Справа № 545/1626/20
Провадження № 1-кп/545/8/25
14.05.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Деражня Деражнянського району Хмельницької області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
Викладення фактичних обставин справи, встановлених судом
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення за таких обставин.
Наказом № 52/ос від 18.03.2016 ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора роти № 1 - батальйону Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції.
Наказом № 1265 від 08.12.2017 ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи Національної поліції віднесено до правоохоронних органів, а ч. 2 цієї статті передбачено, що працівники таких органів є працівниками правоохоронного органу.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Разом з тим, п. 1 ч. 2 ст. 262 КУпАП передбачено, що адміністративне затримання провадиться Національною поліцією.
Таким чином, ОСОБА_4 згідно із ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, оскільки як працівник правоохоронного органу, перебуваючи на посаді інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції, постійно здійснює функції представника влади.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції № 73 від 06.11.2015 (в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення), далі - Положення, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, ліквідовується та реорганізовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції організовує діяльність підрозділів патрульної поліції, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. У своїй діяльності Департамент патрульної поліції керується Конституцією України, міжнародними угодами та договорами, Законом України «Про Національну поліцію», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України та цим Положенням.
Згідно з пунктами 1, 2 Розділу V Положення, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Департамент патрульної поліції є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, згідно із щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції № 4624 від 12.10.2018 «Про відрядження працівників Департаменту патрульної поліції у зв'язку з Т проходженням курсів підвищення кваліфікації» ОСОБА_4 , на виконання вимог ч. З ст. 75 Закону України «Про Національну поліцію», розділу VIII Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1625 від 24.12.2015 та наказу Національної поліції України № 1268 від 08.12.2017 «Про організацію підвищення кваліфікації та спеціалізації поліцейських у 2018 році», відряджено до Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків) на період з 16.10.2018 по 26.10.2018.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ № 394 о/с від 16.10.2018 інспектора роти № 1 батальйону УШІ в Полтавській області ОСОБА_4 з 16.10.2018 зараховано слухачем Харківського національного університету внутрішніх справ за програмою підвищення кваліфікації патрульної поліції.
Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженою Наказом Міністра внутрішніх справ України 02.08.2017 за № 672, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 р. за № 1042/3091 (далі - Інструкція), Розділом II передбачено: п. З - поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах строків, передбачених пунктом 2 цього розділу, виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України; п. 6 - строк відрядження поліцейських, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати строку такого навчання; п. 7 - на поліцейського, який перебуває у службовому відрядженні, поширюється режим робочого часу того органу (підрозділу) поліції чи державного органу, підприємства, установи або організації, до якого (якої) він відряджений.
Встановлено, що у період часу із 17.10.2018 до 25.10.2018 ОСОБА_4 в м. Харкові не перебувала та була відсутня на курсах підвищення кваліфікації у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Так, ОСОБА_4 17.10.2018 знаходилась у м. Полтаві Полтавської області.
Надалі з 18.10.2018 до 25.10.2018 перебувала за межами України, а саме виїжджала та в'їжджала авіарейсами №№2024, 2025 сполученням «КИЇВ - ШАРМ ЕЛЬ ШЕЙХ» та «ШАРМ ЕЛЬ ШЕЙХ - КИЇВ» через пункт пропуску «Бориспіль-Б» в Київській області.
Наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ № 405 о/с від 26.10.2018, у зв'язку із закінченням навчання на курсах підвищення кваліфікації, ОСОБА_4 з 26.10.2018 відраховано зі складу слухачів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови КМУ № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362) (із змінами).
Відповідно до Розділу III Інструкції: п.8 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат; п.14 розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу визначаються відповідно до додатка 1 до постанови КМУ № 98.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 за № 98 передбачено: п. 7 установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.
Відповідно до підпункту 170.9.2. статті 170 розділу IV Податкового кодексу України - звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.
Крім цього, наказом Міністра фінансів України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» від 28.09.2015 за № 841, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 за № 1248/27693, передбачено: п. 1 вимоги щодо надання коштів на відрядження встановлено підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними із службовими відрядженнями у межах України та за кордон; п. 3. звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому
платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
Так, 29.10.2018 інспектор роти № 1 батальйону Управління патрульної/ поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, перебуваючи у приміщенні Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 2-В, склала завідомо неправдивий офіційний документ шляхом заповнення та підписання для заволодіння коштами Департаменту патрульної поліції в сумі 3780,00 грн.
Отже, ОСОБА_4 завідомо знаючи, що з 17.10.2018 до 26.10.2018 не перебувала в м. Харкові на курсах підвищення кваліфікації в Харківському Національному університеті внутрішніх справ, надала 29.10.2018, точного часу слідством не встановлено, до відділу організації фінансової діяльності територіальних підрозділів управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Департаменту патрульної поліції, складений завідомо неправдивий офіційний документ - звіт про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт № 57-159, форму якого затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 841 від 28.09.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 350 від 10.03.2016).
У звіті про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт № 57-159 ОСОБА_4 вказала проживання в м. Харкові у період з 16.10.2018 по 26.10.2018, що частково не відповідає дійсності, а саме - включивши період із 17.10.2018 до 25.10.2018.
Також зазначила про перебування у відрядженні в м. Харкові на курсах підвищення кваліфікації в Харківському Національному університеті внутрішніх справ у період з 16.10.2018 по 26.10.2018, що частково не відповідає дійсності, а саме включивши період із 17.10.2018 до 25.10.2018.
