08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1063/25
381/1533/25
Заочне Рішення
Іменем України
13 травня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, подана ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в загальній сумі 35 388,11 гривень.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72185498 від 06.01.2023 року.
Сума позики - 10 700 гривень, строк позики - 7 днів, фіксована процентна ставка -2,5 % щоденно, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % щоденно.
Договір позики № 72185498 від 06.01.2023 року підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису.
Позикодавцем умови зобов'язання щодо надання грошових коштів в борг виконані повністю, проте позичальник грошові кошти не повернув, проценти не сплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі, зазначеному в позовній заяві.
В подальшому, внаслідок укладення договору факторингу, право вимоги за зазначеним вище договором позики перейшло до позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС».
З урахуванням існування заборгованості та не сплачених відсотків, позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 35 388,11 гривень, як заборгованість за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року, яка складається із 10 700 гривень, суми позики, та 24 688,11 гривень, відсотків нарахованих за користування позикою.
Також позивач просить стягнути на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено проводити судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, представник позивача в прохальній частині позову просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а. с. 4).
В судове засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення судового засідання, не з'явився, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подав, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і дату проведення судового засідання, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням належного повідомлення учасників судового розгляду про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами частини 1 статті 233 ЦПК України, вирішив проводити судовий розгляд без участі представника позивача, відповідача.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши письмові матеріли справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Так, судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72185498 від 06.01.2023 року, з додатком № 1 (а. с. 40-45).
Сума позики - 10 700 гривень, строк позики - 7 днів, фіксована процентна ставка - 2,5 % щоденно, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % щоденно, знижена процентна ставка - 1 % щоденно.
Договір позики № 72185498 від 06.01.2023 року підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису.
Відповідачем не надано доказів для спростування факту укладення договору позики на зазначених вище умовах.
До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу у сумі 10 700 гривень.
Зокрема, для підтвердження факту надання грошових коштів в борг позивачем надано довідку товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 18.12.2024 року (а. с. 38).
Відповідач факт отримання грошових коштів в борг не заперечує.
В подальшому був укладений договір факторингу № 033-030423 від 03 квітня 2023 року, згідно з якого право вимоги за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», позивача у справі (а. с. 17-23).
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення зазначеного договору факторингу та переходу до позивача, як нового кредитора, права вимоги за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року.
Матеріли справи також не містять доказів повного повернення коштів відповідачем, як первісному кредитору, так і позивачу, до якого перейшло право вимоги на підставі зазначеного вище договору факторингу. При цьому, позивач визнає, що відповідач сплатив проценти за користування позикою в загальному розмірі 403, 39 гривень (а. с. 7).
До матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року, згідно з яким, станом на 04.05.2025 року заборгованість за договором становить 35 388,11 гривень, з них - 10 700 гривень сума позики, 24 688,11 гривень - нараховані проценти (а. с. 7-11).
Суд вважає, що спірні правовідносини сторін врегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їхню нікчемність, суд приходить до висновку, що договір позики № 72185498 від 06.01.2023 року, є регулятором спірних правовідносин сторін спору, в межах якого існує зобов'язання відповідача сплатити суму позики та проценти за користування нею.
Аналізуючи фактичні та правові підстави для заміни кредитора у спірному зобов'язанні, суд зазначає наступне.
Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно приписів частини 1 статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів частини 1 статті 1177 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Системний аналіз зазначених правових норм засвідчує, що договір відступлення права вимоги є підставою для заміни сторони в зобов'язанні, в тому числі й кредитора.
При цьому, з огляду на презумпцію правомірності правочинів та враховуючи межі судового розгляду, передбачені статтею 13 ЦПК України, за відсутності заперечень відповідача щодо правомірності та чинності означеного вище договору факторингу та за відсутності відомостей про його нікчемність, суд приходить до переконання, що позивачем правомірно отримано право вимоги до відповідача за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року .
За відсутності доказів повного чи часткового виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення суми позики, суд вважає, що з нього на користь позивача підлягають стягненню 10 700 гривень - розмір позики. Отже, позовні вимоги в цій частині є доведеними та підлягають задоволенню.
Далі, також суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності стягнення з відповідача на його користь процентів за договором позики № 72185498 від 06.01.2023 року, але не погоджується з визначеним розміром процентів.
Як слідує з умов кредитного договору, строк користування кредитом складав 7 днів і в межах цього строку повинні бути нараховані проценти за користування кредитом.
Передбачений частиною 1 статті 1054 ЦК України обов'язок сплати процентів за користування кредитом існує в межах визначеного договором строку користування кредиту, поза межами цього строку проценти не нараховуються, а діють правилами частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідні правові висновки висловлені в Постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в межах визначеного договором 7- денного строку.
Згідно додатку 1 до договору позики від 06.01.2023 року № 72185498, кількість днів у розрахунковому періоді - 7 днів, що відповідає строку користування позикою, проценти за користування позикою - 749, 00 гривень (а. с. 44).
Згідно розрахунку позивача, за перші 7 днів користування позикою проценти нараховувались за зниженою процентною ставкою - 1 % щоденно, в розмірі 107 гривень, за 7 днів нараховані проценти в загальному розмірі 749 гривень, що відповідає розміру процентів, зазначених в додатку 1 до договору позики від 06.01.2023 року № 72185498 (а. с. 7).
В силу приписів статті 13 ЦПК України, суд не виходить за межі цього розрахунку і вважає арифметично правильним зазначений розмір нарахованих процентів за цей строк.
Разом із тим, як зазначалося вище, за правилами статті 1048, 1054 ЦК України відсотки не нараховуються поза межами погодженого сторонами строку користування позикою (кредитом).
Умови договору позики від 06.01.2023 року № 72185498 від 06.01.2023 року передбачають можливість нарахування процентів за понадстрокове користування позикою, однак, відповідні проценти повинні бути нараховані за правилами статті 625 ЦК України.
В той же час, згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в період дії воєнного стану нарахування процентів за понадстрокове користування позикою за правилами статті 625 ЦК України виключається.
Далі, суд враховує, що позивачем визнається факт часткової сплати відповідачем процентів за користування позикою у сумі 403,39 гривень (а. с. 7).
Тому, загальний розмір процентів за користування позикою, що підлягають стягненню з відповідача становить 345,61 гривень.
Отже, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню 10 700 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 345,61 гривні - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Загальний розмір стягнення складає 11 045,61 гривень.
Також, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 938,68 гривень (3028 гривні х 31 %).
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 06.01.2023 року № 72185498 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 06.01.2023 року № 72185498 у сумі 11 045,61 гривень, що складається з: 10 700 гривень - заборгованість за позикою, - 345,61 гривень - проценти за користування позикою.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» 938,68 гривень, як компенсацію з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42827134, місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.