Справа № 571/827/25
Провадження № 3/571/639/2025
іменем України
13 травня 2025 року с-ще Рокитне
Суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області Верзун О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Блажове, Рокитнівського району Рівненської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП - невідомо, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,
про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
встановив:
17 березня 2025 року о 17 год. 30 хв. в с. Блажове по вул. Забарська, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем марки «Мерседес Бенз» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_2 під час розгляду справи вину не визнав та пояснив, що віз знайомого від магазину додому, так як той був в стані алкогольного сп'яніння. Стверджує, що в стані алкогольного сп'яніння не був, від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся. Подав клопотання згідно якого просить провадження у справі відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі та те, що, поліцейським не роз'яснено його права та обов'язки, протокол складено у його відсутності. Вважає, що матеріали відео фіксації не є належним доказом його вини, а навпаки спростовують обставини вчинення адміністративного правопорушення та підтверджують порушення поліцейським процедури огляду водія на алкогольне сп'яніння.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши клопотання, дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи суд дійшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.
Як зазначено у п.1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3. ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до приписів п 2.9.а ПДР, водієві забороняється, серед іншого, керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР закріплено не право, а обов'язок водія пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено настання адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, пункт 2.9. ПДР забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані сп'яніння, а відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти огляд, незалежно від того, перебуває він у стані алкогольного сп'яніння чи ні.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №308549 від 17.03.2025, в якому зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого слідує, що огляд не проводився у зв'язку з відмовою водія від його проходження.
З направлення водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що огляд водія у медичному закладі також не проводився, однак пропонувався через наявність у нього явних ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
З перегляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 спочатку погодився, а згодом відмовляється пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810. Виявив бажання проїхати в медичний заклад для проходження огляду власним автомобілем. Поліцейським роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки та те, що він не може поїхати власним автомобілем на освідчення в КНП «Рокитнівська БЛІЛ», оскільки він перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Згодом ОСОБА_1 покинув місце зупинки.
З огляду на вищенаведене, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 , що поліцейськими порушено процедуру освідчення водія на стан алкогольного сп'яніння, те що він не відмовлявся від проходження огляду.
Оцінюючи докази, судом беруться до уваги і міжнародні стандарти доведення винуватості особи.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Отже, належних та допустимих доказів у спростування обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за фактом його відмови від проходження огляду на визначення стану сп'яніння, за що встановлено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судом не встановлені.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 підлягає накладенню адміністративного стягнення, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати такого встановлюється законом.
Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст. 283-285 КУпАП, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, у разі несплати штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, стягується подвійний розмір штрафу в сумі 34000,00 гривень.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя: