Дата документу 14.05.2025Справа № 554/3107/25
Провадження № 2/554/2559/2025
14 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді - Савченко Л.І.
при секретарі - Титаренко Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача ТОВ «ФК «Поліс» - Кривуненка Андрія Анатолійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -
Представник відповідача ТОВ «ФК «Поліс» - Кривуненко А.А. звернувся до суду із заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71 000 грн.
Заява мотивована тим, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора залишено без розгляду, у зв'язку з тим, що вона подано ОСОБА_6 , який рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.03.2011 р. визнаний недієздатним. Представник відповідача ТОВ « ФК «Поліс» вважає, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних та необґрунтованих дій позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, тому керуючись ч. 9 ст. 141 ЦПК України, ч. 5 ст. 142 ЦПК України, суд має право покласти на сторону позивача судові витрати. На виконання вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України у відзиві на позовну заяву ТОВ «ФК «Поліс» просив стягнути з позивача на його користь судові витрати, що пов'язанні з розглядом справи та зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу становить - 150 000 грн. Представник відповідача ТОВ «ФК «Поліс» зазначає, що на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник ТОВ «ФК «Поліс» зробила відповідну заяву про стягнення на користь ТОВ «ФК «Поліс» судових витрат, понесених ним за надану професійну правову допомогу. Крім того, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК Україні у ТОВ «ФК «Поліс» виникла необхідність приєднати до матеріалів справи доказів, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу, які останнє має сплатити на користь адвоката Воропай Т. І. за надану правову допомогу у межах справи №554/3107/25 в суді першої інстанції. Кривуненко А.А. повідомив, що ТОВ ФК «Поліс» на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, яким визначено розмір витрат на правову допомогу у розмірі 150 000 грн., не могло передбачити, що такі витрати становитимуть 71 000 грн. у зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду на стадії підготовчого провадження. Отже, вищевикладені обставини підтверджують, що ТОВ ФК «Поліс» на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку, яким визначено розмір витрат на правову допомогу у розмірі 150 000 грн., з об'єктивних причин, не залежних від волі ТОВ «ФК «Поліс», не могло передбачити, що такі витрати становитимуть 71 000 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи положення ч.13 ст. 7, ч.6 ст. 142 ЦПК України суд ухвалив розглядати заяву представника відповідача ТОВ «ФК «Поліс» - Кривуненка А. А. у письмовому провадженні.
Суд, вивчивши заяву і додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора залишено без розгляду.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається те, що позовну заяву подано ОСОБА_1 , який є недієздатною особою, що судом було встановлено після відкриття провадження по справі , тому на підставі п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України позовну заяву залишено без розгляду.
Обґрунтовуючи заяву про компенсацію судових витрат, заявник посилається на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних та необґрунтованих дій Позивача, які призвели до залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є неправильними та необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Такий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.
З системного тлумачення положень ч. ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.03.2011 р. № 2-о-6/11, що набрало законної сили 09.04.2011 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним, встановлено над останнім опіку та призначено опікуном ОСОБА_2 .
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.06.2015 року № 2-о/546/1/15 ОСОБА_2 звільнено від повноважень опікуна над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 06.07.2015 р.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 червня 2018 року (справа № 554/3325/18), ОСОБА_7 призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 27.04.2006 року, адреса: АДРЕСА_1 ).
Згідно ч.1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною 1 статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Враховуючи, що позовну заяву подано ОСОБА_1 , якого рішенням суду визнано недієздатним, про що з'ясовано після відкриття провадження у даній справі, у суду відсутні підстави стверджувати, що при подачі позовної заяви позивач вчиняв свідомі недобросовісні дії.
У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 71 000 грн. пов'язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Одночасно, звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, дії позивача не підлягають оцінці, через його недієздатність, а тому не можуть тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Ураховуючи те, що у поданій представником відповідача заяві про розподіл судових витрат не наведено належних обґрунтувань щодо зловживання позивачем процесуальними правими, а саме по собі пред'явлення позову ОСОБА_1 не може свідчити про необґрунтованість його дій, через його недієздатність, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 44, 76, 81, 141, 142, 353 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
У задоволенні заяви представника відповідача ТОВ «ФК «Поліс» - Кривуненка Андрія Анатолійовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Поліс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Л.І.Савченко