Справа № 127/9336/24
Провадження № 22-ц/801/1175/2025
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.
Доповідач:Сопрун В. В.
14 травня 2025 рокуСправа № 127/9336/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Панасюка О.С.,
за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1 , представника ВЧ НОМЕР_1 - Борщевської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/9336/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2025 року, яке ухвалила суддя Шаміна Ю.А. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 18 березня 2025 року,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який мотивував тим, що він відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 жовтня 2018 року №167 на підставі написаної власноруч заяви від 18 жовтня 2018 року був прийнятий на роботу та призначений на посаду старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів з 26 жовтня 2018 року, про що є запис у трудовій книзі.
05 січня 2024 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1ад до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до пункту 3 статті 40, статті 147 Кодексу законів про працю України.
Підставами звільнення наведено те, що ним допущено систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме, неодноразове запізнення на роботу та порушення розпорядку дня військової частини, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2022 року №99, що підтверджено отриманими від військової частини НОМЕР_2 скріншотами стоп-кадрів камер відео нагляду військового містечка № НОМЕР_3 та свідченнями очевидців з урахуванням раніше застосованого дисциплінарного стягнення «догана» оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 грудня 2023 року №22ад, та враховуючи попередню роботу працівника.
Позивач вважає, що визначена відповідачем підстава для звільнення не узгоджується із визначеними нормами діючого законодавства, адже трудовий договір між відповідачем та позивачем в порушення норм діючого законодавства у письмовій формі не укладено, а зі змістом колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку позивача ознайомлено не було. Вказує, що відповідачем довільно було змінено зміст нормативно-правового акту (ч. 3 ст. 40) та у підставах для звільнення вказано власну редакцію статті. Посилання відповідача на те, що під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ним було враховано раніше застосоване дисциплінарне стягнення «догана», оголошене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 грудня 2023 року №22а, та враховано попередню роботу працівника не узгоджується із нормами діючого законодавства, адже за наявні на думку відповідача порушення, що лягли в основу накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, позивач вже поніс відповідальність, а посилання на «попередню роботу працівника» є незрозумілим з тих підстав, що не вказано, які саме порушення допускав позивач у своїй роботі.
Позивач вважає, що посадові обов'язки ним виконувалися належно, при тому, що із власною посадовою інструкцією вій не був ознайомлений, а відтак посилання відповідача не узгоджуються з дійсністю. Також позивач вказує на порушення відповідачем положень статті 43 КЗпП України стосовно згоди виборного органу первинної профспілкової організації на його звільнення. Крім того, при зверненні до суду з даним позовом позивачем заявлено про поновлення строків звернення до суду, зважаючи, що у визначенні строки позивач попередньо звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, однак ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №120/1290/24 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення та поновлення на роботі та роз'яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Таким чином, позивач просив суд поновити йому строк звернення до суду з цим позовом. Поновити його на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів у Військовій частині НОМЕР_1 . Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2025 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів у Військовій частині НОМЕР_1 .
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 273641,13 грн без утримання податку і інших обов'язкових платежів за період з 06 січня 2024 року до дня ухвалення судового рішення - 13 березня 2025 року.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави 3947,61 грн судового збору
Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно та не всебічно розглянуто справу, не досліджено наявні в матеріалах справи докази, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 просила скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час трудової діяльності позивача у Військовій частині НОМЕР_1 , мали місце систематичні невиконання ОСОБА_1 обов'язків покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме порушення встановленого розпорядку для Військової частини НОМЕР_1 . Отже, вважає, що звільнення позивача на підставі п.3 ст.40, ст.147 КЗпП є законним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1ад від 05 січня 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 », у вигляді звільнення, є незаконним, а тому позивач підлягає поновленню на роботі. Крім того, за період з 06 січня 2024 року по 13 березня 2025 року, з урахування положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також суд прийшов до висновку, що позивачем підтверджено поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, тому він підлягає поновленню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на підставі його заяви (вх. №2677 від 23 жовтня 2018 року) прийнято на роботу та призначено з 26 жовтня 2018 року на посаду штурмана-інструктора відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів.
