи «Тополь», діаметром у корі біля шийки кореня 85 см, 60 см, 45 см, 70 см, 78 см, 70 см, 70 см, 78 см, 70 см, 54 см, 40 см, 70 см, 87 см, 64 см, 80 см, 87 см без відповідного дозволу. Дане правопорушення було зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення № 000184 від 14 вересня 2023 року. В подальшому, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення№ 000184 від 14 вересня 2023 року та притягнуто директора навчального закладу ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В судовому порядку вказана постанова не оскаржувалась. Згідно платіжної інструкції № 0.0.32223668707.1 від 27 вересня 2023 року, ОСОБА_2 добровільно сплатила штраф у розмірі 1 020 грн.
Разом з тим, в результаті протиправних дій відповідача, які виразилися в незаконній порубці зелених насаджень до ступеня припинення росту, спричинено державі в особі Інспекції шкоду в розмірі 42 850 грн, яка є матеріальною шкодою, завданою державним, громадським інтересам, навколишньому природному середовищу, в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання зелених насаджень.
У відзиві на позов, відповідач посилаючись на необґрунтованість вимог позовної заяви, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У відповіді на відзив, представник позивача посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів відзиву, просив про задоволення позову.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2025 року позовну заяву позовну заяву Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) до Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступеня №7 Миколаївської обласної ради про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, задоволено. Стягнуто з Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступеня №7 Миколаївської обласної ради шкоду суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна у розмірі 42850 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що розрахунок розміру шкоди проведено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міста та інших населених пунктах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 08.04.1999 року. Натомість відповідачем не надано заперечень на спростовання вказаного розрахунку. А також, на час розгляду справи суду не надано даних про відшкодування шкоди відповідачем, що свідчать про її не відшкодування. За таких обставин, судом встановлено, що завдана шкода, у розмірі 42 850 грн підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Миколаївська загальноосвітня санаторна школа - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, а також на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не конкретизовано в чому саме виявилось порушення природоохоронного законодавства, відповідальність за яке передбачено ст. 153 КУпАП, а просто перераховано норми законів, які не вказують на конкретику та будь - які посилання на порушення саме відповідачем ст. 153 КУпАП. Також простежуються розбіжності між протоколом № 000184 від 14 вересня 2023 року та постановою про накладання адміністративного стягнення № 000184 від 15 вересня 2023 року. Крім того, на думку відповідача, позивачем невірно визначений суб'єкт адміністративного проступку, а також невірно встановлена особа, яка має відповідати за можливі порушення норм природоохоронного законодавства при обрізці дерев на вказаній території.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Барчук Н.В., було складено протокол №000184 про адміністративне правопорушення від 14.09.2023 року відносно директора освітнього закладу ОСОБА_1 про те, що на території АДРЕСА_1 на території Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступеня №7 Миколаївської обласної ради здійснено пошкодження до ступеня припинення росту 16 зелених насаджень до неприпинення росту дерев породи "Тополь", діаметром у корі біля шийки кореня 85 см, 60 см, 45 см, 70 см, 78 см, 70 см, 70 см, 78 см, 70 см, 54 см, 40 см, 70 см, 87 см, 64 см, 80 см, 87 см без відповідного дозволу.
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.09.2023 року №000184 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу Яскурницьким В.І. директора навчального закладу Макарову Г.О. було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в сумі 510 грн.
Інформації щодо оскарження зазначеної постанови матеріали справи не містять.
Із розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , в наслідок пошкодження до ступеня припинення росту 16 дерев породи «Тополя» за адресою: м. Миколаїв, вул. Курортна, буд. 14-А на території Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступеня №7 Миколаївської обласної ради вбачається, що розмір шкоди, заподіяної в наслідок пошкодження до ступеня припинення росту 16 дерев породи «Тополя» складає 42 850 грн.
Зазначений розрахунок, здійснено відповідно до Постанови КМУ від 08.04.1999 №559 «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», який відповідно до наявних документів в матеріалах справи відповідачем не оспорювався.
На адресу Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступеня №7 Миколаївської обласної ради 04.10.2023 року (м. Миколаїв, вул. курортна, буд. 14-А) Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було надіслано претензію на відшкодування шкоди на загальну суму 42850 грн.
Відповідачем кошти сплачені не були у зв'язку з чим розмір невідшкодованої суми виплат складає 42850 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області) належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Між тим, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна екологічна інспекція південно - західного округу (Миколаївська та одеська області) є юридичною особою з організаційно-правовою формою - орган державної влади. Основним видом економічної діяльності є -84.11 Державне управління загального характеру.
Також, за відомостями з вказаного реєстру Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради є юридичною особою з організаційно-правовою формою - комунальна організація (установа, заклад) із зареєстрованим видом діяльності: 85.31 загальна середня освіта.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між двома юридичними особами та стосується відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна.
Отже, враховуючи суб'єктний склад даного спору та предмет спору, колегія суддів вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст. 125 Конституції), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкових висновків про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.
Положеннями статті 370 ЦПК України передбачений порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Отже, судове рішення у цій справі підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судового рішення статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз'яснює позивачу про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Крім того, колегія вважає за можливе роз'яснити учасникам справи, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі наявності підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», а саме: у разі закриття (припинення) провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст. 255, 256, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом Державної екологічної інспекції Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області) до Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи - інтернат I-III ступенів № 7 Миколаївської обласної ради про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу - закрити.
Роз'яснити Державній екологічній інспекції Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області), що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів. Протягом десяти днів з дня отримання копії постанови Державна екологічна інспекція Південно - Західного округу (Миколаївської та Одеської області) має право звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 14 травня 2025 року.