Справа № 749/628/25
Номер провадження 3/749/355/25
"14" травня 2025 р. Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Чигвінцева М.С.
за участю секретаря Михалевич М.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
24.04.2025 о 09 год. 06 хв. в м. Сновськ на об'їзній дорозі, перехресті вул. Свободи - с. Михайліка, ОСОБА_1 керував автомобілем Dacia Lоgan д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер Алкотест 6820». Тест №1119, результат позитивний - 0,35 проміле. Так, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
13.05.2025 від ОСОБА_1 надійшло заперечення, мотивоване тим, що за нормами міжнародного права мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння становить 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0, 5 проміле; та його не було відсторонено від керування транспортним засобом.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заперечення.
Суд, дослідивши письмові докази прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Статтею 9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення, а саме адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото та кіно зйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
За змістом пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 3 Р. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 2 розділу 1 вказаної Інструкції передбачено, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Порушення координації рухів та порушення мови є оціночними поняттями, міру яких поліцейський оцінює за своїм внутрішнім переконанням. Перевірити наявність запаху алкоголю з порожнини рота у водія шляхом перегляду відеозапису не є можливим.
Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
При цьому, з переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, як того вимагає п. 2.5 ПДР, та жодних зауважень щодо необґрунтованості дій працівників поліції не мав.
У той же час, за результатами тесту за допомогою приладу «Драгер» було виявлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння (результат тесту) 0,35 ‰, що на переконання суду свідчить про те, що поліцейський дійшов вірних висновків про наявність підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Що стосується посилання ОСОБА_1 у своїх запереченнях на п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року (далі - Конвенції) водій повинен контролювати свій транспортний засіб так, щоб бути завжди спроможним належним чином ним управляти. Він повинен бути знайомий з правилами дорожнього руху, приписами у сфері безпеки дорожнього руху, а також з такими чинниками, що можуть впливати на його поведінку, як втома, вживання лікарських препаратів і управління транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та під впливом наркотиків.
Згідно п. 6 ст. 8 п. 5 ст. 8 Конвенції в національному законодавстві потрібно передбачити спеціальні положення, що стосуються управління під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з управлінням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Водій транспортного засобу повинен уникати будь-яких дій, що не пов'язані з водінням. У національному законодавстві потрібно встановити правила користування телефонами для водіїв транспортних засобів. У будьякому випадку законодавство має забороняти водієві користуватися телефоном, який він утримує в руці, під час руху механічного транспортного засобу та велосипеда з підвісним двигуном.
Тобто наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.
Аналогічні висновки викладено у постановах Волинського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі № 158/1643/24 Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №646/8456/23, Тернопільського апеляційного суду у постанові від 07 жовтня 2024 р. у справі № 599/1772/24, Київського апеляційного суду у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 757/22047/24.
Відтак вказані доводи є неспроможними.
Доводи про те, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення водія від керування та передачі керування транспортним засобом іншій уповноваженій особі, як це зазначено в ст. 266 КУпАП, на переконання суду не впливають на оцінку факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому наведені з цього приводу твердження до уваги не приймаються.
До таких висновків дійшов Чернігівський апеляційний суд у постанові від 31.05.2021 р. у справі № 733/365/21.
Таким чином, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №310260 від 24.04.2025, результатами тестування на алкоголь приладом «Драгер», тест №1119 (результат 0,35проміле), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 24.04.2025, відеозаписом.
Зібрані у справі докази є належними та допустимими, одержані відповідно до вимог КУпАП, порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не встановлено та вони у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував вказаним в протоколі транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а тому суд враховуючи те що правопорушення на транспорті характеризуються підвищеною небезпекою, а в даному випадку особа несе відповідальність ще і за інших учасників дорожнього руху суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 401, ч.1 ст. 130, 221, 245-249, 276-295 КУпАП, суд-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу:
Отримувач - ГУК у Чернігів.обл/Черніг.обл/21081300
Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37972475
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку (МФО) - 899998
Номер рахунку - UA528999980313070149000025001
Код класифікації доходів бюджету - 21081300
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Реквізити для оплати судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106
Призначення платежу: *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Штраф, відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, має бути сплачений особою, щодо якої він застосований, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. В разі несплати штрафу у встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП строк, стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до ст. 308 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.С. Чигвінцев