Справа № 369/7640/25
Провадження №1-кп/369/1755/25
12.05.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4
за участю обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України -
установив:
30 квітня 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду та про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, у тому числі за ч.3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказує, що застосування іншого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні не є можливим.
Обвинувачений та захисник заперечували, щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду. Захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам КПК України, а саме з підстав зазначення даних, які не підлягають внесенню до змісту обвинувального акту, таких як національність обвинуваченого, а також персональні дані про захисника. Крім того, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано всіх заходів забезпечення кримінального провадження, які були застосовані у цьому кримінальному провадженні. Також захисник звертає увагу на порушення підсудності при направленні обвинувального акту до суду, оскільки на його думку, справа підсудна Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області, так як останній епізод за ч.3 ст. 332 КК України було вчинено в с. Чернівці Могилів-Подільського району Вінницької області, а саме коли ОСОБА_6 отримав документи для перетину кордону.
Крім того, обвинувачений та захисник заперечували, щодо клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили відмовити у його задоволення, оскільки ризики наведені прокурором у своєму клопотанні є необґрунтованими та просили врахувати, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв'язки, а саме наявність на утриманні дружини та трьох неповнолітніх дітей.
Вислухавши доводи учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За приписами статті 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 відповідно до обвинувального раніше не судимий, останній має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей.
В той же час, надаючи оцінку доводам клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд звертає увагу на те, що доводи вказаного клопотання носять загальний характер та прокурором не доведено, що заявлені ним ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обґрунтованих даних, які б свідчили про реальні наміри обвинуваченого переховуватись від суду, а також незаконно впливати на свідків, прокурором не доведено.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що прокурором в достатній мірі не доведено, що на даний час у кримінальному провадженні існують реальні ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відповідальності та незаконного впливу на свідків.
Крім того, суд вважає, що є всі підстави для призначення судового розгляду справи, відповідно до обвинувального акту, оскільки останній відповідає вимогам КПК України.
Клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки обвинувальний акт за своїм змістом та формою відповідає вимогам ст. 291 КПК України, доводи захисника про повернення обвинувального акту з наведених у клопотанні підстав є такими, що не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, а тому суд вважає їх не обґрунтованими.
Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України та закриття кримінального провадження не встановлено.
Щодо доводів захисника про порушення правил територіальної підсудності при направлення обвинувального акту до суду та направлення кримінального провадження для визначення підсудності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
З об'єктивної сторони склад злочину незаконного переправлення осіб через державний кордон України характеризується як злочин з формальним складом. Це означає, що злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із перерахованих у диспозиції ст. 332 КК України дії, а саме: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво такими діями; 4) сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
З викладених у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення вбачається, що останнє за часом більш тяжке кримінальне правопорушення, а саме ч.3 ст. 332 КК України було вчинено 14.05.2024 у відділенні логістичної компанії «Нова пошта» №4, що в с. Крюківщина Бучанського району Київської області шляхом відправлення документів, які нададуть особі змогу перетнути кордон, тобто таким чином надано засіб у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що справа підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області, а клопотання захисника про направлення кримінального провадження для визначення підсудності не підлягає до задоволення.
У той же час, суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 вже здійснюється судове провадження щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ч. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 334 КПК України у разі, якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
За таких обставин, оскільки суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 вже здійснюється судове провадження щодо ОСОБА_5 , суд вважає за можливе передати дану справу для вирішення питання про об'єднання.
За таких обставин, керуючись ст. 176 - 178, 183, 197, 314-315, 376, 392 КПК України, суд,-
ухвалив:
Призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України на 12 травня 2025 року об 15 год 40 хв в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Тараса Бульби-Боровця, буд. 1.
В судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, передати судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ч. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 332 КК України (справа № 369/19057/24, провадження № 1-кп/369/22/25).
У клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження для визначення підсудності - відмовити.
У клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
У задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1