Провадження номер 2/741/368/25
Єдиний унікальний номер 741/451/25
іменем України
13 травня 2025 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності,
У березні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 , представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору. Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР в ред. 1963 р. зазначений будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами як майно колгоспного двору належав його учасникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Після ліквідації колгоспних дворів власники будинку не отримали свідоцтв та не зареєстрували права власності на житловий будинок у встановленому законом порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається із фактично належної їй 1/3 частини вищевказаного житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її дочка ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається із фактично належних їй 2/3 частини вищевказаного житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла її дочка ОСОБА_1 .
У квітні 2024 року позивач зверталася до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після померлих, але нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, а також у зв'язку з тим, що за життя померлі офіційно не зареєстрували право власності, а сам будинок відносився до категорії колгоспних дворів і на даний час змінити статус колгоспного двору неможливо, окрім того з уведенням в дію з 15 квітня 1991 Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано.
Саме тому представник позивача просив визнати за ОСОБА_1 право власності:
- на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору.
Ухвалою судді від 14 березня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2025 року.
У підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, але представник позивача надіслав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача (а. с. 54).
Представник відповідача Носівської ТГ в особі Носівської міської ради Чернігівської області в підготовче судове засідання не з'явилася, але до початку підготовчого судового засідання надіслала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути цивільну справу без участі свого представника (а. с. 58).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачем визнано позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.
Судом установлено, що домогосподарство АДРЕСА_1 відноситься до типу колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року зареєстрованими в ньому значаться ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується копією довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 6101/10-11-Л/11.2024 від 20 листопада 2024 року (а. с. 5).
У п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум ВСУ роз'яснює, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 у зв'язку з реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00043999382 (а. с. 10), копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а. с. 11, на звороті - 12).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не втратили право на вказане домоволодіння, їхні частки в майні, яке належало ліквідованому колгоспному двору, є рівними.
Отже, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 як членам ліквідованого колгоспного двору належало по 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , але після ліквідації колгоспних дворів вони не отримали свідоцтв та у встановленому законом порядку не зареєстрували своє право власності на цей будинок
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ставок Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 8). Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . На день своєї смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом із нею була зареєстрована та проживала ОСОБА_4 , що підтверджується копією довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 883/1 від 20 листопада 2024 року (а. с. 11).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
ОСОБА_3 за життя заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою за Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 34). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_4 була дочкою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 (а. с. 8, на звороті). Отже, вона була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що Носівською державною нотаріальною конторою Чернігівської області до майна померлої ОСОБА_3 заведено спадкову справу за № 667/2008, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 36).
Згідно з копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_4 . Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає. ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 39-48).
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ставок Ніжинського району Чернігівської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 (а. с. 9). Після її смерті відкрилася спадщина на 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (1/3 частини будинку належала їй як члену колгоспного двору + 1/3 частини будинку, яку вона успадкувала після смерті матері, але на яку юридично не оформила спадкових прав). На день своєї смерті ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 одна, що підтверджується копією довідки Носівської міської ради Чернігівської області № 884/1 від 20 листопада 2024 року (а. с. 11).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
ОСОБА_4 за життя заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 53). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00043999382 (а. с. 10), копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а. с. 11, на звороті), копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а. с. 11, на звороті), копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а. с. 12). Отже, вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що Носівською державною нотаріальною конторою Чернігівської області до майна померлої ОСОБА_4 заведено спадкову справу за № 186/2023, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 52).
Згідно з копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4 спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_1 , подавши у визначений законодавством шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає. ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 50-51).
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Судом установлено, що позивач зверталася до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Нотаріус відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений будинок у зв'язку з тим, що будинок належав до типу колгоспного двору, а з введенням в дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори було ліквідовано, у спадкоємців відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину підтверджується постановою державного нотаріуса Киреєвої Л.М. № 362/02-31 від 10 квітня 2025 року (а. с. 12-13).
Окрім того, судом установлено, що позивач зверталася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Макіївської сільської ради Чернігівської області Походня С.М. з метою реєстрації за собою права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (у ред. 1963 р.) зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав колишньому колгоспному двору, а реєстрація права власності на такий об'єкт нерухомого майна як колгоспний двір законодавством не передбачена, що підтверджується копією рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 78498975 від 21 квітня 2025 року (а. с. 56-57).
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами виготовлена технічна документація, відповідно до якої загальна площа будинку становить 58,5 кв. м, житлова площа - 20,2 кв. м (а. с. 5-7).
Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.
Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Таскомбанк» № 4275-7537-1862-9249 від 10 березня 2025 року (а. с. 3).
Ураховуючи, що заява представника відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд уважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1245, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 200, 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,5 кв. м, житловою площею 20,2 кв. м з відповідною частиною господарських будівель та споруд у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 58,5 кв. м, житловою площею 20,2 кв. м з відповідною частиною господарських будівель та споруд як за членом колишнього колгоспного двору.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , сплачений в АТ «Таскомбанк» за реквізитами: рахунок отримувача - UA798999980313191206000025645, отримувач коштів - ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37972475, судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп відповідно до квитанції про сплату № 4275-7537-1862-9249 від 10 березня 2025 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Носівська територіальна громада в особі Носівської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20.
Повний текст судового рішення складено 13 травня 2025 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА