Справа № 548/498/25
Провадження № 2/548/351/25
(повний текст)
08.05.2025 м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Т. М. Лідовець,
за участі секретаря судового засідання - Т. В. Манжос,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102780549 (далі - Договір № 102780549 від 14.02.2024) в електронній формі шляхом направлення його тексту в мобільний додаток, за допомогою сайту ТОВ «МІЛОАН». Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, відтвореним шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. 16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 у розмірі 11067 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 567 грн - заборгованість за відсотками, 500 грн - заборгованість за комісією. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102780549 від 14.02.2022 в розмірі 11067 грн.
Також, 11.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №74821583 (далі - Договір № №74821583 від 11.02.2022) у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису, одноразового ідентифікатора. За умовами вказаного договору кредитор перерахував кошти на банківську картку ОСОБА_1 у розмірі 18 000 грн на строк 30 днів із застосуванням фіксованої процентної ставки -1,99%, із датою повернення кредиту - 13.03.2022. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором №74821583 від 11.02.2022 не виконував належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 28351,98, що складається із заборгованості по тілу кредиту-18 000 грн, із заборгованості по процентам - 10 351,98 грн.
Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за вищевказаними кредитними договорами, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з вимогами стягнути кредитну заборгованість за договорами у загальному розмірі 39418,98 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 05.03.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. З прохальної частини позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
У судове засідання відповідач не з'явився, належно був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади.
Згідно із частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд відповідно до статті 280 ЦПК України може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Беручи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до такого висновку.
Суд встановив, що 14.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 102780549 в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до пункту 6 Кредитного договору, Порядку (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника (а. с.8-13).
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, надані відповідачем з метою отримання кредиту.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтвердив, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідач, окрім того, підписав електронним підписом додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 102780549 від 14.02.2022, що є заявою на отримання кредиту від 14.02.2022, а також паспорт споживчого кредиту № 102780549, що дублюють умови кредитування (а.с. 13-14).
Згідно із копією платіжного доручення № 39833529 від 14.02.2022, ОСОБА_1 було перераховано 10000 грн на картку № НОМЕР_1 з призначенням: кошти згідно з договором 102780549 (а. с.15).
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 17).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11067 грн, з яких: з яких 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 567 грн -заборгованість за відсотками, 500 грн- заборгованість за комісією (а.с. 19-21).
Всупереч умовам кредитного договору відповідач згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 102780549 від 14.02.2022 своїх зобов'язань не виконав. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102780549 в розмірі 11067 грн (а.с. 20,21).
11.02.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір №74821583 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису, одноразового ідентифікатора. За умовами пунктів 1-4 вказаного договору кредитор надав позичальнику шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 у розмірі 18 000 грн на строк 30 днів із застосуванням фіксованої процентної ставки -1,99%, із датою повернення кредиту - 13.03.2022 (а.с. 29-31).
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 та Витягу з Реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 у розмірі 28 351,98 грн (а.с. 32 - 37).
ОСОБА_1 згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 74821583 від 11.02.2022 за період з 27.10.2023 до 31.01.2025 своїх зобов'язань не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 28351,98 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту- 18 000 грн, за нарахованими процентами 10 351,98 - грн (а.с. 21).
Положенням статті 3 Закону України № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).
За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.
Відповідно до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Із встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» виступає правонаступником кредитодавця (виконавця послуги кредитування) ТОВ «Мілоан», а відповідач ОСОБА_1 - споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту та сплати процентів, комісії за його користування.
Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства та надані у справі докази, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов'язання за договором № 102780549 від 14.02.2022, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 11067 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу - 10 000 (десять тисяч) гривень, за відсотками - 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень, за комісією - 500 (п'ятсот) гривень, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Щодо стягнення заборгованості за Договором № 74821583 від 11.02.2022 в розмірі 28351,98 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, водночас, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
У своїй позовній заяві представник ТОВ ФК «ЄАПБ» просив розглянути справу за його відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
Суд зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Суд зауважує, що позивачем ТОВ ФК «ЄАПБ» не надано належних та допустимих доказів відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 за кредитним договорам: № 74821583 від 11.02.2022. Факт підписання договору про надання кредиту ОСОБА_1 не є підтвердженням перерахування коштів за умовами договорів та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів, за цим договором.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договорам № 74821583 від 11.02.2022, також не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів за вказаними договорами, оскільки розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження №61-1211св19.
У зв'язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою підтвердження виконання умов Договору № 74821583 від 11.02.2023, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами за вищевказаними договорами, підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за вказаним вище договором, відсутні. Тому суд доходить до висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача задоволені частково - 28%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 848 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 102780549 від 14.02.2022 у розмірі: за основною сумою боргу - 10 000 (десять тисяч) гривень, за відсотками - 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень, за комісією - 500 (п'ятсот) гривень, а всього - 11 067 (одинадцять тисяч шістдесят сім) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) гривень.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення буде складений 13 травня 2025 року.
Суддя Т. М. Лідовець