Дата документу 07.05.2025Справа № 554/5166/25
Провадження № 3/554/848/2025
«07» травня 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава, громадянки України, заступника директора ННІ-ІТР Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
за ч.1 ст. 184 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №211962 від 02.04.2025 року, ОСОБА_1 , будучи матір?ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання батьківських обов?язків, а саме не виховувала дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, внаслідок чого останній, будучи учнем 3-В класу, в приміщенні ліцею №33 по вулиці Героїв України, 20, в м. Полтава, 20.03.2025 року, приблизно о 14.30 годині, в коридорі біля кабінету 302 підійшов до учениці 3-В класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилася біля підвіконня, взяв її за праву ногу та підняв вгору, після чого остання втратила координацію та впала, вдарившись головою об батарею, в результаті малолітня ОСОБА_3 отримала поверхневу травму голови, чим ОСОБА_1 порушила ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» та ст. 150 «Сімейного кодексу України».
В судовому засіданні ОСОБА_1 провини у скоєнні адміністративного правопорушення не визнала, суду пояснила, що знає про випадок, який стався в школі. З пояснень сина їй відомо, що сама дівчина ображала сина, підставила йому підніжку, а він лише посунув її ногу і вона втратила рівновагу, впала. Ніяких ушкоджень в неї не було, продовжились уроки, вона була в школі. До лікаря звернулись вже наступного дня. Просить закрити провадження відносно неї, оскільки вона належним чином виконує свої батьківські обов?язки, вона є педагогом з 20-річним стажем, чоловік також педагог-психолог. Сина виховують належним чином. У сина високі досягнення в навчанні, він один із найкращих учнів. Те, що сталось є конфліктом між учнями та не свідчить про її ухилення від батьківських обов?язків.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Губа О.М. заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, надавши письмове клопотання про це. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не містить відомостей про те, у чому виражалися дії ОСОБА_1 щодо ухилення від батьківських обов?язків, спосіб, у який вона це зробила по відношенню до своєї малолітньої дитини, не конкретизовано, які необхідні умови виховання дитини нею не забезпечено, а у провину ставиться лише підняття сином ноги однокласниці, що, на думку, інспектора відділу «Служби освітньої безпеки» УПП в Полтавській області ДПП старшого лейтенанта поліції Катерини Юсько само по собі вже є ухиленням від виконання батьківських обов?язків. Зібрані уповноваженою особою органу Національної поліції та долучені до матеріалів справи докази та пояснення не містять даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов?язків, а підняття її сином ноги однокласниці 20.03.2025 року у приміщенні школи не може розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов?язків. Тим більше, що достовірних доказів того, що саме підняття ноги стало причиною втрати рівноваги малолітньою ОСОБА_3 матеріали справи не містять, а надана медична довідка, у якій зазначено про отримання нею травми голови датована іншою датою, аніж обставини викладені у протоколі.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Губи О.М., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали, додані до протоколу, приходить до висновку, що в діяхОСОБА_1 відсутнійсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінноговиконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України N 1376 від 06 листопада 2015 року встановлює, що в протоколі про адміністративне правопорушення у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» повинна зазначатись суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Таким чином, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол та правильно кваліфіковано дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об?єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення від виконання батьківських обов?язків може полягати у різних формах дії та бездіяльності, пов?язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Пленум Верховного Суду України у п.16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.
Судом встановлено, що протокол відносно ОСОБА_1 не відображає суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не містить всіх ознак об?єктивної сторони даного правопорушення, в ньому не зазначені конкретні відомості, які б свідчили про конкретні обставини вчинення вказаного адміністративного правопорушення та конкретний батьківський обов?язок, передбачений законом, та спосіб ухилення від його виконання ОСОБА_1 .
Матеріали, які долучені до справи, а саме письмові пояснення ОСОБА_4 - матері малолітньої ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 - класного керівника 3-В класу ліцею №33 ПМР; малолітньої ОСОБА_6 - однокласниці малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; супровідний лист; копії рапортів: копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення; копія довідки з медичного закладу відносно ОСОБА_3 від 21.03.2025 року, лише підтверджують факт самої події, що мала місце 20.03.2025 року в приміщенні ліцею №33 ПМР.
Суд критично відноситься до долученої до матеріалів справи характеристики, виданої класним керівником малолітнього ОСОБА_2 та директором ліцею, згідно якої ОСОБА_2 на уроках не завжди активний, іноді не виконує домашні завдання, часто запізнюється на уроки без пояснення причини, демонструє ситуативну агресивну поведінку у стосунках з однокласниками, що може виявлятися у вигляді фізичних проявів агресії, оскільки така характеристика спростовується наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні скриншотами переписки з класним керівником.
З наданої переписки вбачається, що мати постійно цікавиться успіхами в навчанні свого сина, навіть, просить вчителя задавати йому більш складні завдання, приймає активну участь у організації позашкільного часу не тільки свого сина, але й його однокласників, цікавиться у класного керівника його відносинами у колективі та обстановці в класі, повідомляє про те, що останнім часом син не хоче раніше виходити з дому до школу, а тому, хоче зрозуміти причину такої поведінки, на що вчитель відповідає, що в сина все нормально, він спілкується з однокласниками. Також ОСОБА_1 цікавилась і подією, що мала місце 20.03.2025 року.
З наданих характеристик ОСОБА_2 , виданих викладачами з позашкільних гуртків, він характеризується виключно позитивно, як здібний, старанний та уважний учень, який швидко засвоює новий матеріал, демонструє високий рівень знань, поводить себе доброзичливо, не вступає в конфлікти, комунікабельний. Батьки активно цікавляться його досягненнями, постійно підтримують зв?язок з керівниками гуртків, відграють важливу роль у вихованні дитини, створюють сприятливі умови для його всебічного розвитку.
Суд зазначає, що підняття ноги дитини, навіть, якщо вона впала та вдарилась головою, не може розцінюватись як ухилилася матері від виконання батьківських обов?язків, про що зазначено в протоколі.
Таким чином, додані до протоколу докази не є належними та допустимими, в своїй сукупності не доводять обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Суд наголошує, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного правопорушення та його характер, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Жодних об?єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов?язків, в розумінні вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 СК України, а також інших вимог законодавства в цій частині, не встановлено, а зазначені у протоколі обставини, у розумінні вимог ст. 184 КУпАП, не можуть розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов?язків.
Також, судом встановлено, що протокол складено з порушенням вимог ст. 254 КУпАП.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, оскільки такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій щодо фактів. При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а також не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, ч.1 ст. 184, ст. ст. 245, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: А.В. Сметаніна