Крім цього, зазначила про відшкодування оплати послуг, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , за проживання в м. Харкові у період відрядження за дев'ять діб - з 17.10.2018 по 25.10.2018, у розмірі 3240 грн(з розрахунку 360,00 грн за одну добу проживання), а також про суму добових включно за дев'ять діб із 17.10.2018 до 25.10.2018, у розмірі 540,00 грн. (з розрахунку 60,00 грн, за одну добу) на загальну суму 3780 грн.
Складений ОСОБА_4 звіт про використання коштів, виданих у відрядження або під звіт № 57-159 від 06.12.2018 є офіційним документом, оскільки має форму встановленого зразка, затверджену Наказом Міністерства фінансів України № 841 від 28.09.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 350 від 10,03.2016), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 за № 1248/27693, з відповідними реквізитами: номером, датою,
підписом особи, яка його подала, і цим же наказом регламентовано порядок його складання. Цей звіт посвідчує конкретні факти і обставини використання коштів у відрядженнях та породжує правовідносини, пов'язані з отриманням коштів за рахунок держави, які завжди мають цільове призначення, а тому суворо обліковуються і не можуть видаватись на підставі інших документів, ніж ті, які є офіційними.
На підставі складеного ОСОБА_4 звіту про використання коштів,
виданих у відрядження або під звіт №57-159, до якого 29.10.2018 остання внесла завідомо неправдиві відомості щодо факту її перебування у відрядженні в м. Харкові, зазначивши період, який включає із 17.10.2018 до 25.10.2018, відділом організації фінансової діяльності територіальних підрозділів управління фінансового забезпечення та фінансового обліку Департаменту патрульної поліції з рахунку Департаменту патрульної поліції 11.12.2018 здійснено перерахування на банківський рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», грошових коштів на суму 3780,00 грн(відшкодування за проживання в м. Харкові у період з 17.10.2018 по 25.10.2018 на суму 3240,00 грн та добові на суму 540,00 грн за період із 17.10.2018 до 25.10.2018).
Враховуючи викладене, 11.12.2018 інспектор роти № 1 батальйону
Управління патрульної поліції у місті Полтаві Департаменту патрульної поліції
ОСОБА_4 шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, заволоділа бюджетними коштами в сумі 3780 грн, завдавши державі в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України майнової шкоди на вказану суму.
Кваліфікація дій обвинуваченої органом досудового розслідування
Органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковані:
- за ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України(у редакції, чинній на час скоєння кримінального правопорушення) як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем;
- за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України(у редакції, чинній на час скоєння кримінального правопорушення), як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Позиції сторін
У судовому засіданні обвинувачена заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, при цьому зауваживши, що свою вину в інкримінованих правопорушеннях не визнає.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Представник потерпілого у судове засідання не з'явилася, попередньо надала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, попередньо надавши клопотання про його перенесення у зв'язку з зайнятістю в іншому засіданні. З огляду на те, що участь захисника по цій категорії справ не є обов'язковою, а обвинувачена не заперечувала проти розгляду клопотання без участі захисника, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання за відсутності захисника.
Мотиви суду
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 44 КК України і ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення .
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
У постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею, та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та не наполягала на продовженні судового розгляду для встановлення її невинуватості у інкримінованих правопорушеннях.
Суд не необхідності продовження судового розгляду, оскільки при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен вирішувати це питання.
Зазначену позицію висловив Верховний Суд у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к, у якій зазначив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення.
З урахуванням того, що інститут звільнення (йдеться про передбачений законом у ст. 49 КК України) підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину, тому невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження, не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення ( постанова Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к).
Отже, суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень або ж з фактом його відсутності.
Так, у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження щодо неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК
Відповідно, розглядаючи вказане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, суд зазначає таке.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
При цьому, передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов'язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі; відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України тяжким є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень:
- передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України(у редакції, чинній на час скоєння кримінального правопорушення), який є нетяжким злочином, санкцією якого визначено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років;
- передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України(у редакції, чинній на час скоєння кримінального правопорушення), який є кримінальним проступком, санкцією якого визначено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду не зупинялось, а тому відповідний перебіг строку давності не зупинявся.
Будь-яких доказів скоєння ОСОБА_4 нового злочину, що слугувало б підставою для переривання перебігу строків давності, суду не надано.
Судом встановлено, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення скоєні 29.10.2018 року(за ч.1 ст. 366 КК України та 11.12.2018 року(за ч. 2 ст. 191 КК України, перебіг передбачених ст. 49 КК України строків давності не переривався і не зупинявся, відтак, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився.
Окремо суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав останньої, що є недопустимим.
Висновок суду про відповідність клопотання вимогам закону
На підставі викладеного, впевнившись у добровільності заявленого обвинуваченою клопотання та усвідомленні нею наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд приходить до висновку про те, що викладені обставини справи в їх сукупності вказують на наявність достатніх правових підстав для задоволення клопотання останньої та вважає за необхідне звільнити її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з закінчення строків давності, визначених у п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Вирішення цивільного позову
У кримінальному провадженні потерпілим - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України заявлений цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, який підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, з роз'ясненням позивачу права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Мотиви інших рішень
Запобіжний захід щодо обвинуваченої наразі не обирався та підстав для обрання такого суд не вбачає.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Щодо процесуальних витрат суд приходить до висновку про віднесення їх на рахунок держави, що узгоджується з позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року в справі № 203/241/17, яка зазначила, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Керуючись ст. ст. 284, 288 і 372 КПК України, ст. 49 КК України,
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про звільнення особи від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч. 1 ст. 366 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням її від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілого - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Речові докази - зберігати разом з матеріалами кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом семи днів з моменту її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1