Дата документу 13.05.2025 Справа № 335/11533/24
Єдиний унікальний №335/11533/24 Головуючий у 1-й інстанції:Стеценко А.В.
Провадження №22-ц/807/959/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
13 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В., Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна про стягнення грошової заборгованості, суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна про стягнення грошової заборгованості, суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14 квітня 2020 року за № 26 про відмову у перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17 березня 2020 року за №08-02/989. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17 березня 2020 року за №08-02/989 з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 30 січня 2021 року.
20 травня 2021 року судом видано виконавчий лист на його виконання.
Постановою державного виконавця від 25 січня 2022 року відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконало вищезазначене рішення суду частково, а саме в частині здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто ОСОБА_2 нараховано суму пенсії за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року в розмірі 365104,38 грн. В частині виплати ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рішення суду не виконано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Позивач 08 липня 2022 року подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. заяву про прийняття спадщини за законом після померлої. Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. від 11 грудня 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, що підлягає виплаті - перерахунок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після померлої ОСОБА_2 . Постанова приватного нотаріусу мотивована тим, що сума нарахована за рішенням суд не може бути виплачена за рахунок коштів Пенсійного фонду України без відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення за поточний рік може бути здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Посилаючись на те, що відповідачем рішення суду на час подання позову не виконано, позивач просить суд стягнути з відповідача 593902,97 грн, з яких 365104,38 грн - грошове зобов'язання, що виникло на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, 188190,59 грн - інфляційні втрати від зазначеної суми, 40608,00 грн - три проценти річних, які розраховані позивачем за період з 30 січня 2021 року (дата набрання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року законної сили) до 14 жовтня 2024 року (дата звернення позивача до суду з позовом).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 недоотримане померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 365 104, 38 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3651,04 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що правовідносини стосовно виплати щомісячного довічного грошового утримання є особистими та не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства і відносно них правонаступництво та спадкування недопустиме. ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про її виплату, свідоцтвом про право на спадщину за законом та іншими необхідним документами, отже позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії спадкодавцем ОСОБА_2 пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) у розмірі 365104,38 грн, є передчасними.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 , третя особа, приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, судової повістки ( а.с. 180, а.с.178) до апеляційного суду не з'явилися. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки ОСОБА_1 , третя особа, приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Салтан Валерія Валеріївна, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог, в частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №280/7937/20:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14 квітня 2020 року за № 26 про відмову у перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17 березня 2020 року за №08-02/989;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17 березня 2020 року за № 08-02/989 з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 30 січня 2021 року (а.с. 26-28).
20 травня 2021 року Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий.
Відповідно до Постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Косіновим І.В. про відкриття виконавчого провадження від 25 січня 2022 року, відкрито виконавче провадження № 68341887 з виконання вищезазначеного виконавчого листа № 280/7937/20 виданий 20 травня 2021 року Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_2 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 17 березня 2020 року №08-20/989 з урахуванням фактично виплачених сум (а.с. 29).
Листом від 02 квітня 2022 року відповідач повідомив державному виконавцеві про виконання вищезазначеного рішення суду в частині здійснення перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення суду та нараховано ОСОБА_2 суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 365104,38 грн. Нараховану суму внесено до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (а.с. 98 (зворот), 99).
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (ас.19).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис №1300 (а.с. 21).
08 липня 2022 позивач подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 (а.с. 91) на підставі якої приватним нотаріусом 08 липня 2022 року заведено Спадкову справу №76/2022 (а.с.90).
Як вбачається із спадкової справи інші особи заяв про прийняття спадщини нотаріусу не подавали. Отже, позивач є єдиним спадкоємцем, що не заперечується сторонами.
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 жовтня 2023 року за вих. №676/02-14/76-2022, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Шевченківський відділ обслуговування громадян м. Запоріжжя) та отримувала довічне грошове утримання суддів через АТ КБ «ПриватБанк». Виплату пенсії припинено з 01 червня 2022 року у зв'язку зі смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Після смерті пенсіонера недоотримана пенсія відсутня (а.с.100).
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. від 05 квітня 2023 року за вих. № 197/02-14/76-2022, що після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №76/2022. Станом на 05 квітня 2023 року спадкоємець за законом, який прийняв спадщину в установленому законодавством порядку є ОСОБА_1 (а.с.25).
11 грудня 2023 року позивач подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 на спадкове майно: грошова сума, що підлягає виплаті, а саме: перерахунок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.101 зворот).
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Салтан В.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 грудня 2023 року, приватним нотаріусом відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, що підлягає виплаті, а саме перерахунку виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після померлої ОСОБА_2 . Постанова приватного нотаріуса вмотивована тим, що випала зазначеної грошової суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с. 22-24,101 -102).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 365 104, 38 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому сума недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що належала матері позивача за життя і залишилась недоотриманою у зв'язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, тому, позивач, прийнявши спадщину після матері, має право на отримання всієї суми недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до статті 142 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Як було вказано вище та правильно встановлено судом першої інстанції, за життя ОСОБА_2 , рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2020 було частково виконано, а саме в частині здійснення ГУПФУ в Запорізькій області перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці та нараховано суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 в розмірі 365104,38 грн. Нараховану суму внесено до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (а.с. 98 (зворот), 99).
Аналізуючи викладені вище норми права та докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що означена сума здійсненого за життя ОСОБА_2 перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці входить до складу спадщини.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач набув право спадкування на належні спадкодавцю недоотриманої суми перерахунку на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на її виплату на момент своєї смерті. Відсутність звернення спадкоємця до органу ПФУ не може впливати на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця з відповідача суми в сумі 365104,38 грн., яка належала виплаті його матері ОСОБА_2 , як спадкодавцю.
Втім, колегія суддів вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом було допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим формулювання другого абзацу резолютивної частини оскаржуваного судового рішення підлягає зміненню.
Так, звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 просив суд, зокрема, стягнути з відповідача на його користь грошову заборгованість у розмірі 365 104,38 грн. (а.с.5).
З урахуванням норм права, якими обґрунтований позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що мова йдеться про визнання позивачем за собою в порядку спадкування за законом права на недоотриману спадкодавцем грошову суму, визначену судовим рішенням, яка входить до складу спадщини .
Некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства.
Це підкреслив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року по справі №372/3733/22.
Втім, умовами обґрунтованості судового рішення є: 1) повне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи; 2) доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; 3) відповідність висновків суду, що викладені у рішенні, обставинам справи.
Крім того, судове рішення має бути викладено ґрамотно. Відповідність судового рішення вимогам, які до нього пред'являють має важливе значення для належного судового захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Детальний аналіз таких вимог має досить важливе практичне значення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати:чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем в даному випадку некоректно сформовані позовні вимоги, втім за тих підстав, що під час розгляду вказаної справи був встановлений факт порушення його прав, як спадкоємця, колегія суддів вважає, що формулювання другого абзацу резолютивної частини оскаржуваного рішення має бути змінено виклавши його в наступній редакції «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) недоотримане його матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 365104,38 гривень (триста шістдесят п'ять тисяч сто чотири гривні 38 копійок) за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року, що входить до складу спадщини».
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
З урахуванням вищевикладеного, інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судового рішення підлягає зміненню в частині формулювання другого абзацу резолютивної частини.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки фактично доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду щодо оскаржуваної ГУПФУ частини судового рішення, апеляційний суд вважає, що підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2025 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) недоотримане його матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 365104,38 гривень (триста шістдесят п'ять тисяч сто чотири гривні 38 копійок) за період з 19 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року,що входить до складу спадщини».
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, та апеляційним судом не переглядалось.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 14 травня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кочеткова І.В. Кухар С.В.