Справа № 369/2490/18
Провадження №2/369/37/25
13.05.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Осіпова В.І.
за участі
відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
клопотання позивача про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду та скасування заходів забезпечення позову
по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Лозняк Світлана Василівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна про визнання договору дарування недійсним та витребування житлового будинку з чужого володіння,
У березні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Лозняк Світлана Василівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна про визнання договору дарування недійсним та витребування житлового будинку з чужого володіння.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року відкрито провадження по даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Щодо залишення позову без розгляду.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 01 грудня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 06 лютого 2024 року.
У підготовчому судовому засіданні 06 лютого 2024 року за клопотанням представника позивача оголошено перерву для повторного виклику відповідачів.
У підготовче судове засідання 22 лютого 2024 року сторони не з'явились. Представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
У підготовчому судовому засіданні 18 квітня 2024 року за клопотанням представника позивача призначено по справі повторну посмертну судово-психіатричну експертизу та провадження по справі зупинено.
04 листопада 2024 року справа повернута з експертної установи без виконання, у зв'язку з неоплатою позивачем.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2024 року відновлено провадження та призначено підготовче судове засідання на 27 лютого 2025 року.
У підготовче судове засідання 27 лютого 2025 року представник позивача та позивач не з'явилися, тому судом оголошено перерву. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено довідками про доставку смс-повідомлення. Представник позивача та позивач причини неявки суду не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У підготовче судове засідання 13 травня 2025 року представник позивача та позивач не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено довідками про доставку смс-повідомлення. Представник позивача та позивач причини неявки суду не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Повідомлення позивача, представника підтверджено довідкою про доставку документів смс-повідомлення на номер, який вказано у позовній заяві.
У підготовчому судовому засіданні відповідачі та представник відповідача - адвокат Додух О.О. вважала за доцільне залишити позов без розгляду та скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 08 травня 2018 року.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з'явився в судове засідання.
За змістом статті 257 ЦПК України повторне неприбуття позивача, належними чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання необхідно розуміти як неприбуття вдруге на розгляд справи за наявності у справі достовірних даних (доказів) щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, то в такому випадку суд не вправі залишити його позов без розгляду.
Такої заяви представник позивача та позивач не подавав. Заяв про припинення представництва також до суду не надходило.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове/підготовче засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи на судові засідання, призначені на 27 лютого 2025 року та 13 травня 2025 року.
Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом вказали адресу місцязнаходження та номери мобільного телефону, електронні адреси. Представник позивача зобов'язаний мати зареєстрований кабінет в системі електронний суд.
З матеріалів справи вбачається, що виклик представника позивача, позивача здійснювався також шляхом направлення смс-повідомлень. Але у жодне судове засідання після відновлення провадження у листопаді 2024 року сторона позивача не з'являлась. Будь-яких заяв про зміну адреси проживання, номеру телефону від позивача, представника до суду не надходило.
Крім того, про призначені судові засідання сторони також могли додатково ознайомитись і на сайті районного суду (де відображені всі призначені справи, а також розміщувалось додатково оголошення про виклик відповідача) та в Єдиному реєстрі судових рішень (ухвала про прийняття справи до провадження, відновлення провадження по справі).
Таким чином, суд дійшов висновку, що представника позивача належно повідомлено про розгляд справи в суді, тому наявні підстави для залишення поданої позовної заяви без розгляду.
Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.
У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Слід звернути увагу, що такі дії порушують права інших учасників розгляду справи, які добросовісно виконують покладений процесуальним законом обов'язок щодо явки до зали суду. Крім того, суд враховує, що після листопада 2024 року, позивач та її представник не подавали суду жодних клопотань, спрямованих на швидкий розгляд справи, або заяви про розгляд справи в режимі віедоконференції, розгляд справи за їх відсутності, розглядом справи вцілому сторона позивача не цікавилась з кінця 2024 року.
Враховуючи, що спір стосується визнання недійсним договору щодо нерухомого майна, тому неявка позивача та/або його представника є перешкодою для розгляду справи.
За ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, представник, які належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, повторно не з'явилися до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявою про розгляд справи за їх відсутності не зверталися, їх нез'явлення перешкоджає розгляду справи, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Щодо скасування арешту.
Встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року накладено арешт на житловий будинок загальною площею 149.4 кв.м та житловою площею 97.3 кв.м.. шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року: розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Питання про скасування заходів забезпечення позову судом може бути вирішено судом при вирішенні питання про залишення позову без розгляду.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки на даний час позовна заява підлягає залишенню без розгляду, враховуючи наявність арешту порушує права власника та суперечить приписам статей 319, 321 ЦК України суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 210, 158, 293 ЦПК України, суд, -
постановив :
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Лозняк Світлана Василівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Нікітенко Вікторія Вікторівна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотова Ольга Віталіївна про визнання договору дарування недійсним та витребування житлового будинку з чужого володіння -залишити без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року (справа №369/2490/18), шляхом зняття арешту з :
житлового будинку загальною площею 149.4 кв.м та житловою площею 97.3 кв.м.. шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