Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 3/733/564/25
Єдиний унікальний №733/883/25
Постанова
Іменем України
14 травня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Карапиш Т.В.,
за участю секретаря Щур О.П.,
розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , не працюючої, РНОКПП: НОМЕР_1 , за ст. 173 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 047662 від 22.04.2025 року, 22 квітня 2025 року о 18 годині 40 хвилин ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 висловлювалася на адресу сусідів нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, а також іншими документами.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. 7). Клопотання про відкладення судового розгляду від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи вищевикладене а також те, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у неявці за викликом в судове засідання, яка була повідомлена належним чином, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, суд оцінює як безпідставне, умисне затягування справи та зловживання правом та вважає розглянути справу без участі особи, яка притягується до адмінвідповідальності.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року (Заява № 16347/02) Суд зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП, об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян, та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з'ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом. Однак, для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю (свавілля).
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки громадського порядку та громадської безпеки.
Об'єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння, як нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян, інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, тощо. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Суб'єктивна сторона правопорушення дрібне хуліганство, характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Об'єктом захисту від неправомірних посягань в даному випадку є громадський порядок, тобто система суспільних відносин, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об'єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення за ст. 173 КУпАП, ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надано протокол про адміністративне правопорушення від 22.04.2025 року серії ВАВ № 047662 (а.с. 2); копію рапорту поліцейського з РПП ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Герасименка С. від 22.04.2025 року (а.с. 3), копії письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с. 4) та ОСОБА_2 (а.с. 5).
Відповідно до рапорту поліцейського з РПП ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Герасименка С. від 22.04.2025 року, останній, перебуваючи в добовому наряді, отримав повідомлення про вчинення хуліганських дій за адресою: м. Ічня, вул. Небесної Сотні, Прилуцького району Чернігівської області. На місці події заявник від надання письмових пояснень відмовився (а.с. 3).
Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.04.2025 року, остання вказує, що 22.04.2025 року перебувала вдома в м. Ічня по вул. Зелена та не вчиняла ніяких хуліганських дій (а.с. 4).
Як видно з письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.04.2025 року, останній, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , знаходячись в нетверезому стані, висловлювався нецензурною лайкою в присутності сусідів (а.с. 5).
Вищевказані письмові пояснення та рапорт поліцейського не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбачного ст. 173 КУпАП, інші належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, зокрема, пояснення свідків, матеріали фото- та відеофіксації правопорушення, в матеріалах справи відсутні, що позбавляє суд можливості об'єктивно та всебічно перевірити викладені у протоколі обставини.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а інших доказів, які б були належними та допустимими та підтверджували наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адмінправопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, відсутні.
Судом встановлено, що зазначені у протоколі відомості не відповідають вимогам як ст. 256, так і ст. 173 КУпАП, які передбачають наведення у ньому усіх відомостей, які необхідні для розгляду справи судом, при цьому обов'язок з'ясування фактів не може перекладатися на суд, адже протокол має бути належним чином оформленим, а обставини, викладені у ньому, повинні бути підтверджені належними доказами, достатніми для вирішення питання по суті, що узгоджується із практикою ЄСПЛ, яка звертає увагу на роль національних судів щодо організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»). ЄСПЛ у справі "Ушаков та Ушакова проти України" вказує на те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, під час провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неухильно застосовується принцип-той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження. Тобто, вказуючи у протоколі про певного роду факти, поліцейський має довести, що вони дійсно мали місце.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю за відсутності події та складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а працівниками ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області на підтвердження складеного протоколу про адмінправопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 173 КУпАП не надано достатніх доказів про наявність події та складу такого адмінправопорушення.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки суд прийшов до висновку про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На основі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 173, 247, 283, 284, КУпАП, суд -
Справу про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП провадженням закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Ічнянський районний суд Чернігівської області на протязі 10 днів з дня винесення.
Суддя Т. В. Карапиш