20 грудня 2019 року представником трудового колективу військової частини НОМЕР_1 прац. ЗСУ ОСОБА_2 погоджено та командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про організацію служби військ та бойового навчання на 2022 навчальний рік» з 1 січня 2022 року встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями та введено в дію розпорядок дня військової частини НОМЕР_1 на 2022 навчальний рік, згідно якого: робочий день для працівників ЗС України - 09:00-18:00 (09:00-17:00 в передвихідні та передсвяткові дні), перерва на обід для працівників ЗС України - 13:00-13:48.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про організацію служби військ у 2023 році» з 1 січня 2023 року введено в дію розпорядок дня військової частини НОМЕР_1 на 2023 рік, відповідно до якого: робочий день - 09:00-18:00, перерва на обід для працівників ЗС України - 13:00-13:48.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (справа №120/6178/22) позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді - задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 117 від 06 липня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини НОМЕР_1 з 06 липня 2022 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 06 липня 2022 року по 30 листопада 2022 року включно в сумі 95076,70 грн (сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику).
07 липня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №42022021420000072 стосовно вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
На виконання запиту у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022021420000072 від 07 липня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом внесення до офіційних документів. а саме до льотної книжки працівника ЗС України ОСОБА_1 та інших льотних відомостей завідомо неправдивої інформації з підробкою підписів військових посадових осіб, командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 було надано оригінал льотної книжки працівника ЗСУ ОСОБА_1 , старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів ВЧ НОМЕР_1 .
Матеріали справи містять витяг з функціональних обов'язків особового складу відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів «8. Старший інструктор-пілот», затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 №6 від 03 лютого 2015 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №12ад від 30 грудня 2022 року на підставі статті 147 КЗпП України, пункту 26 Правил внутрішнього трудового розпорядку за порушення трудової дисципліни - запізнення на роботу, застосовано до працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів дисциплінарне стягнення - догану. Вказаний наказ доведено до ОСОБА_1 02 січня 2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №22ад від 05 грудня 2023 року на підставі статті 147 КЗпП України, пункту 26 Правил внутрішнього трудового розпорядку за порушення трудової дисципліни, працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 , старшому інструктору-пілоту відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів, оголошено дисциплінарне стягнення - догану.
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1ад від 05 січня 2024 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 » відповідно до пункту 3 статті 40, статті 147 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом України від 10 грудня 1971 року №322-VIII, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме, неодноразове запізнення на роботу та порушення розпорядку дня військової частини, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2022 року №99, що підтверджено отриманими від військової частини НОМЕР_2 (вхідний від 01 січня 2024 року №7) скріншотами стоп-кадрів камер відеонагляду військового містечка № НОМЕР_3 та свідченнями очевидців, з урахуванням раніше застосованого дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 грудня 2023 року №22ад, та враховуючи попередню роботу працівника: до працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , старшого інструктора-пілота відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів, застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення. Вказаний наказ доведено до ОСОБА_1 05 січня 2024 року.
Як зазначає відповідач, підставами винесення наказу №1ад від 05 січня 2024 року слугували наступні обставини.
02 січня 2024 тимчасово виконуючим обов'язки начальника відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил та засобів ОСОБА_5 подано командиру військової частини НОМЕР_1 щодо виявлення відсутності на робочому місці після обідньої перерви 26 та 29 грудня 2023 року старшого інструктора-пілота відділу контролю пошуково-рятувальних сил та засобів працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 . Прибував він на роботу у ці дні близько 14:25 год, тоді як розпорядком дня частини для працівників визначено час на обідню перерву з 13:00 до 13:48 год. Повітряних тривог у ці періоди часу не було, про потребу запізнення на роботу його чи командування частини не повідомляв. У своїх поясненнях від 01 січня 2024 року працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 не поінформував про причини порушення розпорядку дня та ввів в оману командування частини про дійсний час прибуття на роботу після обідньої перерви 26 та 29 грудня 2023 року. Факт запізнення працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 на роботу 26 грудня 2023 року підтверджується поясненнями очевидця, капітана ОСОБА_6 , який бачив як о 14:20 год він йшов від КПП №1 на роботу. Факт систематичного порушення встановленого в частині розпорядку дня підтверджується отриманими від військової частини НОМЕР_2 (вихідний від 31 грудня 2023 року №350/118/4401/пс) скріншотами стоп-кадрів камери відеонагляду, розташованої на КПП №1 та КПП №2 військового містечка № НОМЕР_3 про перетинання працівником Збройних Сил України ОСОБА_1 у напрямку службової території КПП №1 о 14:18:51 год 26 листопада 2023 року та КПП №2 о 14:15:34 год 29 листопада 2023 року.
