Справа № 137/391/25
"13" травня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участі секретаря Іванової І.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП,
26.03.2025 позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом мотивуючи його тим, що 08.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №3290 по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач вважає, що прийняте рішення неправомірним. До того ж позивач посилається на те, що не отримав дану постанову і дізнався про неї лише під час отримання виконавчого листа в березні 2025 року.
Мотивуючи свою позицію, позивач вважає, що у прийнятому рішенні не дотримано вимог законів, зокрема, чітко не зазначено, який конкретно підпункт, якого пункту правил військового обліку було порушено та в чому конкретно таке порушення проявлялось. Також зазначає, що йому не надали можливості реалізувати свої права, передбачені КУпАП, зокрема, у частині захисту. Він зазначає, що на його переконання постанова містить суттєві недоліки, відсутні чіткі доведення вини.
Відтак при зверненні просив суд поновити йому строки для звернення до адміністративного суду, визнати оскаржувану постанову протиправною і скасувати її, закрити справу про адміністративну відповідальність та визнати дії органів влади щодо стягнення подвійного штрафу протиправними. Судові витрати просив стягнути з відповідача.
Ухвалою від 07.04.2025 позивачу поновлено строк на оскарження постанови котра є предметом розгляду, відкрито провадження у справі, а справу ухвалено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (а.с. 31).
30.04.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:
По-перше, відповідач стверджує, що дії позивача містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адже позивач ОСОБА_1 , на їхню думку, проігнорував вимоги законодавства, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив про причини своєї відсутності, що підтверджується підписаною розпискою долученою до відзиву.
По-друге, відзначається, що позивач не виконав своїх обов'язків, не інформував про обставини, які перешкоджали йому виконати вимоги військового обліку. Зауважується, що у разі нездатності прибути за викликом, громадянин зобов'язаний самостійно сповістити органи військового обліку, що, на думку відповідача, не було зроблено.
По-третє, представник відповідача вважає, що постанова про адміністративне правопорушення була винесена у відповідності до чинного законодавства, і що юридична процедура була дотримана.
За вказаних підстав представник відповідача просив відмовити у задоволені позову, оскільки доводи позивача не підтверджуються наявними доказами, а його права і законні інтереси не було порушено (а.с. 43-49).
Оскільки, відповідно до вимог ст.262 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.4 ст.229 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши адміністративний позов, відзив та докази, надавши оцінку обставинам зазначеним у позовній заяві та відзиві, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Так, позивачем надано копію постанови за № 3290 від 08.11.2024 яка є предметом оскарження. Відповідно до змісту зазначеної постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у строк вказаний у розписці № 6/1831, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини не прибуття за розпискою. 31.10.2024 працівниками поліції було забезпечено явку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаною постановою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 8-10).
Одночасно на підтвердження своєї позицію позивачем надано ще постанови від 13.03.2025 про арешт коштів боржника, про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору (а.с. 13-14, 15,16) та свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У свою чергу представником відповідача при наданні відзиву надано копію справи № 6/273 про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 (а.с. 43-48).
З розписки № 6/1831 вбачається, що ОСОБА_1 15.07.2024 підтвердив факт повідомлення його про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 16 серпня 2024 року о 09 год. 00 хв.(а.с. 48).
Однак ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок та не з'явився до зазначеного підрозділу у встановлений строк, тим самим проігнорувавши законні вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згодом 11.09.2024 на адресу ВП № 3 ГУНП у Вінницькій області направлено звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП (а.с. 47 зв.).
У письмових поясненнях від 31.10.2024 (а.с. 46 зв.-47) ОСОБА_1 зазначив, що не прибув 16.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у звязку із захворюванням одного з батьків. Свою провину визнає.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.ч.1-4 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст. 210-1 КУпАП- вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту ч.3 ст.210-1 КУпАП убачається, що для кваліфікації дій за цією частиною необхідною є наявність такої кваліфікуючої ознаки як вчинення такого порушення в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014від 17.03.2014«Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Тобто з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В силу ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 р, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, позивач був ознайомлений з необхідністю з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 год 00 хв 16.08.2024. Однак він не з'явився, пояснюючи це тим, що один з батьків хворів. При цьому в поясненнях позивача не зазначено, хто саме хворів, як довго, а також не повідомляється про те, чи були посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 поінформовані про неможливість його явки на зазначену дату і час. Також немає відомостей про вжиті заходи для прибуття до відділу, які могли бути безуспішними з тих чи інших причин.
Таким чином, позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , попри обов'язок, встановлений законом. Відтак, проігнорувавши виконання цього обов'язку, закріпленого в вищезазначених правових нормах, позивач жодним чином не повідомив завчасно про свою неможливість прибуття та не вжив заходів для усунення причин, які цьому перешкоджали. Це призвело до порушення правил військового обліку і, відповідно, законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із п. 3 ч.1 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи зміст оскаржуваної позивачем постанови, суд доходить висновку, що постанова відповідача відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст.283КУпАП та складена уповноваженою на те особою. В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1КУпАП.
З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності і закриття провадження у справі та приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 5-11, 19, 77, 99, 171, 229, 286, 297 КАС України, ст. 210-1 КУпАП, суд,
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя : Гопкін П. В.