Справа № 650/3072/25
провадження № 2-з/650/294/25
про забезпечення позову
14 травня 2025 року суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
13 травня 2025 року до суду надійшла зазначена заява в якій представник просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо належної позивачу ОСОБА_2 земельних ділянок площею 6,7089 га з кадастровим номером 6520685200:02:001:0256 та площею 13,2170 з кадастровим номером 6520685200:02:001:0090 які знаходяться на території Норайської сільської ради, Бериславського району Херсонської області.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, представник зазначив, що ОСОБА_2 має намір звернутися до Великоолександрівського районного суду за захистом своїх порушених прав з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
Разом із тим, під час розгляду аналогічних справ судами інших інстанцій встановлено, що відповідач вживає дії, спрямовані на відчуження права оренди спірних земельних ділянок, зокрема здійснює їх перереєстрацію на інші юридичні особи. На думку заявника, такі дії відповідача свідчать про намагання унеможливити або істотно утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Представник вказує, що зазначені дії носять фраудаторний характер, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та реєстру речових прав, і є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заявник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову - заборона вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаної земельної є необхідним, співмірним предмету спору та не порушує прав інших осіб. При цьому зазначено, що вжиття такого заходу не обмежить фактичне користування земельною ділянкою з боку відповідача, але запобігатиме зміні її правового статусу до моменту набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви та вивчивши доводи наведені представником, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положеннями статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
За змістом статті 51 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі №295/5244/22.
З матеріалів заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, вбачається, що ОСОБА_2 має намір звернутися до Великоолександрівського районного суду за захистом своїх порушених прав з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказані земельні ділянки належать на праві приватної власності позивачу та перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі зареєстрованого речового права - права оренди земельної ділянки.
Предметом розгляду вказаної справи буде, зокрема вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо вказаної земельної ділянки, укладеного між позивачем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», у зв'язку з істотним порушенням останнім умов договору в частині систематичної несплати орендної плати за 2022-2024 роки.
Відповідно до наданої представником позивача Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами: 6520984800:07:002:0005, 6520984800:06:019:0014, які розташовані на території Бериславського району Херсонської області, вбачається, що право оренди щодо них, яке належало ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», згідно з Договором № 1704/25-10 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 17 квітня 2025 року було передано ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».
Таким чином, предметом відповідного договору є саме відчуження (продаж) продавцем права оренди земельної ділянки, що належало йому на підставі зареєстрованого речового права згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на користь покупця з одночасною передачею всіх прав та обов'язків орендаря, передбачених відповідним договором оренди землі, укладеним із власником земельної ділянки.
Відповідно до частини п'ятої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
Таким чином, зазначений договір свідчить про відчуження ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» речового права - права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, щодо яких первісний орендар не здійснює сплату орендної плати, з передачею покупцю всіх прав та обов'язків орендаря за відповідними договорами оренди землі.
За наявними в матеріалах справи даними, суду відомо, що у провадженні головуючого судді перебувають інші справи за позовами різних власників земельних ділянок до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договорів оренди у зв'язку з істотним порушенням умов договорів, а саме - систематичною несплатою орендної плати. У кожній із таких справ предметом позову є вимоги, тотожні за змістом і правовою природою тій, що має бути розглянута у відповідному провадженні, а особою, яка відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань уповноважена підписувати договори від імені ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» виступає ОСОБА_3 , який, з огляду на представлення інтересів вказаної юридичної особи в суді, достеменно обізнаний про наявність спорів щодо відповідних земельних ділянок та про судові рішення, які вже прийняті, зокрема й ті, які перебувають на стадії набрання законної сили.
Незважаючи на вказані обставини, саме в цей період, за безпосередньої участі вказаної уповноваженої особи, було укладено відповідний договір, за умовами якого право оренди земельних ділянок, щодо яких вже існує спір про належне виконання зобов'язань, було відчужено на користь третьої особи - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Вказане свідчить про очевидну спробу змінити правовий статус спірного об'єкта, зокрема шляхом передачі прав на нього іншій особі поза волею власника земельної ділянки та без погодження з ним, попри наявність невиконаних договірних зобов'язань зі сторони орендаря.
Така поведінка відповідача має ознаки зловживання процесуальними правами та є потенційно фраудаторною (ухильницькою), оскільки в умовах фактичної заборгованості з орендної плати та існуючого судового спору, відповідач вчиняє дії, спрямовані на створення нових правовідносин щодо земельної ділянки, чим ускладнює можливість належного виконання судового рішення про задоволення позову. Власник ділянки, щодо якої укладено договір про відчуження права оренди, не лише позбавлений можливості отримати плату за фактичне користування своєю земельною ділянкою, але й втрачає реальну здатність розпоряджатися нею, включаючи право на повторну передачу її в оренду після розірвання чинного договору.
Крім того, суд враховує, що відповідач, будучи стороною судового процесу, наділений процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема щодо участі в судовому розгляді, подання доказів, пояснень, заявлення клопотань, заперечень, подання зустрічного позову, а також оскарження судового рішення у встановленому порядку. Втім, замість реалізації цих процесуальних інструментів у межах судового провадження, відповідач вдається до дій поза процесом, зокрема до відчуження спірного права оренди на користь іншої особи, що фактично унеможливлює або істотно утруднює виконання рішення суду, ставить під сумнів можливість захисту прав власника земельної ділянки та порушує принцип змагальності й добросовісності судового процесу. Така поведінка є несумісною з належним виконанням судового рішення та вказує на свідоме ухилення відповідача від виконання судового акта в односторонньому порядку.
У зв'язку з викладеним, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на зміну правового статусу спірної земельної ділянки, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, є необхідним, пропорційним та обґрунтованим способом захисту прав позивача.
При цьому суд враховує, що такі заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження прав відповідача як орендаря земельної ділянки, оскільки земельна ділянка й надалі перебуває у користуванні відповідача, а забезпечення позову обмежується лише відповідною забороною.
З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи те, що такий захід не позбавляє відповідача права користування земельною ділянкою, але запобігає її подальшому неправомірному відчуженню чи перереєстрації речових прав на іншу особу під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений захід забезпечення є співмірним, необхідним і таким, що забезпечує ефективний захист прав позивача у межах даного провадження.
На підставі вищенаведених положень ЦПК України, суддя,
постановив:
Заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом накладення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо належної позивачу ОСОБА_2 земельних ділянок площею 6,7089 га з кадастровим номером 6520685200:02:001:0256 та площею 13,2170 з кадастровим номером 6520685200:02:001:0090 які знаходяться на території Норайської сільської ради, Бериславського району Херсонської області.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання один рік.
За клопотанням учасника суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим або скасувати заходи забезпечення позову.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Суддя: ________________ О.О. Сікора