Для з'ясування причин та обставин запізнення на роботу працівника Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_7 29 грудня 2023 року було направлено лист №350/161/645пс про надання стоп-кадрів з камер відеонагляду військового містечка № НОМЕР_3 щодо факту перетину даним працівником КПП №1 та КПП №2 26 грудня 2023 року та 29 грудня 2023 року у період з 13:50 до 14:30 год.
У відповідь на вказаний лист командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_8 надано скріншоти стоп-кадри камери відеонагляду військового містечка № НОМЕР_3 щодо перетину працівником Збройних Сил України ОСОБА_1 КПП №1 26 грудня 2023 року о 14:18:51 год, КПП №2 29 грудня 2023 року о 14:15:34 год.
У відповідь на запит від 01 січня 2024 року на ім'я начальника відділу контролю підготовки пошуково-рятувальних сил і засобів в/ч НОМЕР_1 01 січня 2024 року було надано ОСОБА_1 письмові пояснення щодо прибуття/вибуття/перебування у розташуванні військової частини НОМЕР_1 . Серед іншого ОСОБА_9 зазначено про неможливість підтвердження або спростування припущення щодо його запізнення у зазначений термін.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП України).
У статті 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №12ад від 30 грудня 2022 року «Про оголошення догани» не є підставою для застосування до позивача дисциплінарної стягнення - звільнення, оскільки у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1ад від 05 січня 2024 року відсутнє посилання на попередньо зазначений наказ, як такий, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач, на момент винесення наказу №1ад від 05 січня 2024 року повинен мати в своєму розпорядженні докази порушення позивачем трудової дисципліни чи своїх посадових обов'язків, які були допущені після видання наказу № 22ад від 05 грудня 2023 року.
При цьому відповідачем не доведено допущення позивачем порушення трудової дисципліни чи не виконання або не належне виконання своїх трудових обов'язків, які б мали наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу №1ад від 05 січня 2024 року.
Як вбачається, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №1ад від 05 січня 2024 року, не містить посилання на конкретне порушення трудової дисципліни позивачем та коли останнє мало місце, в ньому зазначені лише загальні фрази та абстрактні формулювання, що вказує на невідповідність наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності трудовому законодавству. Невизначеність в наказі №1ад від 05.01.2024 щодо дати та часу конкретного фактів порушення трудової дисципліни з боку позивача свідчать про не відповідність такого наказу нормам трудового законодавства, порушення прав працівника на можливість дати пояснення та свої заперечення щодо своїх дій або бездіяльності.
Стоп-кадри камер відеонагляду, на які є посилання в наказі №1ад від 05 січня 2024 року, відповідачем не надано, також відсутнє підтвердження щодо встановлення особи, яку було зображено на відповідних знімках.
Крім того, на обґрунтування доводів апеляційній скарги скаржник не надав зазначені докази (стоп-кадри камер відеонагляду), а суд силу ч.7 ст.81 ЦПК України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивача було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, які він не оскаржував, тому на їх переконання він вважав, що його права не були порушені, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки не свідчить саме про законність звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу №1ад від 05 січня 2024 року.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про не підтвердження відповідачем підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40, статті 149 КЗпП України.
Встановивши незаконність звільнення позивача, суд правильно поновив позивача на роботі, а також прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення похідної позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аргументів щодо незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 травня 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Панасюк О.С.